Щедрий Вечер, 18-19 січня: Святі Водорщі

Щедрий Вечір 18-19 січня („другий Свят-Вечір“) приходить разом зі Святими Водорщами (Водохреща, Водохрищі). Це стародавнє і величне Українське свято Води — Світотворчого і Астрального чинника.

Цей Вечір святкується подібно до Свят-Вечера 6-7 січня. Кличем до Святочної Вечері є знову Вечірня Зоря.

Вносячи Дідуха, Господар віншує:

— Віншую вас з Щастям, Здоров’ям, з цим Святим Вечером, щоб ми в Щасті й Здоров’ї ці Свята провели та других дочекались — від ста літ до ста літ — поки нам Пан Біг назначив вік!

На Вечерю („Голодна Кутя“) готуються пісні страви — Кутя та Узвар, Риба (смажена), Вареники (з капустою), Млинці гречані на олії...

Ой ми зіслані на признаванє

Світ сяє! Співаймо на Здоров’я Колядки та Щедрівки! (Вибір Пісень)

(Стародавні Колядки й Щедрівки з нотами і звуковими зразками — Мереживний Збірник)

Містерії з Водою, Хлібом та Хрестами: Місячна та Астральна символіка.

Перед Вечерею Господар кадить ладаном, кропить Хату „навхрест“ Свяченою водою.

По Вечері обдаровує Тварин „Пирогом“ — Хлібиною з Хрестом зверху. Взявши Пиріг, Господар підходить до стайні і говорить:

Після цього він заходить у стайню, благословляє Тварин Хлібиною, розламує ту Хлібину на шматки і роздає Худобі. Іноді, — як де ведеться, — Господар ще кропить Тварин Свяченою водою, промовляючи: „Во й Ордані крещающуся Тобі, Господи“.

В цей день біля церкви святять воду. Йдучи до церкви по Свячену воду, люди квітчають посуд — глечики, пляшки, баньки — „безсмертником“ або сухими Васильками — „щоб Бог милував від злої напасти“.

Вода, освячена Щедрого Вечора (навечір’я Богоявлення) — „Вечірня Вода“ — вважається святішою, ніж з Водохрищів, і вона „зглидлива на всяке лихо“.

Батько бере полумисок із Свяченою водою і кропилом кропить усіх присутніх у Хаті, примовляючи: „Дай Боже, і на той Рік діждатися“. Далі він іде кропити в Сінях, у Коморі та навколо Хати. Молодший Син бере в руки Три Пироги та йде вслід за Батьком. Перший пиріг він кусає в Сінях, Другий — в Коморі, а Третій — на Дворі.

У місцевостях понад Дніпром — із лівого, і з правого боку — існує такий звичай: коли принесуть з церкви Свяченої води, Господар робить з сухих Васильків кропило і кропить Свяченою водою спочатку все в Хаті, а потім комору, стайню, стодолу — всі господарські будови. За Господарем-батьком ходить хтось із Дітей — хлопчик чи дівчинка — і носить на тарілці Пиріг, а в руці — шматочок крейди. Яке місце Батько покропить водою, на тому місці, вслід за ним, Син пише крейдою Хрест. В Хаті Хрести пишуться на дверях, вікнах, на столі, скрині на посуді — скрізь. У господарстві кропляться Свяченою водою і пишуться Хрести не тільки на будівлях, а й на хліборобському знарядді — на плузі, боронах, сівалках, косах, граблях. Кропиться Свяченого водою і худоба — корови, воли, вівці, коні. Не кроплять лише свиней та курей.

З Пирогом роблять по-різному: в одних місцевостях Хлопчина, що пише Хрести, після кожного Хреста повинен хоч маленьку крихітку відкусити від Пирога і з’їсти. В інших лише обносять Пиріг, а після кроплення вся родина сідає за стіл, розподіляє Пиріг і з’їдає його, примовляючи: „Дай, Боже, всього доброго нам і дітям нашим“.

Після Вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху хлібину — „щоб Хліб родився“.

На Західньому Поділлі, Господиня або старша Дочка бере по вечері в миску кілька ложок борошна і на Свяченій воді замішує рідке тісто. Цим тістом вона малює Хрести на всіх чотирьох стінах Хати, в сінях, коморі, стайні та в інших господарських будівлях — „від нечистої сили“.

Тікай Кутя із Покуття.

По Вечері Діти проганяють Кутю: вибігають з хати і паліччям б’ють знадвору в причільний кут, примовляючи:

Геть увечері, як стемніє, виносять з Хати Дідуха, несуть його на вигін або в Садок, як де ведеться, і палять — пускають на „Теплий Дух“ (приклад первісної жертви Богу). Коли все перегорить і нетривкий солом’яний жар погасне, Дівчата розхоплюють попіл з Дідуха і несуть на Город — „щоб Огірки родили“.

Кутю, яка залишилася після Вечері, виносять курям — „щоб добре плодилися“.

„Було, як повечеряють запорожці на Голодну Кутю, та вийдуть з рушницями проганяти Кутю, то піднімуть таку стрілянину, мов наче й справді війна йде. На другий день, на Водосвяття, йдуть, було, до Дніпра і пушки за собою везуть. Як тілько попи начнуть хрест вмачати в воду, то вони й палять з пушок. Ще я добре знаю, як в двадцятих годах в Камянці з пушок Кутю проганяли, бо тоді були й попи ще з запорожців.“ (Зап. Яків Новицький 1876р. від лоцмана Йосипа Омельченка у селі Кам’янка на Дніпрових порогах)

Діточі Щедрування.

В цей Вечір у Галичині Діти щедрують. Звичай щедрувати в цей Вечір тут дуже своєрідний і дуже неоднаковий. Так, у селі Висова, Сандецького повіту, Хлопці років по 10-12 співають під вікном таку Щедрівку:

Кожний із Щедрівників носив колись з собою цілий оберемок гілок ліщини. За Щедрівку Ґазда виносив пригорщу вівса, намоченого у воді, і висипав його Щедрівникові в торбу. Щедрівник же давав Ґазді гілку ліщини. Зібраний Щедрівником овес вважався найкращим „на розплід“, а гілка ліщини мала чародійну силу берегти Худобу від „усього злого“.

Дівочі ворожіння.

Дівчата в цей Вечір ворожать: збирають зі столу ложки після Вечері і йдуть на поріг тарабанити ложками — „де пес забреше:-) туди заміж піду!“

Дівочі Щедрування.

У Львівському повіті в цей Вечір колись ходили щедрувати дорослі Дівчата. Гурт Дівчат підходив до вікна, і одна з них гукала:

Господарі, звичайно, дозволяли, і Дівочий гурт співав під вікном:

Парубоцькі Щедрування.

На Чортківщині Дівчата щедрувати не ходять: сидять вдома і чекають на Щедрівників-Хлопців. А Хлопці щедрувати йдуть лише під вікно тієї Хати, де є доросла Дівчина. Якщо Хлопці минають Хату Дівчини, щедрувати до неї не заходять, то цим показують, що Дівці дівувати рано — „мусить ще на запічку кашу їсти“. А під вікном Хлопці співають таку Колядку:

Далі Орися звертається до Матері, Сестри, Брата — всі відмовляються. Нарешті Вона звертається до Милого:

Окремі гурти Щедрівників ходять з „Козою“. До „Кози“ Галичани приспівують:

Звичай ходити з „Козою“ тут менше поширений, ніж на Наддніпрянщині або на Гуцульщині.

Стежки до інших листків про Українські традиції.