Трійця.

Найвизначнішим зразком Української Астральної реліґії є мітологічні Трійці:

• Місяць, Сонце і Господь;
• Місяць, Сонце і Дощик (як символ Господа), ― та
• Місяць, Сонце і Зоря (або в черговім порядку: Сонце, Місяць і Зоря).

  
  

  Ой там виxодило та Три Товариші.

  На тім Листку написано Щедрий Вечір.

  Буде в Тебе Господь на Вечері.

Трійця як двоякий символ Господа і Прадіда.

Можна ці Трійці вважати за вислів шанування Астрального Неба як символу Господа, бо шанування Господа в такій формі буває й досі у первісних номадно-пастирських племен, приміром в Уралалтайців.

Цьому шануванню найкраще відповідає перша Українська Небесна Трійця ― "Місяць–Сонце–Господь": Господь у супроводі Місяця і Сонця. Хоч і друга, суто Астральна Трійця, ― "Місяць–Сонце–Зоря", ― може уявлювати, як pars pro toto (частина замість цілого ), Небо, а в нім Господа.

Але як одна, так і друга Українська Трійця може бути символом Прадіда (Прабатька) з Праріднею, а цим самим може бути ціллю шанування напів-реліґійного, а в суті річи ― суспільно-альтруїстичного.

Трійця ― вислів почувань для Господа Творця.

При такім двоякім розумінні Астральних Трійць ставалось би Українське шанування Трійць неясним щодо порухів і щодо культурного порядку.

Та видно в ньому одну й тоту саму ідею реліґійного шанування лише з малою ріжницею в культовій черзі шанування. Бо дійсно нема ідейної реліґійної ріжниці між Трійцею "Місяць–Сонце–Господь" і Трійцею "Місяць–Сонце–Зоря", коли будемо видіти в них лише символіку Правітця і Праматері та Їх Дитяти.

В першій Трійці сходять з Неба до народу Господь з Прародичами; в другій Трійці являється народові його Прарідня так, як появилася перший раз на Райськім Дереві (після Колядкового Міту). Перша Трійця ― це ідея побажаної народом гостини Господа з Прародичами на Святий Вечір; ідея другої Трійці ― це відтворення частини з містерій зродження Світа, у якій первовічною подією було також зродження Перших людей як Астральних світил. ― Порівняйте згадані святочні містерії Індіян-Альґонкінів.

Обі Трійці є висловом реліґійних почувань для Господа Творця, таких самих, ― з малою ріжницею, ― які відзиваються в душах пастирів-номадів тоді, коли видять вночі над собою велич Астрального Неба. (Гл. Свято Ночи і "Нічний лад духу")

Ще про значення, символіку Трійці.

За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.

Рокове Коло. Стежки до листків про Українські традиції.