Вибух наднової ― Різдво Світа?

Те, якого не вистачає.

Гемінґа, об’єкт 1Е 0630 + 178, ― це одне з найбільш потужних джерел гама-променів у нашій Галактиці, відкрите 1972 року в сузір’ї Близнюків, а також дуже потужне джерело рентґенівського випромінення. Назву "Гемінґа" виводять від говірки міланських передмість: "Та, якої не вистачає" чи "Та, якої там нема".

Дивне джерело випромінення.

Це також одне з найбільш дивних небесних утворень, з яким доводиться стикатися вченим-астрономам. Наукові дослідження в 1970-1990-х роках з’ясували його природу. Гама-потужність цього джерела випромінення в тисячу разів більша, ніж рентґенівська, а та в свою чергу в тисячу разів більша, ніж видима. Це означає дуже високу температуру на його поверхні, не менше мільйона градусів, а відповідає властивостям нейтронних зірок, позбавлених оболонки. Після тривалих і складних спостережень за допомогою супутників дослідники зуміли з’ясувати періодичність рентґенівського та гама-випромінення від таємничого джерела: 0,237сек, приблизно чотири оберти за секунду.

Пульсар біля Землі.

Отже, мова про блакитно-зелену нейтронну зірку без оболонки, ― щільне ядро, яке залишилося після вибуху наднової близько 340 000 років, ― пульсар, найближчий до Землі на час відкриття. Величина її світности у сто мільйонів разів менша від найменшої світности, яку ще відчуває людське око. Порівняння власного руху зі швидкістю біля 100 км/сек з іншими пульсарами дозволяє встановити межу віддалености в 300 світлових років.

Галактичні бульки порожнечі.

Вибух легендарної Гемінґи прорив у космосі бульку, наповнену розрідженим гарячим ґазом, яка поглинула Сонце та сусідні зорі. Тонкий аналіз світла від близьких до Гемінґи зір підтверджує наявність такого середовище між нею та Землею, ― надзвичайно розріджене, менше 10 тисяч частинок на куб.метр, і дуже гаряче, біля мільйона градусів.

На Чумацькому (Молошному) Шляху чи в інших галактиках існують чисельні області, заповнені таким ґазом. Його вважають корональним, оскільки він подібний за фізичними властивостями до ґазу Соняшної корони. Такі області утворюють обширні порожнини поперечником в сотні світлових років, прориті у щільнішому та холоднішому середовищі. Ці розпечені порожнини прив’язують до вибухів наднових, які вимітають навколишню речовину. Вважається, що бульки відносної порожнечі складають біля 90% галактичного об’єму. Тому імовірність потрапити до них дуже велика.

Моделі катаклізму.

Вибух наднової в околі Соняшної системи 340 000 років тому, на віддалі менше, ніж 300 світлових років, напевно мав великі наслідки для Землі. Як же наша планета пережила протягом кількох тисяч років сильне бомбардування потоком космічних променів, неминуче викликаних цим катаклізмом?

Існують різні моделі. Страшенно непевні, вони описують зникнення трьох чвертей шару озону, збільшення двоокису азоту, потьмарення неба та зменшення водяної пари в тропосфері, звідки похолодання на кілька градусів, посуха й перерозподіл рослинного життя...

Від прямостоячого до Розумного.

Чи щось таке сталось колись? Якщо триматись чисел, то можна б покласти на плечі Гемінґи перше рісське зледеніння, і можливо зникнення таких великих ссавців як мамонти!

Можна навіть піти ще далі. Вибух, який породив Гемінґу, співпадає, в дійсності, з середнім плейстоценом, поворотним часом олюднення. Тоді відбувається поступ в техніках обробки каменю та з’являються перші знаки суспільної організації. Люди нарешті оволодівають вогнем. Еволюція в цей час не є тільки культурною. Вона виражається у змінах морфологічного характеру. Людина Пекіну, ― тобто Homo erectus, Людина прямостояча, ― яка жила в Китаї в печері Жукудян протягом більше 200 000 років, зазнає збільшення середнього об’єму черепа від 1075 до 1140 куб.см. Після мільйона років стійкого існування, Людина прямостояча поступається місцем новому виду, ― Homo sapiens, Людині розумній. В Европі з’являються перші пра-неандертальці.

Пробудження.

