Традиції космічних подій і Різдво Світа.

Вибух наднової ― Різдво Світа?

Три Гискри впало Три Морі Стало.

Колядка "Пане Господаре на Твоїм Двору Ялина стоїть", ― згадана вже також у розділі про шанування Вогню ("Упереджуючі знаки, Михайла 21.11", "Українське Свято Воведення 4.12"), ― розвиває тему Почину Світа через Вогонь зовсім відрубно.

Наведемо отсю Колядку в цілості, щоби не стратити з очей нічого з того образа, який вона подає і щоби відмітити не завважані досі у ній ідеї:

Споглядання Почину Світа.

Як справно переведено тут оповідання про Первовічні події! Колядник взиває Господаря, щоб уважав і старається викликати в його уяві величний образ Почину Світа, щоб Господар його оглядав наче на своїм подвір’ю.

Образ неподібний до ніякого з космогонійних Колядкових образців.

Одна лишень Ялинка в цій Колядці пригадує відоме нам Прадерево. Та не сказано про неї нічого ближче, чи вона росте коренем у землі, чи на камені, чи плаває серед космічних вод. На ідеальний ґрунт під нею вказують Колядники, бо величаючи Господаря дому й подвір’я ("на Твоїм Двору") нагадують йому первосвітний ідеальний ґрунт, де вона росла.

Походження Первовічного моря.

В Колядках завсігди співається про подвір’я Господара як ідеальне місце, де могли б і повинні загостити вищі, Небесні чинники, й тому рівняється воно Небові, або Святині. На Ялинці горіла мітична Трійця — потрійний вогонь. Три Іскри з Трійці спадає й викликує своїм падінням Почин Нового Світа, нового життя в зродженім троїстім морі.

Це одинокий міт у світі, що оповідає про походження (генезис) Первовічного моря.

(Міт Іранський — про перше море на землі і про райське дерево на нім, сотворені Агурою Маздою після сотворення землі. Тому оце перше море не має признак Первовічности. Те саме треба сказати і про перше дерево на тім морі.)

Спасенна Купіль Господа.

І це одинока майже Колядка, що, співаючи про Почин Світа, називає по імені Господа Світа. (Див. " Три Гискри впало Три Морі стало").

Господь купається в Першім морі, вбирається в Другім, являється в цілій своїй красі й величі, а відтак стає посеред Третього моря на Престолі в повній своїй славі, щоб вислухати Чоловіка і ужити своєї всемогучої сили на уладження йому щасливого життя, значить, творить для Чоловіка відповідний світ.

Мабуть не знайдеться в цілому світі межи космогонійними мітами подібної історії про Почин Світа, як отся. Морі, яке викликав живловий Вогонь, купається Господь, щоб відтак творити Світ і стати його добродієм.

Сльози і Купіль Бога.

Відгомін цієї ідеї знаходимо в Колядках про Сльози та Купіль Господа (Бога), поданих у вибірці Колядок ладом VII.Б в частинах І (Купіль Господа в Керниці з Росиці ), ІІ (про Сльозу Бога та Його Купіль в Озері ― У Пана Івана да за Його Сталом), ІІІ (про Слізку Ангела та Красного Панича з Весельцем у Човничку ― В Бору в Бору да Волохи поють), ІУ (про Сльозу Сокола та про Молодого в Човнику, який струже Стрілочки для Дівочки ― Ой в Бару Бару Валохи гудуть).

Але там є іно частина цієї ідеї або її відміна: Господь купається, звичайно з одним зі святих, і творить опісля добро людям. Але Він приходить до людей в гостину, сплакує над їх недолею, з його Сліз стають Води, неначе поновляється Первовічне море і тоді у нім Господь купається, щоби, освіжений в своїй силі, робити людям добро.

Це ідея найліпшої волі Господа для людей, що збирає свої сили, освіжує їх, щоби подати рятунок людям.

Світові аналогії.

Аналогії в світових переказах на тему Купелі Господа є лишень дуже далекі, бо в них говориться не про Купіль Господа, а лиш про занурення в космічних водах світотворчих єств, щоби добути речовини на Сотворення Світа.

Купіль і Засів Світа на пожиток.

