Українське Різдво-Коляда — це Свято Різдва Світа і хвали Господу-Творцю. Святий Вечір є по думці народу містичною добою Різдва Світа, коли-то і людина народилась. Думка про присутність Господа на Святій Вечері горує понад усіми іншими. Є оця Тайна Вечеря найбільшою реліґійною дією Українського Різдва.
Ідеологія Свят Коляди й Щедрого Вечера, ― а особливо їх Пісень, ― має виразні знамена преісторичности і творить окремий світ думок і вірувань. Я назвав би його Храмом Старовіцьких Українських ідеалів і загальнолюдських мрій — духовних, реліґійних, суспільних і господарських — що гармонізують з собою і творять цілість — і, можна сказати, стиль — всенародної давньої культурної будівлі. Нарід відноситься до цього Храму з побожністю (пієтизмом) і виключає з нього все профанне, з буденного світогляду, набутого з пізніших племінно-культурних взаємин. Цей буденний світогляд міститься в українських казках та прозових леґендах і культових поведінках з дуалістичними й анімістичними мотивами — і з ними нема ніякої спільності основній ідеології Коляди й Щедрого Вечера, а передовсім Колядок та Щедрівок.
Староукраїнська культура й реліґія приявлюється в давніх передхристиянських святах — реліґійних, господарських і побутових, що досі тривають в Українського народу в зв'язаних зі Святочними часами народних піснях і в уривках давніх обрядів. Хоч зараз велика частина Українського народу, — особливо нове покоління, що виросло на повоєнних руїнах, — не здає собі справи з провідних думок цих Свят, але інтуіційно відчуває повагу і святість давніх традицій. І все-таки увесь нарід держиться досі старовіцьких Святочних звичаїв і поведінок. Сю інтуіційну свідомість чогось величного й Святого, переказаного предками і зв'язаного зі старовіцькими обрядами, піддержують злучені з Святочним часом пісні, — ось як: Колядки, Щедрівки, Гаївки і т. д., — і в них-то найбільше міститься народних традицій, як реліґійних, так господарських і суспільних, поданих у мітичному вигляді. Колядки й Щедрівки суть ядро і мірило Українських культурно-реліґійних цінностей. Без них не віднайти систему та не настроїти її.
Оця праця є спробою відтворити з тих традицій образ давньої Української віри і культури. Ця віра триває досі, хоч не є висловлена догматично, а давня Українська культура є в основах сучасного життя народу. Нарід жиє старими ідеями — а інтеліґенція народна переходить над ними до порядку денного, не здаючи собі справи з їх культурної ціни і сили, не розуміючи психіки народу і будучи в постійній з ним дисгармонії; не цінить культурного давнього дорібку, який мав колись свою стійність і міг би бути вихіснуваним і сьогодня, хоч інші зараз життєві й культурні обставини й поняття.
Пісні і в Піснях — сутність і сила Українства: доки Колядники ходять, доки співають Колядки, Щедрівки, Гаївки, доки Писанки пишуть, доти Українська віра і нарід будуть у Світі.
Колядки і Щедрівки як вислів Староукраїнських традицій.
Ідея Почину Світа і його Творця.
Світові традиції Почину, Сотворення, Світа.
Знайтися у вирі людських думок і прагнень.
Українська віра у Творця і Господа Світа ― Бога.
Про слова "Свято", "Святе", "Святі".
Багацтво ідей в Українськім імені Коляда.
Значення Коляди як свята повинно би виходити з її імени. Походження того імени темне з лінґвістичного й етнічного огляду і лишень з його застосування при Різдвяних містеріях і обрядах можна робити здогади про його значення й етнолінґвістичну приналежність.
Отже:
1. Називають Колядою — саме Свято Різдвяне: Коляда — це друга технічна назва Різдвяного Свята.
2. Називають Колядою — Дідуха–Прадіда, що є мітологічною постаттю Свята. Коли вносять на Свят-Вечір сніп пшениці, або жита чи іншого збіжжя, називають цей сніп Колядою. Подано було вже пояснення, що Дідух — це символічна постать Різдва і що його звуть Різдвом для того, бо Прадід — це мітичний культурний лицар і приносець культурних дібр; а саме Різдво як Різдво Світа дає народові перші культурні здобутки: збіжжя, пашню, звірину та ін. — і через те уявляється народові доброприносцем і якоюсь ідеальною поставою. Окрім цього пояснення, є інше — має Дідух ще особливу долю зображування кожного з цих благ, які Різдво приносить, та висловлення собою всіх Святочних мотивів. Тому звуть його (іменем Різдвяного Свята) — Колядою.
3. Називають Колядою — настільний Колач або Хліби на Святій Вечері. Тим Колачем чи тими Хлібами складає нарід свою первісну жертву Богові.
4. Називають Колядою — Святочну жертву. Жертва величальна і подячна Творцеві Світа за його Сотворення. Ідея первісних жертв є в Українського народу здавен-давна і загально-принята. Через саме Різдвяне свято вона є поширена і знана між народом по всій Україні. Жертви первісні практикуються досі у деяких народів природи з найстаршими культурами. Первісна жертва є прототипом жертви Богові та найбільше первісною реліґійною дією. Всюди у пракультурних народів приносять лише первісні жертви і по при них ніяких інших жертв не приносять. Ознакою жертв пракультурного округа є їх віддавання Найвищому Єству з виразом почести і любови. З кожного добутку — дар Богові; це перша гадка Господаря — і нема навіть жадного застереження з його сторони про свою частку.
