Храм Українських і загальнолюдських мрій.
Українське Різдво-Коляда — це Свято Різдва Світа і хвали Господу-Творцю. Святий Вечір є по думці народу містичною добою Різдва Світа, коли-то і людина народилась. Думка про присутність Господа на Святій Вечері горує понад усіми іншими. Є оця Тайна Вечеря найбільшою реліґійною дією Українського Різдва.
В Святах Коляди й Щедрого Вечера суть основні складові Староукраїнської культури й реліґії — і на ідеології цих Свят стоять інші згадані Свята, містерії й реліґійні обряди.
У Святах Коляди й Щедрого Вечера виявлюється Староукраїнська культура в великій силі, — як ідейним змістом Свят, так і висловами Святочних пісень; і по друге: що ці Свята, — якраз задля великої в них життєвої правди й сили тої Староукраїнської культури, — задержує нарід уперто та мимо існування на Україні християнської віри, святкує їх рівночасно й рівнобіжно з християнськими святами Різдва Христового й Богоявління.
Передріздвяні Українські народні містерії. Особливий календар.
Рокове Коло.
Мусів бути в психіці народів і в еволюції реліґійної містики і в життєвих людських умовинах і у взаєминах фізичного світа й духового — якийсь порух, що спрямував вияв людських реліґійних почувань до менше-більше однакової Святочної схеми й одного часу. Було в тім усім безперечно почуття неминущої залежності від природи, з якою життя людське фізичне і духове звязане, та метафізичного звязку з її Творцем.
Поняття найвищого добра в особі Бога, життя трудове, праведність, справедливість, любов до людей, добрі вчинки, віра в Божий справедливий суд, безсмертність душі ― це ідеали Українського народу попри много інших.
Порівняння з іншими народами та реліґіями.
Нічого спільного з Християнськими віруваннями.
Як свідчать етнографічні записки, відбуваються через два місяці перед святом Народження Ісуса Христа ріжні Українські народні містерії.
Ці містерії не мають звязку з ідеологією свята Різдва Христового. Вся містика Передріздвяного часу на Україні не має нічо спільного з Християнськими віруваннями, а навіть те у ній, що з впровадженням Християнства на Україні зістало з ним мимохіть звязане, не має з Християнськими ідеями ніякої спільноти.
Ніщо не нагадує Римських брумалій чи вакханалій.
Не можна також утотожнювати Українського Передріздвяного часу з Римськими брумаліями, що менче-більше припадали в тім самім часі року, бо нічо з того часу не нагадує брумалій (ані слідуючих колись після брумалій вакханалій з шанування Діоніса й Геліоса). Час колишніх брумалій не покривається з Передріздвяним часом, бо цей триває двайцять днів довше.
Мих. Грушевський пробуючи пояснити Українське Передріздвяне святкування брумаліями, які, мовляв, були поширені між Тракійцями в добі Українсько-Тракійських взаємин, стверджує на конець, що з цих брумалій нема в Українських Передріздвяних обрядах ні сліду.
Нічого спільного з культом Сонця у Греків і Римлян.
Нема нічого спільного Українським Передріздвяним містеріям з культом Сонця у Греків і Римлян: час того шанування був ограничений на найближчі дні до 25-ХІІ, себто часу зимового навороту Сонця, а їх містерії та всякі екстраваґанції були чужими для Української культури.
Накинені й чужі, схристиянізовані, практики.
Різдвяні ж маскаради, ігрища й екстраваґанції в час самого Різдва Христового, популярні на полудневім Сході й Заході в добі народження Ісуса Христа, що змішалися відтак з святоріздвяними тамошніми обрядами, мають в собі виразний вислів шанування Сонця та офіційних двірських ігрищ в честь імператорів (vota і пр.).
На Україну дійшов з них лише далекий відгомін. Вони як чужі культурно, не змогли усунути ані давніше, ані тепер, мимо культурного розвитку на Україні, Староукраїнських культурно-історичних засад.
Вони остали на Україні непопулярними і хто глядів на ці святоріздвяні ігри, з закраскою Соняшного шанування, спостеріг, що вони не відповідають загальному народному Святочному настроєві і хоч схристиянізовані, терпляться народом як щось накинене й чуже, що викликує душевну дисгармонію й разить як християнина, так і українця.
Українські Різдвяні традиції та Сатурналії.
