А в грудєх Єму Ясна Зоречка.

Образ Спасителя в Астральній славі.

Порівняння з Єгипетським образом Горуса.

В однім Українськім мітологійнім образці Ісуса Христа ― у Колядці "На Святе Різдво тай на Рождество" та в її відмінах ― є велика схожість з Єгипетським образцем Горуса, якого одне око є Сонцем, а друге Місяцем.

Ріжниця Українського образця Христа в тім, що в ньому ― ціла Трійця: в однім личку ― Сонце, "бо в Правім личку Світле Сонечко", в другім ― Місяць, "а в Лівім личку Ясний Місяцю", а в грудях — Зоря, "а в грудєх Єму Ясна Зоречка".

У відміні "Гай з Містонька Судомиренька" є Сонце на правім плечі, "На Правім плечи Ясне Сонїнько", Місяць — на лівім плечі, "На Лївім плечи Сьвітельний Місяць", а "межи плечима Чорна Кунонька", "а у боченьку Ясна Зброєнка".

Колядок з таким мітологійним образцем є кілька відмін; вони є дуже поширені в народі особливо на Гуцульщині, а в усіх провідною ідеєю є уславлення (ґлорифікація) Христа як Бога ― Астральними Світилами.

Про рівночасну мітологійну долю Христа була мова в розділі про Корочуна.

Виключність особи Христа в сьому уславленні вказує, що цей мітологійний образець, схожий ідейно з Єгипетським, зродився в добі народження Христа і походить правдоподібно з Полудня, де сходилися тоді всі реліґійні ідеї про майбутнього Спасителя і Володаря Світа.

Та межи мітологійною постаттю Горуса і Христа є в самій суті ідеї велика ріжниця.

Постать Горуса, котрого одне око Сонцем, а друге Місяцем, є символом його родового походження від сонця-Озіріса і місяця-Ізиди; вони були батьками (родителями) новонародженого, Нового, Сонця, символу молодого, сподіваного, Володаря Світа. А Христос приявляється Богом во славі (в ґлорії) Місяця, Сонця і Зорі; а коли і Йому додають деякі Колядки постать Лицаря, з лицарським плащем на плечах і збруєю при боці, то це тоді уславлений культурний герой – Прадід, а не син Сонця і Місяця.

Поетична відміна Української Небесної Трійці.

А втім було вже вказано, як цей мітологійний образ Христа схожий з улюбленим образом Колядок про Господа в Небесній Славі посеред Астральних Світил і що це лише поетична відміна Української Небесної Трійці.

Розходиться лиш о те, чи ця поетична відміна самобутня Українська чи запозичена.

Щоб ця відміна мала виключно Єгипетські порухи годі твердити. Могла це бути реліґійна ідея поширена в світі в добі народження Христа; на що вказувала б і тота обставина, що Український і Єгипетский нарід задалеко віддалені від себе географічно, а інших прикладів цього мітологійного образця на полудневім Сході і Полудні не можна ствердити.

Могла дати почин цьому реліґійному витвору звичайна, природна, елементарна думка народу, що видів велич Творця в Астральних Його Творах і уявляв собі Спасителя, про котрого говорив цілий світ, во Славі найкращих творів Всесвіта.

За таким здогадом промовляли би як раз мітологійні образці Христа в Колядках, саме через ріжноманітні відміни одної й тої самої ідеї уславлення Христа.

Ці відміни доказують свобідність і незалежність Української думки, бо в них нема найменших ознак наслідування Єгипетського мітологійного зразка.

Українська ідея Христа як Господа і Небесного Чоловіка.

Ось чудовий примір Української реліґійної поезії про Христа в Астральній славі й заразом явне свідоцтво самостійності Української ідеї Христа як Господа і Небесного Чоловіка:

Усі Гуцульські образці Христа, прибраного Астральною Трійцею, ставлять Місяць на чільнім місці: на чолі Христовім.

Фінські перекази про визволення Світил.

Що образ Христа з Астральними Світилами міг зродитися в Українського народу не лише під впливом Єгипетських мітів, але й інших світових, або міг бути самобутньою Українською концепцією, — свідчить дуже цікава для того питання леґенда — Фінська пісня про визволення Спасителем Сонця й Місяця з неволі.

Їх забрала злюща чарівниця мітичного краю Pohjola та осадила: Сонце у скалі, а Місяць під каменем. Це широка тема Фінських мітів про пошукування містичного чинника щастя Sampo, з яким деякі відміни мітів утотожнюють Сонце і Місяць.

З браку Сонця й Місяця люди дуже мучилися і з розпукою кликали: хто відшукає Сонце, вислідить, де пропав Місяць.

Тоді Божий одинокий син, Ісус, послухавши розказу, скоро вибрався, щоб вишукати Сонце і Місяць. По перепонах, які усував Божий син своєю всемогучістю, добився він до ворожого краю Pohjola, кинув клубок сну на його мешканців — і визволив Сонце та Місяць.

Божий одинокий син взяв Місяць на свою скрань (скоронь), а Сонце на верх голови, ішов малий кусник дороги і прийшов до свого краю.

Поставив Сонце, щоби світило, та Місяць, щоби блестів, посеред низьких конарів дерева (мітичного, первосвітного). [Конар — велика гілка дерева.]

А коли Сонце не світило рівномірно, — лиш світило багатим, а не світило бідним, — тоді поставив його на горішні конарі дерева і тепер воно світить як для багатих і любих, так для бідних і жебраків.

У відміні цієї леґенди сказано, що визволила з неволі Небесні світила невинна дочка мітичного Коваля (Фінський Творець світа, деміурґ), а у Фінських примівках-заклинаннях згадується попри Христа визвольницею Небесних світил Діва Марія.

Порівняння: Фінські леґенди і Українські Колядки.

Ми видимо в Фінських леґендах постать Христа ідеологічно більше зближену до мітологійного Христа в Українських Колядках, ніж постать Горуса. Навіть оця обставина, — що в Колядках на Христа в Астральній славі (ґлорії) вказує Матір Христова, — каже догадуватись, що тема міту Фінського й Українського є споріднена.

У Фінських переказах Христос виносить людям Сонце і Місяць — в Колядках Він носить на собі Місяць, Сонце і Зорю як їх Творець.

В одних і других приявлюється Христос як Господь Світа і доброприносець та Спаситель Світа.

Думається, що ані Фінські, ні Українські перекази не є звязані з собою генетично, але йшли за первісною світовою думкою.

А в кожнім разі Український переказ є старшим по своїм змісті і культурно-історичнім становищі. У нім Христос виступає раз як Творець Неба, іншим разом, ― як уже було завважано (гл. про Корочуна), — як символ Місяця і Прадіда-доброприносця.

Фінський міт про Христа як визвольника небесних світил іде за поширеними в Європі, і навіть в Америці, переказами про визволення Сонця, про які в Колядках нема сліду.

Але, при тім усім, Фінські традиції є дуже важні для порівняння з Українськими, бо є в них, хоч не численні, але дуже вдаряючі аналогії. Про деякі буде згадка в розділі про Українські космогонійні колядкові традиції, між ними дуже цікава відміна про зродження Небесних світил.

(За працею: о. Ксенофонт Сосенко "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994.)

Стежки до листків про Українські традиції.

Традиції Батька.