5. Називають Колядою — Хліб: Хліб-Коляда має значення символу культурних первісних здобутків, виражених загально "хлібом". Святовечірній хліб називають ще Корочуном і це не тільки символ особи Прадіда, але і тих первісних культурних здобутків, які приписує нарід Прадідові. Таке саме значення символу культурних первісних здобутків, виражених загально "хлібом", має і Хліб-Коляда. Як переконаємося з опису Святої Вечері, Колач і Хліб — це суттєві її речі. Вони появляються на ній як найкращі, ідеальні, здобутки і в багатшім виді: як хліб з чаркою сирого меду на нім, пшениця з медом (Кутя), хліб печений на меді (Медівник) — звичайно в подобі великих виплітаних медівникових звізд. Це Святочне сполучення двох зразків поживи, хліба і меду, є висловом ідеалу первісного Українського рільника й пасічника разом і вважається народом Колядою вищої якості. Пшениця, мід та віск і пчоли є особливо ідеалізовані Колядками про Сотворення Світа.
6. Називають Колядою — два або три Хліби Святочні разом, з особливою їх символікою як постави Астральної Трійці: Місяця, Сонця і Зорі, або: Місяця, Сонця і Господа, — постави Небесних Святовечірніх гостей. З оцими-то символічними Хлібами обходить Господар хату, своє подвір’я та стайні з худобою.
7. Називають Колядою — Святовечірні Хлібні дари: одні з них призначують на пожертвування для церкви, другими обділюються взаємно з дальшою й ближчою ріднею, відносять як "Коляду" або "Вечерю" своякам, крівним, убожині, приятелям.
8. Хлібом-Колядою обдаровують Колядників-співаків, яких уважає нарід за Небесних післанців або за Святочних Духівників. Називає отже нарід Колядниками цих ідеальних своїх Духівників-піснярів, які є уособленням Старовіцьких Українських традицій і мрій про Послів Небесних, звіщаючих народові велику світову містерію, тайну Різдва Світа і появу Господа.
Постаті тих Колядників зливаються в уяві народу з мітологічною Астральною Трійцею, що приходить в гостину до ідеального Господаря. В дивнім загально поширенім містицизмі Різдвяних Свят, який заволодів усією народною психікою, оці Духівники-Колядники стають в очах народу оповиті таємним німбом Святости, — вони самі собою приявляють Первовічні Небесні явища, тобто Астральну Трійцю. Їх називає нарід "Божими Служеньками", Трьома Небесними Товаришами, Трьома Братами, (Трьома) Королями. Вони звіщають народові давні таїнниці Світа, приходячи в гостину до Господаря несуть йому благословенство для роду і плоду і всяке добро і щастя від Господа. Колядників можуть бути більші гуртки та все між ними є три передові. Звичайно однакож гурт Колядників, виступаючи колядувати, ділиться на гуртки по три особи і так, Трійками, розходяться колядувати (принагідно "щедрувати"). Провідника Колядників називають Береза.
9. Називаються Колядами або Колядками — Святоріздвяні старинні пісні, що проголошують та поширюють між народом провідні ідеї Свята Коляди, всю його містику, весь його реліґійний чар і зміст. Староукраїнські Колядки мають в першій мірі всі характер культово-реліґійний, з кількома відмінами реліґійного шанування відповідно до культурно-історичного розвитку Українського народу. Та основою цього шанування є ідея Почину Світа і його Творця. Для того всі Українські Колядки можна визначити як міти про Почин Світа і Первовічне людське життя. Тому то і традиції про первісне господарське й суспільне життя народу містяться в Колядках.
Це багацтво й велика ріжнорідність ідей, які містяться в Українськім понятті імени Коляди, наводять думку, що ідеологія Коляди — це Українська народна властивість і що саме ім’я будучи таке близьке до душі Українця, коли не є Українського походження, то було Українцями колись засвоєне і зовсім знаціоналізоване.
Та, твердження це ніби-то протистоїть тому факту, що імени, подібного до Української Коляди, вживає кільканадцять інших народів для означення деяких святоріздвяних явищ — і з загально прийнятим поглядом етнологів, що основою імени (Укр.) "коляда", (Польс.) "kolęda" та ін. є Римські "calendae", яких святочний час і обряди, — враз з Римськими Brumalia-ми й Saturnalia-ми, — припадали менше-більше в той самий час, що християнсько-католицькі свята Різдва Хр., змішалися з християнськими обрядами і передали їм своє ім’я — калєнд.
Доведемо, що
ім’я Коляди, калєнда, чи колєнда, не має і тіни цього культурного значення що Римські calendae; що це ім’я Коляда навіть у відмінній подобі у чужих народів зближене ідеологічно до Українських Святоріздвяних ідей, — і ще раз ствердити, що
Римські свята, передовсім calendae й brumalia, не могли мати з Українською Колядою нічого спільного культурно, бо Староукраїнське свято Різдва є під оглядом культурно-історичним далеко раньше; а тим самим також ім’я Коляда, що містить в собі весь ідеологічний зміст Свята, мусить бути старше, ніж сalendae.
