У всіх космічних Колядках виступає один порух, усім спільний, а саме ― невідлучний попередник Первовічних подій, космічні, Творчі Води. Вони появлюються в подобі Первовічних Рік або Первісного Світового Моря.
Виняток творить лад Колядок (II), — про Прадерево, — між якими замість поруху космічних Вод стрічаємо порух Широкого Поля, або якоїсь таємної Сторони, а часом — містичної Будівлі, де відбуваються біля Прадерева і за його причиною Первовічні події.
Космічні Води у світових переказах.
Порух космічних Вод, з яких зродився Світ, є поширений у космогонійних переказах майже усього світа.
Є це порух — передовсім — космогонійних мітів Азійських. Мають його Староіндійці в кількох відмінах, мають Алтайські, Монґольські і Монґолоїдні племена.
Окрему ідею про космічні Води та їх творчість в Почині Світа мають Фінські й Естонські племена.
Крім згаданих племен мають цей порух у космогонійних переказах Араби й Жиди.
В вищім мітологійнім вислові був він у Вавилонців.
У Староіранців у другій частині їх повісті про Сотворення Світа був міт про Перше земне море, утворене Агура-Маздою після Сотворення землі.
Загально поширений є Океанський порух в Америці.
Космічні Води і Первовічні події.
З космогонійним порухом Вод є зв’язані історії Первовічних подій, які знов самі про себе мають аналогії в космогонійних переказах Сходу і Америки.
Таким переказом є добуття Духовими Єствами з Дна Моря малої кількості земної речовини і через її розсів по Первовічних водах або у Надземні простори Сотворення Світа.
Тої думки є одна частина переказів Індійських і такими є перекази Урало-Алтайські, Болгарські та Американські.
Відміною цього переказу є Сотворення Світа з самої речовини водної, а саме з водної піни. В цей спосіб розказують про Почин Світа отсі перекази: Індійський Bagavada, III книга — Taittirīa Arenyaka, l, 2, 3 ― гл. Екскурс III при кінці 1-го випуску ― та Калмуцький, Японський і Арабський; до них можна зачислити й Вавилонський міт.
Космічні Води і Прадерево.
З порухом космічних Вод майже в цілім світі є нерозлучний порух Прадерева в ріжних відмінах — та зв’язані з ним ріжноманітні ідеї про поодинокі події з Первопочину Світа.
Відмінність і незалежність Колядкових Мітів.
Колядкові Міти про космічні Води ― в супоставленні з світовими переказами ― являються відмінними й у великій частині незалежними ідейно від чужих.
Три роди Колядкових Мітів про Первовічні Води.
Відвічне Українське море.
Таку ріжнорідність ідей про Первісні Світові Води спричинили на Україні не так мабуть ріжні традиції світа, як географічні й життєві колишні обставини Українського народу.
Космічне Море в Колядкових Мітах — це завсігди Море первовічне, яке було перед Сотворенням Неба і Землі.
Але це "Єдна (Їдна) Водонька", "Синє (Сине) Море" — "Темненькії Моря" — "Чорне Море".
Самі отсі вирази нагадують географічне Чорне Море, яке Український нарід завсігди називав і називає такими самими прикметниками, — відвічне Українське море.
Традиції переживань про Воду.
Але мітична Кирниця серед Широкого Поля, або під Прадеревом на пісковій полянці серед ліса; Буйний Дунай при Білім Камені, — про які співають Колядки про Почин Світа, — це виразна традиція народних переживань серед степу широкого, або в горах та на степових і підгірських ріках.
Животворні й світотворчі Води зі Сліз Господа — це може традиція й чужа, а може йно спільна ідея ґрупи народів, які колись жили в тім самім культурно-історичнім окрузі.
З цього короткою огляду Українського поруху Праводи виходить, яка велика ріжниця є того поруху від світових космогонійних традицій про Праводу.
Колядкові космічні Води як Святість.
Але є ще одна відмітна особливість того поруху, яка дуже виразно визначується в усіх Колядках.
Колядкові космічні Води, без огляду на їх подобу, це для народу Святість і ціль шанування.
Колядки оцю думку послідовно переводять, висловлюючися про Первісні Води з особливим пієтизмом та з реліґійною пошаною про Первовічні події, які на цих Водах відбувалися.
Самі Божі справи.
Бо у тім Праморі, або в Первісних Ріках діялися самі Божі справи.
Дуже часто співають Колядки про Води, які мають космічну Силу, але й особливу благодатність і силу через те, що зродилися з Небесної Роси, або (іншим разом) зі Сліз Господа , або зі Сліз мітологійного Духовного Єства: Ангела, Сокола, або якого з Божих святих, що появилися замість Господа.
Отсі мітологійні образці, на перший погляд незрозумілі і через те мало цікаві, є саме одною з вказівок, чому Український нарід з таким пієтизмом згадує про Первовічні Води.
Вони повчають також, в які давні часи сягають про них традиції Українського народу, та де їх джерело.
Світова ідея творчості Божих Сліз.
Єгипетські аналогії.
Бо ось в Єгипетських найдавніших переказах знаходимо міти про Сльози Господа, що сотворили Людей. В одній величній Єгипетській хвалебній пісні наведені такі слова Єгипетського Бога Творця:
"Я заплакав... і зродились Люди зі Сліз,
які поплили з Ока мого."
Після іншого Єгипетського переказу заплакало Око Сонця, а з цих Сліз сталися Люди.
І оба отсі перекази вдаряючо подібні до Українських Колядкових мітів про Сльози Господа, з яких стався Дунай, або містична Кирниця, а відтак Море .
Найдавніші космогонійні ідеї глибокого Полудня.
