Реліґійна ідеологія Староукраїнська була і є тота сама від Карпат аж по Кавказ, як в Західній Україні, так і на усій Придніпрянщині. Про це свідчать Колядки з усіх сторін України, які є тотожні, наприклад, у Чернигівщині й на Гуцульщині.
Українське Різдво-Коляда — це Свято Різдва Світа і хвали Господу-Творцю. Святий Вечір є по думці народу містичною добою Різдва Світа, коли-то і людина народилась. Думка про присутність Господа на Святій Вечері горує понад усіми іншими. Є оця Тайна Вечеря найбільшою реліґійною дією Українського Різдва.
В Святах Коляди й Щедрого Вечера суть основні складові Староукраїнської культури й реліґії — і на ідеології цих Свят стоять інші згадані Свята, містерії й реліґійні обряди.
У Святах Коляди й Щедрого Вечера виявлюється Староукраїнська культура в великій силі, — як ідейним змістом Свят, так і висловами Святочних пісень; і по друге: що ці Свята, — якраз задля великої в них життєвої правди й сили тої Староукраїнської культури, — задержує нарід уперто та мимо існування на Україні християнської віри, святкує їх рівночасно й рівнобіжно з християнськими святами Різдва Христового й Богоявління.
Коляда й Щедрий Вечер як самостійні Староукраїнські Свята, що тривають досі від непам’ятних часів у виді людових Святочних обрядів та містерій, — мають свій особливий вислів у Святочних піснях: Колядках та Щедрівках.
Дають отсі Святочні пісні найправдивіший і найповніший образ Староукраїнської реліґійної ідеології та висвітлюють дійсний зміст Свят Коляди й Щедрого Вечера. Що більше — вони приявляють і найбільше первісну Українську культуру й реліґію і, судячи по ріжним ознакам, корінну (автохтонну) Українську; коли тимчасом Різдвяні обряди й містерії мають багато напливових частин з чужих культур, а в великій мірі з обрядів християнської Церкви, основаних на передхристиянських культурних традиціях.
Зазначуючи існування Староукраїнської культури й реліґії, мається на думці не так її безпосередню добу перед поширенням християнства на Україні, як радше преісторичну; хоч у добі введення християнства на Україні вона мусила бути в значній мірі ще та сама, що в преісторичних часах, коли зберіглася до сьогодня.
Ідеологія Свят Коляди й Щедрого Вечера, ― а особливо їх Пісень, ― має виразні знамена преісторичности і творить окремий світ думок і вірувань. Я назвав би його Храмом Старовіцьких Українських ідеалів і загальнолюдських мрій — духовних, реліґійних, суспільних і господарських — що гармонізують з собою і творять цілість — і, можна сказати, стиль — всенародної давньої культурної будівлі.
Нарід відноситься до цього Храму з побожністю (пієтизмом) і виключає з нього все профанне, з буденного світогляду, набутого з пізніших племінно-культурних взаємин. Цей буденний світогляд міститься в українських казках та прозових леґендах і культових поведінках з дуалістичними й анімістичними мотивами — і з ними нема ніякої спільності основній ідеології Коляди й Щедрого Вечера, а передовсім Колядок та Щедрівок.
Староукраїнська культура й реліґія приявлюється в давніх передхристиянських святах — реліґійних, господарських і побутових, що досі тривають в Українського народу в зв'язаних зі Святочними часами народних піснях і в уривках давніх обрядів. Хоч зараз велика частина Українського народу, — особливо нове покоління, що виросло на повоєнних руїнах, — не здає собі справи з провідних думок цих Свят, але інтуіційно відчуває повагу і святість давніх традицій. І все-таки увесь нарід держиться досі старовіцьких Святочних звичаїв і поведінок. Сю інтуіційну свідомість чогось величного й Святого, переказаного предками і зв'язаного зі старовіцькими обрядами, піддержують злучені з Святочним часом пісні, — ось як: Колядки, Щедрівки, Гаївки і т. д., — і в них-то найбільше міститься народних традицій, як реліґійних, так господарських і суспільних, поданих у мітичному вигляді.
Колядки й Щедрівки суть ядро і мірило Українських культурно-реліґійних цінностей. Без них не віднайти систему та не настроїти її.
Оця праця є спробою відтворити з тих традицій образ давньої Української віри і культури. Ця віра триває досі, хоч не є висловлена догматично, а давня Українська культура є в основах сучасного життя народу. Нарід жиє старими ідеями — а інтеліґенція народна переходить над ними до порядку денного, не здаючи собі справи з їх культурної ціни і сили, не розуміючи психіки народу і будучи в постійній з ним дисгармонії; не цінить культурного давнього дорібку, який мав колись свою стійність і міг би бути вихіснуваним і сьогодня, хоч інші зараз життєві й культурні обставини й поняття.
Пісні і в Піснях — сутність і сила Українства: доки Колядники ходять, доки співають Колядки, Щедрівки, Гаївки, доки Писанки пишуть, доти Українська віра і нарід будуть у Світі.
(За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)
Святий Вечер 6.01 — властиве Свято Різдва-Коляди.
Свята, Тайна, Вечеря 6.01 — Містичний час Різдва Світа.
Що означає ім'я "Коляда"?
Святий Вечер 6.01 — властиве Свято Різдва-Коляди.
Свята, Тайна, Вечеря 6.01 — Як її підготувати і що вона означає?
Жертви первісні Свят-Вечера.
Українська Астрально-мітологічна реліґійна концепція.
Відчути і зрозуміти.
Я гадаю, що ціль усіх великих релігійних звичаїв – не строїти великі храми назовні, але творити храми добра та співчуття всередині, в наших серцях. (Далай-лама)
Відчути і зрозуміти все те багатство почуття і гадки, краси й сили, яке вложено й заховано в нашій словесній спадщині. Бо ми володіємо в сій спадщині засобами далеко більшими, ніж хто-небудь думає — і ніж думаємо ми самі. Світ не оцінив їх досі відповідно — і се не диво, коли ми самі не свідомі їх властивої ціни й міри. Так, не знаємо їх і не цінимо їх, — тому між іншим, що шкільна практика, яка й досі панує в виучуванні нашої красної словесности, особливо старшої, своїми схоластичними методами відстрашує навіки від безпосередньої знайомости з її пам’ятками своїх виучеників. (Михайло Грушевський)
У піснях зложив нарід свою сповідь, відкрив свою душу, виявив свободолюбні змаганя та зобразив вірно свою вдачу. Через народні піснї вчимо ся пізнавати людську душу, учимо ся розуміти і любити людей та цінити в кожній людині те, що в нїй є людського. Народні піснї — се неначе національна біблїя українсько-руського народу, се книга мудрости, у якій зложив нарід плоди свого довговікового досвіду. Християньске духовенство в інтересї церкви старало ся викоріняти серед народу давну віру, заказуючи і виклинаючи стародавні обрядові піснї, як "бісовскія пінія" або приноровлюючи сї піснї до християньских сьвятих і празників. (Степан Дубравський)
Наша Дума – наша Пісня не вмре, не загине...
От де, люде, наша слав, слава України!
Без золота без каменю, без хитрої мови,
А голосна та правдива як Господа Слово.
(Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш)
Світ сяє! Співаймо на Здоров’я Колядки та Щедрівки! (Вибір Пісень)
(Стародавні Колядки й Щедрівки з нотами і звуковими зразками — Мереживний Збірник)
Стежки до листків про Українські традиції.
|