Порівняння слів Коляда і йому подібних у різних народів.
Першу частину цієї тези можна вирішити через провірення значення слова Коляда і йому подібних, у цих народів, що його вживають.
Подаю перегляд форм і значення святочного застосування цього слова у згаданих народів, згідно дослідів пок. академіка А. Н. Веселовського. Я поділив би ці народи на дві ґрупи: одна, яка вживає слова, однозвучного з Українським, — друга, в якої це слово зближене звуково до Латинських калєнд.
І ГРУПА: Народи, які вживають слово, однозвучне з Українським "Коляда".
Українці — "Коляда" = Свято; Хліб як символ. "Коляда" = Святочний хлібний дар; те саме: "Колядь" як збірне (collectivum). "Коляда", "Колядка" = пісня Святочна; "Калина" = Святочна пісня і Святочний дар.
Білорусини — "коляда" = святоріздвяна пісня.
Москалі, Великорусси — "колядская пЂснь".
Чехи й Словаки — "koleda" = пісня.
Словінці — "kolednica" = святоріздвяна пісня.
Болгари — "колида", "коледа", "коляда" = пісня і дар.
До тої самої катеґорії різдвяних термінів треба зачислити болгарський і сербський "бъдник" і "бадняк", бо їх ідеологічне значення рівняється подекуди з "Колядою":
Болгарський "бъдник", "бадник" = свято Різдва або його надвечір’я; також — різдвяний хліб; "заклад бъдник" — різдвяне горіюче поліно;
Сербський "бадняк" — різдвяне горіюче поліно.
Литвини — "kalёda" = дар, милостиня.
Мадяри — "koleda" = збірка дарунків, колекта .
Сицилійці — "carennuli di Natali", т. є. 12 днів перед Різдвом, після яких вгадується погоду кожного місяця в році.
Провансальці — "caligneau".
ІІ ГРУПА: Народи, які вживають слово, зближене звуково до Латинських калєнд.
Болгари — "коленде".
Поляки — "kolęda" = святоріздвяна пісня і дар.
Французи — "tsalenda", "chalendes", "charandes", подібне до Альбанського "colĕndrĕ"; французьке — "charendar", т. зв. "королівський хліб".
Провансальці — "chalendas", "chalendal"; "colinda" (Новий Рік ).
Новогрецьке — "κολιάντα".
Альбанці — "colĕndrĕ", т. зн. свято Різдва і хліб, печений в день перед Різдвом і роздаваний дітям 10-15 літнім, що ходять по хатах опівночі по Різдві.
Абхази — "коланда" (Новий Рік ).
З порівняння виходить, що форма "коляда" в уживанні народів значно перевищує форму другу, подібну до Римських "calendae". В Українській формі, окрім виключно Українського значення імени Коляда як свята Різдва Світа і шанування Прадіда, — бо такого значення Коляда у інших народів, навіть Слав’янських, зараз не має, — вживається у всіх народів І-ої ґрупи ім’я "коляда", — або "колядка", "kolednica", — як назва різдвяної пісні. Крім того означує це ім’я в Українців Різдвяний хліб, колач. У Болгарів цей хліб названий бъдник, але він тотожний з Українською Колядою в її символі Прадіда і заразом як "заклад бъдник", — т. є. різдвяне горіюче поліно, — враз з сербським бадняком приявлює Прадіда. Крім того Коляда в Українців, Болгарів, Литовців та Мадярів є тотожною з Святоріздвяним дарунком.
Ориґінальна Українська назва Коляди — Калина.
Ориґінальною є окрема Українська назва Коляди — Калина, що дає привід до окремих культурно-лінґвістичних здогадів, які сходяться з понижче поданим (Вавилонське "kalû").
Звертає увагу, що мимо звукових ріжниць, Українська "Коляда", виражаюча Різдвяний хліб і Різдвяний дар, схожа своїм значенням з Альбанською "colĕndrĕ", яка також означає Різдвяний хліб і дар, а при тім тотожня в своїм обряді роздачі хліба 10-15 літнім дітям з Новорічним Українським обрядом.
А ще більше цікаве те, що Українська Коляда схожа своїм значенням Різдвяного хліба з Французським "charendar", т. є. королівським різдв. хлібом. Ми бачимо при тім усім, що в ідеології Коляди та інших подібних назв нема ніякої ні лінґвістичної, ні ідеологічної схожости з Римськими "calendae", хіба у цій загально взятій ідеї, що — у Римі було народне свято і тут є народні свята.
Натомісць оказується оце феноменальним, що Французське "charendar" і Альбанське "colĕndrĕ" є немов відгомоном Страроіранського вислову. А саме — Староіранське "xvаr", verbum, — чит. хар, - "v" є ледве чутне, — значить: споживати, з’їдати (geniessen verzehren), заживати: їсти або пити. Каузативно: давати кому їсти, пити. Infinitivum: "xvаrətəə"; "xvаіrуąn". "Xvarənti" значить: заживання, їдження, пиття (Geniessen. Essen, Trinken); Ново-перське: "xvаl", значить: їжа. Відміну до "xvаr" подає Pahlavi: "xvаrdan"; Ново-перське: "xvаrad".
