Храм Українських і загальнолюдських мрій.
Українське Різдво-Коляда — це Свято Різдва Світа і хвали Господу-Творцю. Святий Вечір є по думці народу містичною добою Різдва Світа, коли-то і людина народилась. Думка про присутність Господа на Святій Вечері горує понад усіми іншими. Є оця Тайна Вечеря найбільшою реліґійною дією Українського Різдва.
В Святах Коляди й Щедрого Вечера суть основні складові Староукраїнської культури й реліґії — і на ідеології цих Свят стоять інші згадані Свята, містерії й реліґійні обряди.
У Святах Коляди й Щедрого Вечера виявлюється Староукраїнська культура в великій силі, — як ідейним змістом Свят, так і висловами Святочних пісень; і по друге: що ці Свята, — якраз задля великої в них життєвої правди й сили тої Староукраїнської культури, — задержує нарід уперто та мимо існування на Україні християнської віри, святкує їх рівночасно й рівнобіжно з християнськими святами Різдва Христового й Богоявління.
Передріздвяні Українські народні містерії. Особливий календар.
Початок Святочного часу. Юр 8.ХІ.
Початком цього часу і його першим оповіщенням є день 26|Х стар. ст. (8|ХІ н. ст.), присвячений народом св. Юрові.
Християнська церква (східна) не присвячує цього дня тому святому, мабуть для того, щоби не йти занадто невільничо за думкою Старовіцької народної реліґії, бо присвятила вже св. Юрові день 23|ІV ст. ст. (6|V н. ст.); натомість установила в цей день свято св. Димитрія, котрий з св. Юром творить аналогічний тип великомученика.
Юр, народний покровитель худібки: два Свята.
Святого Юра вважає Український нарід покровителем домашньої худоби. Його головний Святочний день (23|IV ст. ст.) вважається Святом розвиненої Весни, в котрім може нарід виганяти безпечно худобу на зелене пасовисько, віддаючи її під опіку Святого Юра. Півроку опісля, дня 26|X стар. ст. (8|ХІ н. ст.) віддає нарід знов худобу під охорону Святого Юра, щоб її боронив перед вовками, бо худоба вступає тоді в зимовий проміжок року й виставлена на небезпеку нападу вовків.
Прим. Кс. С.: Ідея Святого Юра у Староукраїнського народу мабуть є поєднанням трьох вірувань:
- в культурного лицаря, предка пастушого народу та ідеального опікуна худоби в Весняний час;
- в духа і покровителя грому й Весняних блискавиць, як символу Астральної сили;
- у Вавилонського бога грому і війни: uraš, котрого ідея могла прийти з Полудневово Сходу на Україну. Християнський символ св. Юра, поборника змії, мав іншу мітологічну ідею. Про це глядіть в розділі про символіку Святого Вечера, а саме — про шанування Змії як символу Місяця.
Впадає в очі ідейний зв’язок цієї дії, — віддання худоби під опіку Українського покровителя Весни й культурного героя, — з пізнішими Українськими містеріями з худобою в грудні (т. зв. полазництвом, гл. н.), а відтак на Різдво, Новий Рік і Щедрий Вечер.
Мотивом одних і других є шанування худоби й утіха, що її сотворив Господь. Вважаю, що ці мотиви є ориґінально Українськими; та мимо того звертаю увагу, що вони мають спільні ідеї з Іранськими святами в цій порі року.
Вправді, як оба свята Святого Юра, так і інші реліґійні містерії з худобою в грудні і січні не опираються о календар Іранський, але йдуть своїм календарним порядком.
Весняне Свято Юра припадає в пору розвиненої Весни без зв’язку з Іранською астрономічною Соняшною орієнтацією. Те саме можна ствердити про Свято Юра на початку зимового проміжку (26|Х–8|XI). Оба свята мають чисто господарсько-реліґійні мотиви; грудневі та Різдвяні містерії з худобою не вражають також ніякою чужиною.
Українські та Іранські рівнобіжності.