Між Колядками можна вважати одну ― ч. II ладу ІІІ, Сїдїв Голубок в Тихім Дунаю, див. також "Стояла Сосна серед Дунаю" та інші пісні з "Тогди не було Неба ні Землі" ― наче далеким відблиском ідеї про спасенну Купіль Господа: мітичний Сокіл чи Голубок (Посол чи Повновластець божий) кидається в Дунай і виносить відтам перші пожитки земні для людей.

В такій самій долі можна видіти Три Голуби (Колядка І ладу III ― Щож нам було з Світа почитку Боже Наш, див. також "Тогди не було Неба ні Землі"), ― або Три Соколойки: Ой як се було на Початку Світа, ― що з Прадерева кидаються в Море та добувають Чоловікові — жито-пшеницю та траву для його худібки.

Вони є дійсно символами Бога самого, або Його висланців.

Купіль: сила творчости і благословення.

Але в Колядці II ладу УІІ ― Пане Господаре на Твоїм Двору Ялина стоїть ― є окрема містика Купелі Господа в Морі, неначе з виразним наміром виявити силу своєї творчости і можність благословення світа і людей.

В цім мотиві не має отся Колядка подібних у переказах світових.

Ідеї одности та троїстости.

Самостійною ідеєю у згаданій Колядці, немаючою аналогії в інших космогонійних Колядках, є отсе, що Господь (Бог) виступає в ній як одиниця, а не в троїстім понятті, як в інших Колядках. Ідея троїстости проявляється в сій Колядці в іншім вислові: в трикратній дії Господа, в Його трикратній Купелі (в ту силу, що "Три Гискри впало Три Морі стало").

Є також Колядки Про Купіль Бога з витриманою ідеєю одності:

Світові аналогії.

Фінська аналогія сполуки Вогню й Води.

Колядковий міт про творчу сполуку Вогню й Води в Почині Світа знаходить деяку ідеологійну подібність у Фінськім космогонійнім міті.

Оповідає цей міт, що у Почині Світа було лишень світло і вода. У воздухах перебувала чиста дівиця Ільматар. Повіяли буйні вітри зо Сходу, наперли на Ільматар і понесли її поверх моря та кидали нею через 700 літ. Від вітру вона завагоніла. Пливучи й кидаючи собою вона творила світ частинами і т. д.

Ріжниці творчих сил: Ільматар і Бог.

Цей міт Фінський подібний до повищого Колядкового мотивом світла і елемента водного, хоч їх взаємовідношення не пояснено.

Ільматар ― це монотеїстична поява, подібно як Колядкові вищі духові єства; але її опис не згоджується з описом Українських творчих сил. Вона особистість слабосильна, ― як звичайно дівчина, ― подається під напором сили природи, що нею кидає (вітер і хвилі — життєві сили), вона може творити добро світові, але йно частинами і увесь світ не є від неї залежний.

Це опис дівчини. Вона тоді стала творчою, коли стала матір’ю.

Хто знає, чи цей Фінський космогонійний міт взагалі не є лиш алегорією про природу й життєве становище дівчини та матері. Може це міт і космогонійний, але говорить передовсім про матір світову та її материнську доброту.

Яка велика ріжниця в описі дієвої особи в Колядці.

Господь не паде від напору могутнього вітру, як стручена в море Ільматар, а возноситься Сам, ― могутній і повен величности, — над водним елементом. Він у тім зриві елементу любується; у нім виявлюється Його сила й велич; понад скріпленим утроє морем. Він тим красше засідає в славі так, що стається очевидною річчю, що Господь сам спричинив отсі космічні події.

Колядки про Астральну Трійцю.

З мітологійного огляду являється отся Колядка відміною Колядок про Астральну Трійцю та Три містичні вогні в гостині у Господаря ; а в ширшім розумінні творить аналогію до Колядки про Місяць, Сонце і Дощик (принагідно — Зорю) як творців Світа ― ч. VIII ладу І: "Ой як то було з Початку Світа".

(Див. "Українська Астрально-мітольоґічна реліґійна концепція" та ― "Ой там виxодило та Три Товариші", "Буде в Тебе Господь на Вечері").

Транскавказький дуалістичний переказ.