Ми бачимо, що звуково й ідеологічно — як хліб і пожива — вислови Французький й Альбанський покриваються з Іранськими. Та найважніше тут є оце, що наведені Староіранські вислови вживалися не лише про звичайне споживання страв і пиття напитків, але і про реліґійне споживання Святої, містичної, страви, про дію символічну і спасенну, яка мала придбати вірному безсмертність.
Проф. Christian Bartholomae завважує в примітках до слова "xvаr" — що в двох місцях Авести є бесіда про харчування таємною поживою, сакральним м’ясом, яке дає людям "Yima" (Йіма, або Йам), полубог, мітичний володар майбутнього спасенного віку: хто тоє м’ясо від Йіма прийме і спожиє, той стане безсмертним.
Коли подумати, що Український Святоріздвяний хліб є символом Прадіда, то аналогія з Святочним м’ясом Йіма поглибиться ще більше, бо як Прадід так і Йім є мітологічним добродійним лицарем — Heilbringer.
В кожнім разі Святочне їство й пиття, чи в Українців, чи у Французів, чи загалом у всіх святкуючих народів, набирає з повищої точки огляду окремого освітлення. І чи не буде Іранська ідея містичного "xvarənti" чи-то "xvаl", — хочби лиш як окремий Святочний мотив, — основою технічного імени "charendar","colĕndrĕ", а послідовно й Коляди, окрім інших культурно-лінґвістичних задатків, які не є виключені у тих словах.
Українське і Вавилоно-Ассирійське культурні джерела. "Калета" і "Kallatu".
Виходить з повищого порівняння і з поширення назви Коляди між многими далекими ґеоґрафічно і чужими собі культурно народами, що оця назва взята цими народами зі спільного, чужого, джерела. Під Римські культурно-реліґійні мотиви вона не підходить, вже більше під Староіранські, але й тії не покриваються з Святочною ідеологією кількох згаданих народів, а найменше з Українською. Отже, мусіло бути те джерело інше і мусіло воно вдаряти таким сильним культурним ключем, що йому не могли опертися численні народи.
З давен-давна била культурна сила з Орієнту, і я хочу звернути увагу на те старинне культурно-реліґійне вогнище, котрого проміння сягало в якийся безкінечний округ, бо всюди в т. зв. Старім світі знаходяться сліди ділання й культурні окрухи тої давньої сили. Це Вавилоно-Ассирійський культурний центр.
Одну з пам’яток його впливів ми бачили: Українську передріздвяну Калету, як Вавилонську назву Місяця (A-ji) в ролі нареченої Сонця: "kallatu". І хоч на Калеті є лише Вавилонська назва, а мітологічна ідея Українська є відмінною, то все-таки звертає увагу, що назва Калети є майже однозвучна з Колядою, — а одним з Староріздвяних символів є хліб і мід, подібно як з хліба і меду складається Калета, — і приявлює Прадіда та його двійника Місяця.
Духовенство з постійною службою Богу. Ідея вселюдного покликання до служби Богові.
Таким же вдаряючо подібним до Коляди іменем є Вавилонське "kalû", що значить духівник (Priester) і "ka-lu-ti", що значить духовенство (Priesterschaft).
Зваживши
цей незвичайно високий і вселюдний підйом реліґійний в Староукраїнськім Різдвянім святі;
тую всенародну участь в многоті реліґійних містерій,
цей молитвенний настрій тисяч Колядок,
це загальне почуття потреби дійової жертвенности, —
яке слово могло б здаватися Українському народові влучнішим для названня його великого Свята і всіх Святочних містерій, як не згаданий Вавилонський вислів "kalû" й "ka-lu-ti", т.є. Духовенство з постійною службою Богу, — наколи оцей Вавилонський вислів був йому відомим. А цього можна здогадуватися, бо Староукраїнці, мешкаючі на Підкавказю й над Чорним морем були до Вавилонського культурного центра зглядно дуже близько. Тому якраз можна вгадувати, що Вавилонський вислів "kalû" й "ka-lu-ti" — це прототип імени Коляда. Може вона затрачена в пам’яті народу що до свого походження, але не забута через атавістичні почування як ідея вселюдного покликання до служби Богові.
Як могли бути відомі цілому старинному світові Ірансько-Халдейські Маґи, так могло бути відоме загально, в старині — і до Української відомости дійти — ім’я "ka-lu-ti" духовенства могутньої і культурної держави.
З цього виходило би, що слово Коляда виражує дійовий культ і вселюдний реліґійний настрій народу, народний душевний зов до реліґійної служби Богу. Може і тому є в Українського народу в великій пошані установа Колядників (ka-lu-ti), ревних служивців старого шанування.
Українські Колєдники і Вірменські Θoveleaθən.
Зрештою, на полуднево-східне походження імени Колядників може вказувати й інша ідея. Вірменські Θoveleaθən, народні піснярі-розкажчики Старовірменських епосів, є подібними до Українських Колєдників — і назви одних і других виглядають також на лінґвістично споріднені. А культурно-історичні взаємини Староукраїнців з Вірменами є дуже поважною проблемою.
Свято Коляди і Римські Свята: Калєнди, Брумалія, Сатурналія.