Одні лише містерії Римських Сатурналій схожі в дечім з Українськими Різдвяними традиціями, та Сатурналії є зовсім іншого культурно-історичного зразка ніж Соняшні Римсько-Грецькі містерії, і вони не вплинули на Українські традиції, лиш є з ними схожими задля рівнорядного культурно-історичного становища давнього народу Римського й Українського.
Різні Святочні проміжки в Українців, Іранців і Християн.
Не покривається Український Передріздвяний час і з Іранськими Святочними проміжками в місяцях падолисті й грудні.
Український доріздвяний проміжок триває значно довше і Українське Різдво припадає в далеко пізнішім речинці, ніж Іранський головний Святочний день грудневого проміжку [речинець/реченéць – строк]. Але не згоджується Староіранський доріздвяний час і з церковним християнським, бо зачинається — як побачимо — о три тижні скорше від нього.
Висновки: власний календарний закрій.
Ідеологія переважно Українська.
З усього того виходить ясно, що на Україні час перед Різдвом у народнім святкуванні має власний календарний закрій.
Він має і окремі Українські, — а не Іранські, — провідні ідеї і вся ідеологія його виходить переважно Українською.
Упередження й повчання про грядуче Велике Свято.
Виступають при тім провідні ідеї доріздвяного часу так виразно, що дозволяють догадатися ідеології самого Різдва, повчають про неї і упереджують нарід на стрічу грядучого Великого Свята та Святочними днями й реліґійними містеріями витворюють для цього Свята належний настрій.
Опираючись на зібранім дотепер етнографічних даних можна тут ці провідні ідеї Українського Передріздвяного часу з’ясувати.
Поділ Передріздвяного часу — Місячна містика.
Тут належить звернути увагу на дуже важну містику з Передріздвяного часу, а саме — на Місячну символіку і прояви Місячного шанування, спрямовані до грядучого Свята і звязані з ним.
Парне Святочне коло.
Звертає увагу ось що: Український Передріздвяний час поділений на проміжки — тижневі й місячні, які своїм розподілом зраджують дуже давну календарну Місячну систему і давну Місячну містику.
По друге — цих тижнів і місяців є подвійне Коло. Одне Коло спрямовано до Різдва (Коляди), друге — до Щедрого Вечера.
І так:
1) від св. Юра (Димитрія) до св. Катерини (24.XI с.ст., 7.XII н.ст.) минає один місяць; а від Катерини до Різдва — другий місяць;
2) від св. Михайла до 20.ΧΙΙ н.ст. минає місяць, а від 20.ХІІ до Щедрого Вечера (19.І, Йордан. свято) — другий місяць.
Календарна Місячна норма й містика та християнізаційна акція.
Серед того вдаряє ось яка календарна Місячна норма і Місячна містика, однака для Святоріздвяного й Щедровечірного Кола, яку позначають Християнські свята, що очевидно поставлені були колись проти неї задля християнізаційної акції:
від св. Юра (8.XI н.ст.) до Воведення (4.ΧΙΙ н.ст.) іде проміжок 27-ми днів, відтак три дні доповняють місяця (з днем св. Катерини);
а від св. Михайла (21. XІ н.ст.) до св. Варвари (17.XII н.ст.) минає також 27 днів. а потім три дні доповняючих місяця.
Річ у тім, що окремі Святочні дні позначають 27-ий день і конець місяця, і що ті Святочні дні без огляду на Християнську реліґію мають у народній містиці велику долю.
Так:
Свято Воведення, як згадано, є 27-им днем Різдвяного місяця і одним з найважніших у Передріздвяній містиці.
По нім Свято Катерини, 30-ий день, — це день окремих містерій з особливими порухами, еротичними. Вага цього дня Катерини є ще у тім, що він має своє тижневе відбиття у дні св. Андрія (13.ХІІ н.ст., Калета) з містеріями на таких самих порухах.
Також день св. Варвари, — як 27-ий другого тижневого кола, — є днем особливих реліґійних і філософійних міркувань на теми астрологічні, а за ним слідує третій день, св. Николай, — та третій від св. Миколи, а вступний нового місяця, день св. Анни (Непор. Зачаття Пр. Д. М.).
Св. Миколи та св. Анни — шанування молодечості та Прадіда.