А все-таки, як календарні, так і реліґійні Іранські рівнобіжності суть вдаряючі. Відміна першого Іранського свята припадає на початок падолиста, — близше не означують іранологи, в яких днях це було, — а день св. Юра-Димитрія припадає як раз у перших днях падолиста. Святочний проміжок цього Іранського свята в пам’ять Сотворення неба триває 45 днів і кінчиться святом Творця дня 22|XII (нов. ст.). І той самий день закінчує святочний, 185-денний проміжок Іранського свята на пам’ятку Сотворення звірят та є з того мотиву днем хвали Творця.
Дійсно, є згадані реліґійні Українські містерії з ідеями Іранських свят дуже близькі. І реліґійні настрої селян як Староукраїнських, так Староіранських, з приводу щасливого посідання худоби, мусіли бути тотожні; тому й теми і речинці Свят були подібні. А, що в Українськім святі Різдва, мимо широкости його теми як Свята Різдва Світа, Святочна ідея радости з посідання худоби і вдячности для її Творця не вважалася в Українців малозначною й послідною, — свідчить про це многота Колядок (ціла окрема частина у збірці Вол. Гнатюка!) про творче розмножування Господом господарської худоби і про радість народу з того приводу.
Тому-то, дуже таки можливо, що колишні взаємини народу Українського з Іранським причинилися до спільного розвинення Іранських та Українських реліґійних ідей і утвердження речинців свят з шануванням худоби в обох народів. У цім переконають нас і дальші досліди про Український Передріздвяний час.
Юр і народне шанування Змія та Місяця.
Зачинається св. Дмитром, рівновартником св. Юра. На цих двох святих хочу звернути особливу увагу, бо є правдоподібність особливої Місячної символіки, злученої з тими святими. Оба мають свої символічні знаки, кοпія; св. Юр пробиває копієм змія, святий Дмитро гине від списа як мученик. Змій у мітології світа є символом Місяця , а копія (кінець) списи своєю подобою нагадує голову вужа і може бути його символом .
Шанування Змія й Місяця поширене було особливо на полудневім Сході (взагалі в тропічних сторонах), а всенародним було в передісторичній Вірменії.
Мабуть проти цього шанування Змія поставила християнська церква символічних святих, Юрія й Димитрія. В Українських містеріях Передріздвяних, з Місячною символікою, почавши від св. Дмитра, — та в доцільнім настановленні церквою обох святих проти шанування Місяця й Змія, — є очевидне свідоцтво шанування Місяця на Україні.
Ми зараз увидимо це шанування подрібно.
Св. Дмитро і з ним мітологічно тотожний св. Юр закривають лиш своїми символічними образцями народне шанування Місяця. Це шанування проявляється якраз Святочними містеріями з худобою, бо Місяць після народних вірувань має вплив на ростинність землі й на розродчість ростинного й звіринного світа. Це буде висвітлено Колядками й Щедрівками, а особливо поданим понизше образцем св. Николая.
З приводу народного шанування Місяця та Змії/Змія наведемо таємничі і знаменні слова, які Господар промовляє на Свят Вечір: "На Свят Вечір родив’ємся, на Свят Вечір хрестив’ємся ! Пречиста Діва на Золотім Крижмі мя держала, у Змиєвім Озері мя купала". Кс. Сосенко 1928, с. 97.
Передріздвяні Українські народні містерії. Особливий календар.
Рокове Коло.
Мусів бути в психіці народів і в еволюції реліґійної містики і в життєвих людських умовинах і у взаєминах фізичного світа й духового — якийсь порух, що спрямував вияв людських реліґійних почувань до менше-більше однакової Святочної схеми й одного часу. Було в тім усім безперечно почуття неминущої залежності від природи, з якою життя людське фізичне і духове звязане, та метафізичного звязку з її Творцем.
Поняття найвищого добра в особі Бога, життя трудове, праведність, справедливість, любов до людей, добрі вчинки, віра в Божий справедливий суд, безсмертність душі ― це ідеали Українського народу попри много інших.
|