3 повищого розгляду культурно-реліґійних мотивів Свята й імени Коляди та з порівняння їх з останками передхристиянського шанування в народних різдвяних мотивах інших народів, виходить, що ідеологія Свята Коляди не тільки інша, але культурно й історично далеко старша, ніж ідеологія Римських калєнд.
Установлені Юлієм Цезарем вони були властиво лише поширенням нового Соняшно-Місячного календарного ладу; а що найбільше були святом Нового Року після зимового solis conspectus (сонцестояння). З Римськими калєндами були злучені культові свята Сатурналій та Брумалій — і одинокі Сатурналія з помежи цих трьох Римських свят були ідеологічно частинно подібні до Староукраїнського свята Коляди. Бо Сатурналія були святочним спомином первісних культурних переживань Римського народу й шануванням Сатурна і його жінки Опс як народних культурних лицарів і доброчинців. Сатурналія дають лише деяку аналогію до Староукраїнської Коляди, а не суть з нею ґенетично зв’язані. А Брумалія, з святочним волокитством народу і показом розбурханих еротичних почувань були типовим святом Сонця з культом розплодового статевого гону; отже святом культурно-історичного типу далеко пізнішого, ніж Староукраїнське свято Різдва і Коляди.
"Пантеон Володимира".
Про так званий "пантеон Володимира" тут буде хіба коротка згадка. Це зовсім чужий Українському народові світ реліґійних ідей, безперечно накинений йому котримось з його завойовників — пізнішої культурно-історичної доби; не зрозумілий народові як ідеологічно так і поіменно; забутий народом, — хоч далеко давніші ідеї реліґійні Різдвяні задержав нарід і досі.
Коляди Старовіцькі та церковні "колядки".
Дослідники народних звичаїв відзначають, що в народі чітко розрізняють народні та церковні колядки. Перші називають ще старосвітськими, старовіцькими ґаздівськими, світотворчими, стародавніми, сусідськими, людськими, притчами, другі ж — християнськими, церковними, христосанками.
(За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)
[2] Прим. Кс. С.: Великі медівники в Астральній подобі, звичайно як восьмигранні, з виокругленими гранками звізди, я зауважав в Підчаєчнині (східна Галичина) в селі Мужилові і в околичних селах.
[3] Прим. Кс. С.: Ці преріжні містерії з Хлібом і Колачем і називання їх неустанно "Колядою" наводять здогад про етимологічну єдність слова "Колач" і "Коляда"; подібно як був піднесений попередньо здогад про такуж єдність імен Корочун і Коровай. До тої самої ґрупи слів належить зачислити і передріздвяну "Калету".
[4] Прим. Кс. С.: Примірів є повно в Колядках.
[5] Збирання, збір (походить з лат.).
[6] Прим. Кс. С.: Назву colinda подає Олена Пчілка (Українські Колядки, Кіевская Старина, 1903, ст. 162).
[7] Прим. Кс. С.: Олена Пчілка, там же, ст. 162.
[8] Чи не була тим джерелом (навколочорноморська) Староукраїнська цивілізація?
[9] Або зринути в Українській свідомості незалежно.
[10] Прим. Кс. С.: Brumalia були святом в часі найкоротших днів зими, передзимовим наворотом Сонця. Для того пояснюють загально слово bruma як найкоротший день. На мою думку, походить назва Брумалій від Староіранського "bram", verbum, — що значить починати волочитися, блукатися наокруги. Порівн. Староіндійське "brhamati", "brhrāmayati" — "він блукає доокола". (За Chr. Bartholomae, Altiran. Wörterbuch, ст. 971.)
Колядування, різдвяний звичай ходити з "звіздою":-) (чи без неї:-)) й величати господаря, його дружину й дітей співом колядок.:-)))
Обряд колядування описав М. Гоголь у "Різдвяній ночі":-))), зображено його в операх:-)) М. Лисенка:-), М. Римського-Корсакова:-), К. Данькевича:-). (УРЕ:)
Коляда.
Шевченківський словник: стаття "Коляда" відсутня.
ЕУ (Енц.укр-ва:)
Коляда, назва нового року у візантійців (καλάυδαι) і римлян (calendae), що припадав через тиждень після веселих Сатурналій у другій пол. грудня.:-)))
Свято К. у церк.-календарному пристосуванні охоплювало час від Свят-Вечора до Водохрищ, включаючи в себе різні обряди, в т.ч. й поминальні.:-)
УРЕС 1967 (Укр.рад.енц.сл.:)
КОЛЯДА ― давній різдвяний звичай:-) (переважно на Україні), за яким молодь ходила по домівках і співала під вікнами або в хаті поздоровчі:-) пісні ― колядки.
УРЕ 1980 (Укр.рад.енц.:)
КОЛЯДА — міфологічна:-) персоніфікована:-)) постать:-))), пов'язана з зимовим (різдвяним) обрядовим циклом.
Назва К. — давня спільнослов'янська.:-)
Святковий цикл на Україні починався з обряду "кликати К.":-)) (мороза, дідів) на багату кутю і закінчувався обрядом вигнання К.:-)))
Говорят, что был когда-то болван Коляда, :-)) которого принимали за бога, и что будто оттого пошли и колядки. Кто его знает? Не нам, простым людям, об этом толковать.