Марною карикатурою являється супроти величної ідеології обговорюваної Колядки дуалістичний переказ транскавказький про Господа, який, будучи сам, а море друге, занурився в нім; але ця купіль зробила йому прикрість, він змерз і з досади заплакав. У дальшім розвитку цієї події показалося, що купіль отся була злощасною, бо викликала появу диявола і пониження ним Господа.

Зрив Води у Колядках і світові катаклізми.

Розважуючи відмітні особливості Колядки про три упавші іскри і зрив водного елементу, приходимо ще до інших висновків.

Колядки і традиції космічних подій.

Історія подана в сій Колядці, наколи брати її як справжню, дійсну, цеж історія якогось світового катаклізму (повені).

Поетичний Колядковий образець може бути також традицією страшних космічних подій з доби людського життя; поетичне оповідання — історією великих світових потрясінь, що спровадили в існуючім уже світі переміни так само миттєво, як це зображує отся поезія.

Глухі перекази про передісторичні світові нещастя знаходяться мабуть не в одній традиції народній, хоч наука про них не знає.

(Очевидно, що в час Кс. Сосенка про Гемінгу:-) не було відомо)

Археологічні новітні розкопки поучають аж надто, як мало знав учений світ про минувшину світа і народів, про яку саме могли остатися народні традиції, які відтак сталися мітами.

Традиції про Атлантиду.

Так, напримір, уже за Платона були традиції про Атлантиду та її загибіль. Платон їх списав, а сучасний йому учений світ вважав їх за казку. Сейчас вважають отсю казку за справжню історію, хоч ще досі не провірену як слід. А це мусіла бути страшна історія, яку народи світа мабуть опісля ще довго собі розповідали.

Бог на Престолі і Новий Чоловік.

Як дуже підходить до образу тої страшної катастрофи Колядковий образець.

Над водним елементом, що гуляв тоді з неповздержною силою, наче "Три Морі" нараз, міг недоторканий уноситися лише Господь Світа. Він тоді у "Першім морі" скупався, неначе лиш освіжив свою силу. Він у "Другім морі" наче красувався в розбурханій стихії, у ще більшу могутність прибраний, чим попередньо. Він у "Третім морі", — як співає псальма: "приоблікся в силу й перепоясався", — а, як співає Колядка: "став на Престолі" і знов покликав "Пана Господара" світа, Нового Чоловіка, до Себе, та став його порадником і помічником.

Коли людські перекази сягають Первопочину Світа, то чому не могли би ми стрітити в переказах поодиноких народів також пам’ятників світових катаклізмів?

Світові перекази про Потоп світа.

Доказом виправданости такого питання є зрештою світові перекази про Потоп світа. А якраз у Американських первісних народів є перекази по більшій частині про віднову Світа після Потопу, а про первісний Почин Світа є їх дуже мало.

Ідеологійний зв’язок Українців з Індіянами.

Мимохіть приходить думка про ідеологійний зв’язок космогонійних переказів американських Індіянів з Українськими.

Індіянський вогняний птах Творець Світа, а Колядкове "Чудо Дивноє Вогнем Страшноє", птах Різдво, ― див. А всі Святії ослоном сіли, а також "Піди принеси Святе Різдво", ― мають одну спільну ідею про силу Вогняного елементу.

Цей елемент є творчим, але й погубляючим і нераз аж на пожариськах і попелищах давнього життя настає буйне, нове, життя природи.

Міти, поезія та історія.

Не лучимо Колядкових мітичних традицій із принагідними традиціями Індіян про Атлантиду. Від цеї маленької поезії до історичної правди є ще дуже далеко.

Але в Українських Колядках є сліди отсеї правди, що об Український нарід отиралися складники найстарших світових культур, які він очевидно переймав, коли задержав про них традиції.

Культ Золотої Тарілки.

Так приміром є в Колядках і Щедрівках сліди культу Золотої Тарілки.

Коли б хотіти лучити цей культ з Українським Астральним шануванням, то він з ним не годиться, бо Українське Астральне шанування було і є ідеальним, без ніякої ідололятрії.

Але археологи й мітологи знають про золоті кружки на Єгипетських пірамідах та вважають їх за вислів культу Сонця (менше з тим, чи справедливо).