Цей Колядковий мотив мітичних Вод, які зродилися зі Сліз Господа, буде згаданий ще раз при розгляді Колядок Ладу VII.Б — і тоді буде доведено, що оця ідея про творчість Божих Сліз належить до найдавніших космогонійних ідей глибокого Полудня і має свої доповнюючі відміни як в Полудневих так і в Українських переказах про Почин Світа.
Особливе шанування Праводи в Колядках.
Тимчасом маємо доказ, чому Колядкові образці про Праводу злучені з особливим її шануванням.
Поява Господа у Почині Світа.
І буде нам зрозуміло при перегляді загалом усіх Колядок, чому у всіх майже заспівах до Колядок славиться Небесна Росиця, Райська Кирниця та Райська Студня; а космогонійні Колядки співають, як з цих Небесних задатків утворилися буйні Ріки, Озера та Моря, та, що Сам Господь появлявся враз з Водним началом у Почині Світа.
Ось одна з чудових Українських Колядкових хвалебних пісень:
Перед Дворами впала Росиця
Радуйся Радуйся Земле
Син нам ся Божий народив!
(Колядка — з Буковини — хоч схристиянізована, але з виразним старинним порухом: сходу Господа з Небесною Росою на Землю).
Гостина і Плач Господа у Прадіда.
Цеж той Сам Господь Творець, що над Єгипетською землею плачучи творив людей.
Він і в Українських мітах плаче, коли гостить у Прадіда на Землі і плачучи творить благодатні животворні Води, щоб світ освіжити й відновити у нім Первовічне здоровля й Первісну силу.
Райське Дерево на космічних Водах як Святість.
З розвідки про Райське Дерево (Прадерево) увидимо, що нарід уважає й Райське Дерево за Святість та за містичну світотворчу Силу і віддає їй реліґійну почесть.
Постійна ж поява цього Дерева на космічних Водах додає тим Водам — в очах народу — ще більше Святості. Тому все, що з Дна цих космічних Вод добувають світотворчі Духові Єства на Світ, є прямо чудотворне й приносить добро та благословення світові й людям.
Окремі Водні порухи Колядок і Щедрівок.
Улюблені Водні порухи Колядок: Море і Дунай.
Улюбленим порухом Колядок, замість Праморя, є Дунай. В Українськім фолькльорі цей порух взагалі має визначне місце.
Дунай ― це містична струя, синонім неначе одухотвореної Сили і активності в світі Водного начала. І поза Колядковими космогонійними порухами нарід сю ідею високо ставить і до Водного начала ставиться з напівреліґійною пошаною і все видить у нім таємні сили і цінності.
Ідея Ордану в Щедрівках.
В Щедрівках заступає ідею Дунаю — Ордан, ― або Йордан, ― в тім самім символічнім значенні буйної й животворної Води, а хіба лише з сильнішим зазначенням Святості "Водиці", освяченої купіллю Ісуса Христа.
Слово "Ордан" містить у собі "народ" – "дар" – "рада" – "рода" – "рана".
Колядки про Сльози і Купіль Господа та ідея Йордану.
Колядки про Купіль Господа в Водах, спричинених Його Слізьми, до цієї ідеї Йорданської нарід приготовляють і окружають її німбом таємних старинних традицій.
Етимологійне й ідейне значення імен Дунай і Йордан.
Етимологійне й ідейне значення імені Дунай і Йордан — подібне.
Дунай — це староіранське Dānav, значить таємна, буйна, струя, пливуча з нутра землі.
Йордан — це семітське iarden, від сем. u-r-d, гебр. i-r-d, значить: сходити, сходити з гори на долину, hinabkommen; ceмітське i-r-t-, кидатися з цілою силою в долину, hinabstürzen (in den Abgrund ).
Спогади про Праводу та життєві ідеали.
Далі увидимо, як Український нарід лучить із Святоріздвяними спогадами про Праводу цілий світ своїх життєвих ідеалів, що їх сподіється здійснити при містичній чудотворній помочі тої Води, через яку стався увесь Світ.
Її Сила і Святість немов степенується в Святочнім часі від Різдва до Богоявління (Водорщів) та доходить до зеніту в великій містерії Водорщів. Майже кожна Колядка й Щедрівка нагадує народові про мітичні, незглубимі таїнниці світових Вод.
Правода в інших народів.
Болгарські космогонічні перекази про Праводу.
З Слав’янських народів має лише Болгарський нарід космогонічні перекази про Праводу; та їх належало би вважати за традицію Уралалтайську, ― з огляду на монґолоїдне походження Болгарів, ― та з огляду на схожість усіх інших складових в їх переказах з Уралалтайськими, а передовсім на їх спільний з Уралалтайським дуалістичний світогляд.
Переказ Поляків і Староіндійська аналогія.
У Поляків є переказ про Бога, що сотворив найперше воду, яка сягала до неба, і кроплячи відтак цією водою сотворив світ. (Є це повна аналогія до Староіндійського переказу про творця світа, Праяпатіса, гл. Екскурс ч. III.)
Переказ Москалів про Тиверіядське море.
У Москалів є космологійний переказ про Тиверіядське море y Почині Світа.
Та цей апокрифічний переказ, ― оснований на Євангельськім оповіданні про чудо Ісуса Христа при ловитві риб, ― вважає Михайло Драгоманів твором не раньшим ХУІ-ого віку після Хр., поширеним літературно, а перейнятим Москалями або від Богарів або з Кавказу; може бути що з Малої Азії через Чорне Море, — або від Турецьких племен зі Сходу.
(За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)
Стежки до листків про Українські традиції.
| 