Однако ж если сказать правду:-)), то в колядках и слова нет про Коляду.:-)) Поют часто про рождество Христа; а при конце желают здоровья хозяину, хозяйке, детям и всему дому. :-)))
"Fool in Christ called Kolyada" by infoukes.
"The people in our parts go carolling beneath the windows of the cottages on Christmas eve. The singers always receive gifts from the mistress or master of the house, or whoever is at home, of a sausage, or a loaf of bread, or a copper coin, depending on what they have. We call the carols kolyadki, and they say that there was once a fool in Christ called Kolyada, whom the people took to be God. Who knows, maybe there was. It's not for us simple folk to say, at any rate. Last year Father Osip tried to forbid the singing of kolyadki round the villages, because he said people were thereby making gifts to the devil himself. But the truth of the matter is that the kolyadki don't have a word in them about Kolyada. People mostly sing about the nativity of Christ; at the end they wish the master, mistress, their children and all the household the best of health. — Note by the bee-keeper, from Mykola Hohol, "Christmas Eve". Nikolai Gogol, A Selection, p. 121".
―
З Мін.освіти ― злий Корочун з’їдає сонце, а богиня неба Коляда народжує... Божича.
У попередніх класах ви вже ознайомилися з обрядовими піснями нашого народу, в яких славиться прихід весни, — веснянками. Надзвичайно популярними:-) в народі:-) були:-( і такі обрядові пісні, як колядки і щедрівки. Ці величальні пісні приурочувались до основних народних свят зимового циклу: колядки — до Різдва (7 січня :-), а щедрівки — до Нового року:-) ( за старим стилем — 14 січня :-).
Колядки як вид усної народнопоетичної творчості з'явилися в язичницькі:-) часи і пов'язані з одним із найбільших свят наших предків:-) — днем зимового сонцестояння:-), чи сонцевороту, яке називали святом Коляди, або Корочуна.
Святкували:-( його 25 грудня :-)) (за старим стилем) — найкоротшого у році дня,:-) коли ніч була найдовшою.
Вважалося, що природа у цей час завмирала, а сонце нібито з'їдав злий:-) Корочун — темне:-) слов'янське:-)) божество.:-)))
Всесильна:-) богиня:-)) неба Коляда:-))) в дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича.:-)))
Язичники:-) намагалися захистити новонародженого.:-)) Для цього вони виконували різні магічні:-))) дії, які стали основою:-) нар. свята Коляди: проганяли:-) злого:-)) Корочуна, який намагався вкрасти:-) нове сонце,:-)) а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового сонця,:-) про те, що "ясен світ засвітився", як співається в давньоукр. колядці, а зображення цього сонця носили з собою.:-))
Згодом, із появою християнської релігії, 25 грудня (за старим стилем), або 7 січня (за новим стилем), почали святкувати народження Ісуса Христа. Старовинний язичницький:-) обряд колядування був приурочений:-) до одного з найбільших християнських свят — Різдва Христового.
Виникли:-) релігійні:-)) колядки з біблійно-християнськими образами. З часом вони завоювали:-) таку ж велику популярність у народі, як і старовинні колядки.:-)
Варто лише згадати те, що за їх обробку:-) бралися найвидатніші укр. композитори — Микола Лисенко, Микола Леонтович, Кирило Стеценко, Станіслав Людкевич та ін.:-))
Колядники, за народною традицією, під час обходів дворів вшановували всіх членів родини. Вони виконували величальні пісні господареві, господині, хлопцеві, дівчині, дітям.
Навчальне видання. ЦИМБАЛЮК ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. Підручник для 7 класу. 3-тє видання, перероблене і доповнене. Затверджено МІНІСТЕРСТВОМ ОСВІТИ УКРАЇНИ (Протокол №4/2 — 18 рішення Колегії Міністерства освіти України від 26 березня 1997 р.). ― Київ, "Освіта". 2000.— 496 с. Тираж 400 000 пр.
Скандальні "літературознавство", "освіта" і "просвіта".
1999: Навчальна програма вищих закладів освіти ― "пам'ятка дайбожичів"?
1999: Новітні програми Міносвіти ― "скрижалі буття укр. народу"?
Затирання межі між шкільною освітою і наукою ― канонізація фальшивок, макферсонів.
Загальні тенденції ― подвійні стандарти і самодурство "магів слова", деморалізація?
Просування фальшивок у навчальні програми.
Коваль над ковалями Сварог кує нове сонце і кличе велетня Коляду ― Стельмаха.
Ціле літо дід Данило живе на пасіці:-)) в лісах, а увесь рік пахне вощиною, медом і травами. Він має дуже гарні, що плачуть на морозі, очі, лагідну посмішку і трохи скорботні уста, на які не назбирувались ні злоба, ні погане слово. І такий він увесь чепурний та охайний, що мені одразу хочеться кудись заховати свої руки.
— О, Михайлику, бач де ми здибалися з тобою!— радіють дідові очі, і радіють сльозинки в них. Він устає із саней, підходить до мене й кладе велику руку на мою шапку. І навіть од дідового кожуха віє не чимбарнею, а зіллям.— Як ти, дитино, живеш?
— Добре, діду, живу.