Про золотий кружок на обрядовім стовпі в святині мітичної Атлантиди згадує і Платон.

Є очевидний ідеологійний зв’язок між тими культовими особливостями і отсими Колядковими чи Щедрівковими образцями:

В Колядці 1 Золотий Кружок на Церкві ― це наглядна аналогія до золотих кружків на пірамідах і обрядових стовпах. Підносить культове значіння Кружка поява Зазулі, що промовляє в імені Бога.

В Щедрівці 2 "Святий Тарільчик" має ширше мітологійне значіння і підходить більше до Українських ідей Місячно-мітологійних. Роги Оленя, на Золотім Тарільчику Золотий Стільчик, а на нім Дівчина (або Парубок) ― це все Місячна символіка.

Але мимо того зраджує чужі, неукраїнські культові ідеали.

Маємо окрім повисших культово-реліґійних, ― без сумніву чужинецьких взірців, ― у Колядках і в Щедрівках многоту образців матеріяльної культури, яку слід би вважати не за автохтонну Українську, але за ідеальну, що дійшла на Україну в традиціях про чужу культуру.

Такими є образці золотих човнів, срібних сул (весел), золотих стільчиків; золотих сідел на конях, срібної та золотої упряжи на них, мідяних токів (боїск) на гумні господарів. Це все свідчило би про дуже розвинену металурґію та про високе мистецтво виробів з шляхетного металу, з яких в кожнім разі загал народу не користав, а знав їх лишень з оповідань.

Традиції сі походили без сумніву з Полудня, де багацтва світа і мистецтво доходили до казкової висоти.

З переказами про них розходилися й культово-реліґійні традиції і доходили може історії потрясаючих світових подій, які Українська народна творчість опрацювала на свій лад в Колядках.

(З приводу цих Колядок також ― "Традиції самогуртування: Cвятий Збір": "Прадідна доба. Ідеальні Села. Статеві громади." та "Самогуртування: статеві, вікові та станові гурти.)

Приміри Веснянок з Тарілкою.

Рости Дубе Тонкий Високий.

Походження Прадерева і Соя.

Розглядаючи Колядку про Три Іскри і вибух Первовічного моря, зроблено заввагу, що Колядка важна оцим, що подає одинокий мабуть у переказах світа міт про походження космічного Моря.

Подібну заввагу можна би зробити про Колядку ч. IV ладу II, що подає походження Прадерева:

Творче Слово. Соя творчим Духом.

Мітичний Дуб, про який співає Колядка, має всі прикмети Прадерева, оспіваного в Колядках: у корені його Чорні Бобри, всередині Ярі Пчоли, ізверху Ясні Соколи. Цього Дуба засіяла степова Соя — летячи "в Кунець Села" упустила Жолуденьку, ще й приказала: "Рости Дубе Тонкий Високий, а в Том Дубові Три Користи: у Корені Чорні Бобри..." і т. д..

Отсей приказ Сої — це неначе творче Слово і воно саме вказує, що Соя — це містичне Єство й виступає тут як творчий Дух, подібно як Голуби в інших Колядках.

"Кунець Села" можна би вважати за Первовічну оазу серед космічної пустки (простору).

Соя-крук — це містична Птаха також з Біблії та з Вавилонського міту про Ґільґамеша, після Потопу світа. В переказах світових виступає Крук все лиш як поява після Потопу світа (прим. у Американських Індіян та у Воґулів в Азії).

Тим більше проте цікавий Колядковий переказ про Крука як творчу Птицю у Почині Світа.

Українська соя, — corvus glandarius, der Eichelhäher; степовий крук, — належить до палеоарктичного реґіону. Мабуть отся характеристика сої як жительки широких степових просторів дала мотив до її долі творця Первовічного дерева.

Світові аналогії.

Вірування Північно-Американські.

До повищих заміток про Крука як духове світотворче Єство додаю ще один зразок вірувань Північно-Американських. Крука вважають в Півн. Америці за всемогучого й такого, що приносить щастя.

Його вважають теж за символ Місяця.

Подібності Індійські.

