Староукраїнські Колядки і Щедрівки: Святе Різдво (Свято Різдва Світа: Свят-Вечір – Коляда) ― Святий Збір (Трійця) ― Щедрий Вечір (Свято Місяця й Прадіда: Новий Рік ― Святі Водорщі) ― Весілля: Дівич-Вечір ... Великдень ... Зелені Свята (Трійця) ― Царинні Містерії ... Івана Купала ... Астральні Жнива ... Рокове Коло.
Мусів бути в психіці народів і в еволюції реліґійної містики і в життєвих людських умовинах і у взаєминах фізичного світа й духового — якийсь порух, що спрямував вияв людських реліґійних почувань до менше-більше однакової Святочної схеми й одного часу. Було в тім усім безперечно почуття неминущої залежності від природи, з якою життя людське фізичне і духове звязане, та метафізичного звязку з її Творцем.
Залежність від Природи і метафізичний звязок з Творцем.
Святочні календарі.
Коли маємо приступити до розгляду Староукраїнських Свят Коляди й Щедрого Вечора, а відтак Гаїлки й інших Свят, то перше, що мусить звернути нашу увагу, це Святочний їх календар.
З розгляду культурно-реліґійних впливів старинного Сходу й Полудня видно, яке велике значення в історії Християнської віри й церкви, ― так самож і нехристиянських старинних вір і реліґій найкультурніших народів, ― мав Святочний календар.
На нього складалися віки і світ.
Мусів бути в психіці народів і в еволюції реліґійної містики і в життєвих людських умовинах і у взаєминах фізичного світа й духового — якийсь порух, що спрямував вияв людських реліґійних почувань до менше-більше однакової Святочної схеми й одного часу. Було в тім усім безперечно почуття неминущої залежності від природи, з якою життя людське фізичне і духове звязане, та метафізичного звязку з її Творцем.
Це виступає і в Староукраїнських святкуваннях.
Староукраїнський і Християнський календарі.
Перше, що впадає в очі в Староукраїнських Святах, то це, що вони припадають в той самий час, що Християнські, хоча кілька разів було зазначено, що провідні ідеї одних і других є інші — і предмет шанування в одних і других є інший.
З огляду на глубокий зміст Староукраїнської реліґійної ідеології та всяку правдоподібність давнього її існування ― неможливо, щоб Український нарід свого власного календаря не мав, а перейняв його опісля від Християнської церкви.
Наколиж Староукраїнський календар святочний існував, ― а нині згоджується в головних точках з Християнським, ― то очевидно, що був менше-більше таким самим, як Християнський, і в давнину.
Мабуть, повторилася на Україні тота сама історія з Християнським календарем, що на Полудні з початком Християнської ери, лиш хіба з більше подрібними й особливими взаємовідношеннями і взаємними уступками старинного й нового шанування.
Є фактом, що супроти Староіранських святочних періодів і днів поставила Східна Християнська церква свої свята — і є всяка правдоподібність, що супоставила їх не припадково, а доцільно, щоби заступити старе шанування новим.
Християнська церква розвинула свою умілу реліґійну акцію первісно на Полудневім Сході й Заході, де, ― як було це з’ясовано в розгляді культурно-реліґійних впливів старинного Сходу й Полудня, ― Староіранські ідеї були поширені.
Тоту саму практику приноровила Східна Християнська церква до України з поширенням Християнства на Україні.
Староукраїнський календар як народний твір.
Ідеєвий зміст Українського Рокового Кола.
Про існування Української Святочної схеми, зокрема для Свята Коляди й Щедрого Вечера, учить ідеєвий зміст обрядів цих Свят у звязку зо змістом Колядок і Щедрівок.
Староіранські аналогії.
Про це-ж, ― що Староукраїнський календар, взагалі, не є лишень літературним, але і народним твором, ― учить аналогія такого ж, дуже схожого з Українським, Староіранського Святочного календаря.
Постає питання ― чи тоді, коли Християнська віра поширялася на Україні, застала вона там ті самі, що на Полудні, Іранські реліґійні ідеї?
З огляду Староіранського календаря, і з порівняння його з Українським, видно ― що сі ідеї були на Україні: передовсім шанування світотворчого начала та світотворчих елементів, спільне Староукраїнцям та Іранцям, і деякі Соняшні порухи, властиві Староіранцям і Полудневцям. Спільнота шанування світотворчого начала в народу Староукраїнського й Іранського не свідчить про взаємні їх впливи, а лише про первісність цього шанування, вродженого всім первісним народам.
А що до Соняшних порухів, то наколи вони які є в Українських святах, то безперечно завдяки побутові Іранців на Україні й контактові Українців з Полудневим Сходом.
Місяць чи Сонце?
Головне, що звертає увагу в Іранськім календарі і в темах Іранських свят, ― то їх провідна ідея, шанування світотворчого начала взагалі і Творця осібно.
В розвиненні тої ідеї в першу площину виступає у Староіранців Сотворения Неба, відтак Сотворения Води ― неначе елементу найважнішого в Почині Світа і найважнішого чинника на Землі.
З Сотвореного світа земного найбільшим ідеалом народу — звірина, худібка, тож поклін Творцеві за Сотворення Звірят.
Небо, тепла, довго триваюча, ― бо сім місяців, ― пора року, оживляюча землю, чоловіка і звірину, вода, худібка, — отсе ідеали селянського пастушого народу, ідеали первісних людей.
Святочні теми повторюються два рази в році ― кожне свято, як видно з Іранського календаря, має своє відображення і відміни. Чи се було зумовлено переходами пір року, чи культурно-історичним розвитком народу, зміною давніх культурно-реліґійних нахилів на Соняшний, астрономічний, — з календаря не пізнати.
|