— Воно й видно,— смутніє весняний цвіт в очах старого бджоляра.— А де ж Обмінну поділи, що сам чешеш на вітряк?
— Позички притерли їй ногу. Є ж такі люди, що не мають до худоби ніякого понятія.
— На корову ще не розжились?
— Ні.
— Вчишся ж добре?
— Добре, діду.
— Чував, що ти свіжопам'ятний у нас. Вчителька вуха не крутить?
— Вона в нас добра.
— І все одно вам треба, хоч зрідка, крутити вуха,— від цього розум прибавляється в голові. Чого ж ти до мене влітку на пасіку не приїжджав? — перекладає мій клунок у сани, а санчата причеплює до рожна своїх саней.
— Якось так вийшло,— сам дивуюсь, як я не заглянув на пасіку.:-) — В новому році неодмінно приїду.
— Гляди ж мені і вважай, що новий рік уже почався. Ти знаєш, як він починається? — вмощує мене побіля себе і прядівляними віжками торкає коней.
— Ні, не знаю.
— Може, розказати, чи ти не з цікавих? — сміються і плачуть дідові очі.
— Мама кажуть: такий цікавий, що далі вже нікуди. Розкажіть.
Дід Данило пускає в бороду і в вуса таку посмішку, наче він трохи глузує сам над собою, і неквапливо починає розповідати:
— Оце ж коли зима обриває з днів тепло, коли вони стають найменшими і найхолоднішими, то коваль над ковалями — сам Сварог:-) [див. про "Пантеон Володимира"] — у своїй кузні кує новорічне сонце:-)), кує, не покладаючи рук, ще й придивляється, щоб ніде не було окалини, бо тоді влітку, не вигріються ні люди, ні худоба, ні дерева, ні рослина. Він у цьому знає толк і трудиться на совість. От скує він сонце і кличе до себе велетня Коляду:-))). Приїжджає Коляда, впряжений у свої сани, як ти в свої санчата, вкладе на них сонце, і їде та й їде, і їде та й їде з ним аж до самого неба. Доїде до неба, до нахололої сонячної оселі, підважить сани, а сонце скік з них у свою оселю, а з неї і вигляне до людей. От з цього дня:-) і починається новий рік;-)). Бач, ти й не читав такого? — бринить насмішка в голосі старого.
І хоча я знаю, що це казка:-), а все одно вже бачу в кузні коваля над ковалями Сварога, а біля самісінького неба стрічаюся з Колядою, помагаю йому підважувати сани з сонцем, ще й одним оком заглядаю в ту оселю, де живе сонце,— може, воно теж має дітей, то я з ними й на ковзанку побіг би.
— От ми й приїхали,— дід руйнує моє видіння.
Я зіскакую з саней і знову опиняюся перед іншою казкою:-) — перед посивілими крилами вітряка, що впилися сонцем:-)) і струшують на землю сльози.
Стельмах Михаил Афанасьевич. Щедрый Вечер. Повесть. Издательство "Радянський письменник". (На украинском языке) 1967.
Колядки ― народні календарні обрядові величальні пісні, що їх співали на різдвяні свята (з 24–25 грудня до 1 січня). Належать до найдавніших видів нар. поетич. творчості. Подібні пісні та обряди зустрічаються у фольклорі всіх слов’ян. За своїм змістом і характером до К. близькі щедрівки. Найповнішу збірку К. видав В. Гнатюк ("Колядки і щедрівки", 2 т., 1914).
Мелодії К. записували М. Лисенко, К. Стеценко, М. Леонтович.
УРЕ (Укр.рад.енц.:)
КОЛЯДКИ — народні обрядові пісні, які виконували з 25 грудня до 1 січня.:-)
Побутували в слов'ян та ін. народів Сх. Європи.
Перші відомості про колядування на Русі належать до 12 ст.
На Україні обряд колядування полягав у тому, що групи колядників (найчастіше молодь), вибравши провідника-зачинателя — "березу", "скарбника" й "міхоношу" (іноді до них приєднувались музиканти), ходили з хати в хату і співали К.,— величання господарям дому й членам їхньої родини.
У найдавніші часи мета цих величань була магічною.:-))
Часто колядування поєднувалося з водінням "кози" й вертепом.:-)
Давні К. зберігають цінні відомості про старовинні форми ведення г-ва, про військ. побут тощо.
У К. трапляються й пізніші реліг. сюжети та обряди, які з'явились під впливом християнської церкви.
Укр. К. тісно пов'язані з рос. "підблюдними" й білорус. "волочобними" піснями.
Ритмічна форма, поширена в К., — це переважно 10-складовий вірш, поділений цезурою симетрично: (5 + 5) 2.
Після кожного рядка повторюється приспів. Розмір приспіву довільний.
Приклад колядкового вірша: "Сивії воли /впрягати в плуги,//В плуги впрягати, /лани орати, //Жито, пшеницю/ та й засівати, // Жито, пшеницю, // всяку пашницю".
Це один з найстаріших типів слов'ян. вірша. Поширений, крім Κ., ще в різних обрядових піснях.
Ф. Колесса:-) вбачав елементи цієї форми у билинному:-)) нерівноскладовому вірші.
