Правда Старих традицій: Сльози Господа.
З Колядкою про Три Моря і Купіль Господа ― Три Гискри впало Три Морі стало ― лучиться ідейно більше зібрання Колядок, а саме порухом Божої Купелі.
Ці Колядки дуже поширені між народом і улюблені.
На перший погляд будять здивування, бо не зрозумілі, а при ближчім розсліді будять ще більший подив: як нарід інтуіційно держиться Правди Старих традицій і посплітувані давні думки уміє відчути, а тим самим, ― хоч може неясно, ― їх розуміти.
В тих Колядках зійшлися мабуть найстарші Українські ідеї з чужими.
Головний порух творить Водиця, — так нарід її поза Колядками називає, — начало повне Святості, про що була кілька разів згадка, передовсім в розділі про Праводу.
Як животворна Росиця, як мітичний сівкий Дощик, не може мати поетичнішого й правдивішого названня від Сліз Господа.
Ідея милосердя: Єгиптяни і Українці.
В цій ідеї сходиться Українська народна традиція з Єгипетською — про Сльози Господа, що сотворили Чоловіка. Сльози є символом жалю й милосердя, тому Господь проливає їх Ріками (як Дунай), бо Його милосердя над людьми є безмірне.
Мабуть думка Єгиптян і Українців сходиться в цім, що Господу жаль тих людей, що їх сам сотворив; це натяк на людське горе на світі.
Творча Вода з Божих Сліз: благословенство людям.
Вода зі Сліз Господа є творча — такий є міт Єгипетський, і така сама думка є й Українська.
І Вода з Божих Сліз може лиш благословенство людям принести — для того Господь плачучи творить ці благословенні струї, коли приходить в гостину до Господара.
Купаючися в них, бере до себе найліпшого, ― Святого, ― з поміж людей (звич. св. Петра), щоб він з Тої Купелі користав.
Цим святим безперечно є Прадід. Це було доказане при нагоді розгляду одної зі згаданих Колядок:
(За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)
Стежки до листків про Українські традиції.
| 