Ладну, поетичну, аналогію до Українського міту про Сою, дає міт Індійський, ― поданий в Ріґ-Веді, IV, 27, 4, — про містичне дерево pĭlaça або çamĭ, — хоча сей Індійський міт подає зродження cьогo дерева не з ядерця, зеренця, а з пера зроненого птахом (див. "Вербний Тиждень і Шутка", "Павочка xодить Пір’ячко губить" ).

Білоруські подібності.

До Української Колядки про Сою є дві аналогії в Білоруських т. зв. Волочебних піснях.

Мабуть однакож обі пісні перейняті від Українців, тим більше, що обі не є у Білорусів піснями Святоріздвяними, а співаними з побутових мотивів.

Образ Райського Дерева є в них уже другостепенним, подібно як в Щедрівках про Сокола, що його наміряє забити Стрілець.

Подамо їх за Потебнею.

(Молодець цілить у нього стрілою, він випрошується, обіцюючи помочи йому при жениханні.)

Соя і Сова.

А.А. Потебня вважає назву "Сова" в першій відміні за попсуту, замість "Соя".

Але Сова має також мітологійне значіння в світових (Півн.-Америк. та Меланезьких) переказах.

Гей а в Тім Гнїздоньку Тріє Просфороньки.

Зродження Астральної Трійці.

Окрему ідею про Почин Світа приявлює Колядка

Сказано в ній, що на Початку Світа, коли не було Неба ні Землі, іно Темненькії Моря, був на тих Морях Зелен Явіронько, а на нім на Верха Гнізденько, а в Тім Гнізденьку "Тріє Просфороньки а всї Три Маленькі". Вислів "Тріє Просфороньки" значить три хліби жертвенні; але це алегорія, як було це вказано в розділі про ідеальні жертви (ч.1 "Жертви для Бога як реліґійний ідеал", ч.2 "Колядки та Щедрівки — пракультурний сон життя людей"). Бо яку ідею може приявляти жертва трьох малих хлібенят у гнізді на Райськім Дереві серед Праморя?

Одно лиш може видніти в гнізді на дереві, подібне до маленьких круглих і білих просфорок, і це — пташині яйця, з яких вигріються й виклюються пташенята.

Але в гнізді на Прадереві міг бути лиш один зарід живих єств. Співають про них Колядки — це Астральні світила, що приплинули на Райськім Дереві на Світ. Вони немов виляглися на Первовічнім дереві з світових ядерець, зложених в теплім гніздочку світовім.

Пригадаймо Колядку І.5 про Кураль на Чорнім Морі, а на нім Нова Світлойка, звідки з вікон виглядали, як діти, молоді світляні тварі.

Аналогії в світових переказах є лишень у Фінських, про які вже було згадано, і в Австронезьких мітах про Місяць, Сонце і Зорю на мітичнім Дереві.

Повищу Колядку можна би вважати поясненням усіх Колядок, що співають про появу на Світ Астральної Трійці на Райськім Дереві та не подають нічо про її зродження.

Українські ідеальні первісні жертви.

Для повного доказу, що в Українського народу жертви для Бога суть реліґійними ідеалами, і задля доказу незмінности його пракультурних реліґійних традицій і настроїв, а також для естетичного вдоволення подаємо взірці Колядок про жертви. Приявляють вони поважний етнологічний матеріял.

Містичні жертви Початку Світа.

Це правдиво ідеальна, вимріяна жертва. Обставини її незвичайні, містичні.

Це Початок Світа. Як оцю жертву розуміти? На висотах першого світового Дерева Тріє Просфороньки, три малі хліби, піднесені народом. Чи можна інакше це пояснити як висловом радости народу та його вдячности для Бога у Почині Світа? Може — це жертва правдивого хліба, а може — цей хліб є відомим нам символом Астральних Світил, за які дякує нарід Богові.

Щирість пожертви.

"Тріє Просфороньки а всі Три Маленькі" — це незвичайно ніжний натяк, що жертва народу своєю дрібнотою не відповідає великости зобов’язань народу для Бога.

А при тім — типова жертва Богові все буває маленька кількістю. Бог не глядить на велику кількість дару, а на підйом душевний і його щирість.

(Див. докладніше "Колядки та Щедрівки — пракультурний сон життя людей")

(За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)