Чи вибух на місці Гемінґи, в той чи інший спосіб, сприяв також цьому виникненню сучасної людини? Немає нічого менш певного. Принаймні, можна справді припускати, що наші предки таки спостерігали наднову. Протягом кількох тижнів, а то й кількох місяців, вона мала світити на небі як друге Сонце, хоч і блідіша за нього, але все ж таки в десять разів більше світа, ніж від повного Місяця. Перед тим, зоря-надгігант, ― видима зимовими ночами й літніми днями з боку Бетельгейзе (найяскравішої зірки сузір’я Оріона), ― мала сіяти у своїй вершині, як десять Венер.

Людина прямостояча жила й росла під цим дивним, незвичайним небом.

Геть юній Людині розумній, яка чи не заледве навчилася говорити, судилося набагато красше. Після вибуху, протягом тисяч років, велетенська й чудова сіяюча туманність виросла в небі. Покоління за поколінням бачило, як вона освічує небозвід, світить, ніби неймовірне незгасаюче полярне сяйво.

Одного дня ця туманність зрештою заковтнула все небо. Які мутації в людині викликала ця повінь світа і потужне космічне опромінення впродовж тисяч років?

Відомо, що ідея про творчу силу Астрального вогню є одною з основних в ідеольоґії Українських свят Різдва Світа та Щедрого Вечера. ― Див. "Українське шанування Астрального Вогню й Води" , "Українське Свято Воведення 4.12", "Українська Астрально-мітольоґічна реліґійна концепція".

Чому ця Різдвяна ідея та містика пари Вогонь-і-Вода, оперті на шануванні Астрального Вогню-Світа, стали основою всієї Староукраїнської мітольоґії та реліґії?

Десь тридцять тисяч років після катаклізму (грець. "повінь"), перш ніж зникнути назавжди, море світа, повільно розливаючись, затопило всю Землю. Людство назавжди занурилось в розріджену гарячу бульку ґазу ― всередину туманности.

Саме тому сучасним дослідникам було так важко, зсередини, виявити рештки від вибуху наднової у вигляді світної туманности.

Може, Гемінґа пробудила усвідомлення Бога та Краси ? Чи не це її найцінніша спадщина? Хто зможе колись відповісти? Хто про то може пам’ятати?

Світ Того, Якого не вистачає.

Тільки праісторичні Українські Колядки чомусь усе бережуть пам’ять про якесь дивовижне "Світе Різдво" – Різдво Світа, про таємниче "коли не було з Нащада Світа", про "Сьвітий Вечір Божий".

Чи не про Світ "Того, Якого не вистачає" вони співають та появу в цьому Світі нової людини, ― освіченої, засвіченої, просвітленої, ― яка раптом усвідомила існування Бога, Неба, Землі, себе у Світі та свою Пару, здивувалась, розсміялась задоволено та заспівала?

Ось Староукраїнська концепція повені астрального вогню-світла, ― Повені Світа, ― в якій "сам Бог купався":

Осердям нашого всесвіту є зоряне дерево, світа джерело, наша Галактика, ― "а но лем було Синєє Море, а Серед Моря Зелений Явір":

Мабуть, кажуть Дорога до Бога або Чумацький Шлях, бо Там ходить до Бога Місяць-чумак з Зорею, показуючи й людям Ту Дорогу :

На одній з гілок Прадерева засвічується, палає Свічка, іскри якої сіються, сягають Землі і розливаються світим Озером, в якому "сам Бог купався".

Яким же має бути озеро, щоб у ньому купався Бог?

І про які Озеро, Діву та Золоте Крижмо мовиться перед Святою Вечерею на Свят-Вечір, який Колядки називають ще "Сьвітий Божий Вечір":

Чому "Три Гискри впало Три Морі стало"? Чи не тому, що праісторичній людині судилося переживати три космічні повені?

Хто знає?

Традиції космічних подій і Різдво Світа

Пісні на цьому листку:

В Саду Садочку Вишня стояла

Ішов перейшов Місяць по Небу

Йшов Місячейко попід Небойка

Коли не було з Нащада Світа

Ой в Полі в Полі Вишня стояла

Ой в Саду Саду Вишня стояла

Ой ходив ходив Місяць по Небі

Пане Господаре на Твоїм Двору Ялина стоїть

Стежки до листків про Українські традиції.

Світ Різдва-Коляди — Храм Українських і загальнолюдських мрій.

Шанування Творця і Господа Світа.

Колядки як Українські релігійні роздуми про Бога.

Коляда і Великдень: Різдво і Відродження Світа.

Українська Астрально-мітольоґічна реліґійна концепція.

Упереджуючі знаки, Михайла 21.11.

Українське Свято Воведення 4.12.

Змія як Добрий ґеній народу.