Святе Святим притягується.
Богу молився щоб Світ творився!
Ідея Бога в Українського народу в Святі Різдва є без сумніву така, як християнська.
Але мимо того, нарід, ― так само, як свої традиції господарські й суспільні, ― хоче відмітити свої традиції реліґійні осібно, що отсе його Стара, Предківська віра.
В душі народу ця віра зовсім не свариться з вірою Христа Спасителя і в Його Різдво і прихід на землю, тим більше, що і в Староукраїнських традиціях є ідея приходу Спасителя народу.
Мітологічна ідея Небесного Гостя.
Правда ― це ідея мітологічна про Небесного Гостя, всеживучого на Небі Прабатька.
Змішання Прадіда з Христом.
Оскільки обриси мітологічних уявлень з природи річи є все невиразні, то не диво, що мітичну стать Прабатька, Прадіда, мабуть, змішує нарід з Христом, або чергує їх взаємно в своїх реліґійних почуваннях.
Ідеї про Бога в Колядках.
Виразніше, ніж у Святовечірніх обрядах, висловлюється нарід про Бога в Колядках, ― і з Колядок видно виразно ріжницю, яку робить нарід між ідеєю Бога й мітологічними уявленнями.
Так пр., у наведеній (з записок Кс. Сосенка) Колядці про гостину Небесної Трійці у Господаря сказано:
Тотожна думка є в Колядці, де Третім товаришем в Небесній Трійці названий прямо "Сам Біг Небесний" (без алегорії Дощику):
Дуже виразно вказують неясну ідею народу про Бога, в предківських традиціях, схристиянізовані старинні Колядки про появу між людьми Небесної Трійці, в якій "Господь" (часом "Христос") являється в супроводі двох апостолів, або інших християнських святих.
Основні традиційні реліґійні ідеї про Бога.
Як з Різдвяних обрядів, так і з Колядок проявляються отсі предківські, традиційні, реліґійні ідеї:
- (1) Про існування Бога, котрого символом є Астральне Небо. Він, ― в Астральній подобі (в Астральній Трійці), або в супроводі Місяця й Сонця, як представників Астрального Неба, або як символу Прабатька й Праматері, ― є сподіваним Гостем Святого Вечера.
- (2) Про Бога Творця Світа. Його символом є Вогняний Голуб (Різдво), або світотворчі Три Голуби, між котрими один є Найвищим Єством, дає розказ ― двом другим, а вони є виконавцями його волі ― і так творять світ (звичайно: Астральне Небо ― і Землю; гл. космогонічні Колядки).
Колядки про "Господа", який сам оре й засіває Землю, або порядкує і множить цілі череди всякої домашньої худоби Первісному Господареві, ― проявлюють неначе Першу добу життя на Землі після Сотворення Світа.
Первісні ідеї про монотеїзм.
Про монотеїзм є ось які первісні ідеї Укр. народу:
- (А) Про Бога одного (одинокого), який виступає незалежно: Сонце і Місяць ― це Його ґлорія, або це чистий символ Неба, в якім живе Бог; або це Його Товариші ― Небесні, Перші Люди, які з Ним живуть на Небі. Це думки народу про особистий монотеїзм.
- (Б) Думка про монотеїзм у протилежність до дуалізму. Українська Різдвяна ідеологія допускає лише віру в існування добрих духів, а духів злих не признає.
Порівняння: первісні народи Природи.
Староукраїнська віра в одного Бога є аналогічною з монотеїзмом первісних народів Природи.
Доказ первісності ідеї Бога у Староукраїнців.
Доказом первісності ідеї Бога у Староукраїнців є саме те, що не признавали вони існування в Почині Світа злих духів.
Первісна віра в Бога і глибока етика народу.
З Староукраїнською вірою в Бога йде в парі глибока етика народу. Доказом її є широкий альтруїзм, який є головним суспільним кличем Святого Вечера.
Свідчать про етичні ідеали народу Колядки, що ідеалізують родинне життя, що накликують до його давніх чеснот, докоряють за незгоду, взаїмну кривду й ненависть.
Пропаґанда монотеїзму?
Дехто закидує мені, що я пропаґую в науці монотеїзм первісного народу й його первісно чисту віру в Бога і первісну етику Українського народу. Каже іронічно: отсе християнство лиш відкрило народові очі, що він таку віру колись мав зовсім подібну до християнської.
Що ж! ― ніде правди діти. Факти говорять і свідчать: так воно мабуть було з тою вірою і є тепер в Українського народу.
Тенденційності з моєї сторони в приведенні фактів нема, ― про правду моїх помічень свідчить увесь Святоріздвяний фолькльор.
А про моє замилування в наведенні примірів первісної віри і етики, можу сказати.
Подобалося мені те, що є в Старій вірі Українського народу величне і красне ―
- правдивість і щирість почувань первісної душі для Бога і людей;
- незрівняний чар її поезії, високий полет думки, незвичайне багатство ідей, їх логічне повязання;
- у всіх реліґійних витворах висока поезія, почуття естетики й артистичної міри.
Сподобалась мені пошана народу для предківських традицій, його кількатисячелітня витривалість в старім, реліґійнім світогляді, його традиційний консерватизм, який свідчить про свідомість вартості культурно-реліґійних традицій.
Сподобалася мені етика народу: його "широке серце" ― вселюдний альтруїзм, свідомість потреби племінного з’єднання, родинної любови й чесноти в суспільних взаєминах.
Це все висловив нарід у своїх Різдвяних піснях і обрядах, а я лише ствердив те, що бачив.
(За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)
Стежки до листків про Українські традиції.