З нар. творчості колядковий вірш перейшов і в літ-ру.:-)
Тексти укр. К. записували Я. Головацький, І. Вагилевич, О. Бодянський, М. Коробка, В. Гнатюк та ін.
Мелодії К. записали та обробили:-) для хору М. Лисенко, M. Леонтович, К. Стеценко.
Обряд колядування описав М. Гоголь у "Різдвяній ночі":-))), зображено його в операх:-)) М. Лисенка:-), М. Римського-Корсакова:-), К. Данькевича:-).
За змістом і характером до К. близькі щедрівки.
Видання:
Гнатюк В. Колядки і щедрівки, т. 1—2. Львів, 1914;
Колядки та щедрівки. К., 1965.
Літ.:
Сумцов Н.Ф. Научное изучение колядок и щедровок. К., 1886;
Потебня А.А. Объяснения малорусских и сродных народных песен, т. 2. Колядки и щедровки. Варшава, 1887;
Українська народна поетична творчість, т. 1. К., 1958;
Колядки, обрядові пісні, що належать до зимового циклу.
Зміст К. дуже різноманітний.
В найдавніших К. трактується тема постання світу. Основна група К. ― це величальні К. з хліборобськими мотивами, з образами родинного щастя і добробуту, з побажаннями врожаю, здоров’я, щастя; парубкам і дівчатам співають К. на теми кохання, сватання й одруження. В К. з воєнною тематикою відбилася лицарська і княжа доба.
Окреме місце посідають К. з біблійною тематикою.
Процес християнізації послідовно охопив увесь:-) зміст колядської обрядовости і К..
4. Сергій Коляда (гість) 03.12.2009 13:09 Галерея Незалежного Мистецтва ANTIN'S COLLECTIONS представляє українське радикальне, андерграундне мистецтво та націонал-анархічне творче угруповання Союз Вольних Художників "Воля або Смерть".
"Тонкі роздуми про мистецтво -- не наш стиль! Мистецтво має пекти, збурювати, викликати на герць, ставити питання. А питань багато: хто ми? звідки? куди йдемо?, в чому наша самість, суть і несхожість на інших. Художник, як лакмусовий папірець дійсності, що обстоює власну індивідуальність і родо-племенні інтереси перед тотальною навалою глобалізму. Художник, що відкинувши інтелігентські рефлексії не боїться взяти до рук меча і, розтявши гниле тіло дійсності, вказати на його хвороби, повідомити, можливо утопічний, але рецепт одужання. Художник -- мрійник, художник -- боєць, художник -- надлюдина, лютий художник – ось наш ідеал!"
0/0
3. МИхайло,Ірпінь (гість) 09.01.2009 13:36 Коляда,Калайда,калач,коло,колапс,Калита,календар від Кала- час,вічний час. Каладаса-коло часу. Калу зображали у вигляді змія,дракона. Змій у біблії -час. Котигорошко воює з часом.Час-Кала один вічний у Всесвіті.Все його породження.Але воно не вічне,смертне. Тому Кала поїдає своїх дітей.Кала згорнутий у бублик,сам себе поїдає.Калита,корочун це теж бублик,тільки дірка поменша. Це колапс,замкнене часове коло.Інший час у вигляді калача(вісімки,або латинської букви-S)це -безкінечність,безсмертя.Кала породжує нове коло часу це один рік.Один рік це-дванадцять зодіакальних сузір'їв,а ніяких не євреїв-апостолів.Є велике коло часу десь 26000 років.
0/0
2. Сергій Коляда (гість) 11.11.2006 11:41
Шановні пані та панове!
Прийнято вважати, що події, які відбулися наприкінці 2004 року в Україні, принесли відносну свободу у ЗМІ. Але вони не принесли свободи у право творчого самовираження. Прикладом цьому є моє мистецтво. Оригінальний стиль та техніка, а також соціальні і політичні коментарі справляють таке враження на галеристів, що вони відмовляються виставляти мої твори. Тому це дає право стверджувати, що, навіть після Помаранчевої Революції, і комерційні галереї, і державний творчий офіціоз продовжують свою діяльність, яка є нічим іншим, ніж фарс.
Написати про мою творчість спромоглися тільки іноземні видання. В Україні це – “Kyiv Post” , ”What’s on”, "Kyiv Weekly", "The Ukrainian Observer". Крім того закордонні Інтернет – видання надрукували про мене свої матеріали та зробили посилання на мою веб-галерею . З цими матеріалами можна також ознайомитись на моєму сайті. Дякуючи демократії у США, нещодавно пройшла моя виставка у м. Сарасота ( Флорида ) у галереї “State of the Arts Gallery”.
З 23 вересня по7 жовтня проходила моя виставка у клубі-кав'ярні "Барабан" . Але це завдяки тому, що власник цього закладу- англієць. Фото з виставки- також на сайті. Було багато представників ЗМІ та деякі відомі люди. (Вже й українські журнали та газети звернули на мене увагу).
Щиро запрошую Вас відвідати мій веб-сайт і подивитися мої картини.
Адреса:
З повагою та побажанням всього найкращого,
Сергій Коляда
Увага! При будь-якому використанні матеріалів сайту обов'язкове посилання (для сайтів - відкрите для пошуковиків гіперпосилання) на "Джерело: проект "Українські пісні" https://www.pisni.org.ua"!