Як побачимо, дні св. Миколи та св. Анни є Святочними з давних реліґійних порухів, а саме — оба як "полазні" з шануванням молодника домашньої худоби й молоді, передовсім молодих хлопців, що як нова, молода, твар навідують того дня хати.
А св. Микола (Никола, Николай), з шануванням особистим, як виріжнена мітологічна постать — культурний лицар народу (Kulturheros), за всіма своїми ознаками — це народний Прадід і речник народу перед Богом, якого особисті прикмети аналогічні до християнського святця Николая.
Але нарід хоче видіти в нім тим більше того, котрого на Свят-Вечір особливо величає, в шануванні Прадіда-Дідуха. Тому день св. Миколи є призначений ще особливо варенню пшеничного пива — задля Свята Збору в другий день Різдва, бо тоді, у всенароднім, а властиво у великородиннім цім Святі, всі почування народного Збору звязані з Предками, чи Прадідом.
Отже в сих календарних поєднаннях є феноменальне отсе, що календарний місяць, — в складенні: 27 днів + 3 дні, — є останком преісторичного обчислення місяця на Сході, а передовсім в Ірані, де числено тижні по девять днів, а місяць ділено на три тижні з додатковими трьома днями, т. зв. епагоменами, що приявляли останню астрономічну переміну (фазу) Місяця в часі трьох ночей Новю.
Сі три дні очевидно були колись зазначувані в місяцях Передріздвяного часу — Староукраїнськими святами з мітологічною закраскою, окремо для Різдвяного, а окремо для Щедровечірного тижневого кола. (Я тої думки, що це були Староукраїнські, а не Іранські свята, хоча й тоті могли бути святковані на Україні — Іранцями, — бо останки містерій, відомих нам, мають Український характер, а календарні й мітологічні заразом числа, — дев’ять і три: 3х9+3, або 9 + 1=10, взяті трикратно як 30 днів місяця, — мають велику долю в багатьох Колядках і Щедрівках. Замітити належить, що в Староукраїнській містиці чисел, попри число 9 днів тижня, виступає також 7 днів (х4=28), з таким самим мітологічним значінням.)
В другім місяці кожного Кола вони були зазначені вже самими головними Святами — Святим Вечером і Щедрим Вечером та днями попереджуючими їх і слідуючими після них, і полученими разом Святочними містеріями.
Староукраїнські реліґійні почування.
Місячна містика й символіка.
Буде стверджено дальшим дослідженням, що з астрономічними перемінами Місяця лучено на Україні здавна не тільки містичну календарну систему, але й велику многоту мітологічних образців та символів: що з перемінами Місяця є звязана символіка Щедрого Вечера та всіх Щедрівок, та й більша частина Колядок є основана на Місячних порухах.
Місячно-мітологійні фантазії та реліґійні почування коло Ніва.
А з цих Місячних перемін є Нів осередньою точкою, коло котрої збираються Місячно-мітологічні фантазії й велика частина реліґійних почувань Староукраїнських.
Тому й не диво, що крізь таємничу заслону Передріздвяного й Щедровечірного часу проглядає отся Місячна містика й символіка.
Колядки й Щедрівки як найважніші доказові дані про Українську реліґію.
У Передріздвянім Місячно-мітологічнім календарі маємо виразну вказівку, що між порухами Староукраїнського Різдва й Щедрого Вечера були й порухи Місячного шанування.
Це, як сказано, ствердять також Колядки й Щедрівки. Бо вони приявляють найважніші доказові дані про Староукраїнську реліґію та її порухи.
Мітологічні взірці та культурно-історичне життя — багацтво традиційних ідей.
Заки будуть Колядки й Щедрівки в цім напрямі використані, зазначимо з цілим натиском, — і ставимо це як тезу, не підлягаючу сумнівові, — що всі вони, попри традиції Староукраїнського дійсного життя, дають собою і мітологічні образці. Проявляють вони невичерпне богацтво традиційних Староукраїнських ідей, що кидають нині світло на Староукраїнське культурно-історичне життя.
Пракультурні та первісні ідеї в Колядках і Щедрівках.
Зміст Колядок і Щедрівок є доказом їх Старовіцького культурного характеру, бо проявлює нам не нинішні, а пракультурні та первісні ідеї, між якими реліґійні й культові займають передове місце, бо Свято, яке вони звеличують є переважно реліґійним.
Але й суспільних і господарських традицій є в них багато.
Колядки й Щедрівки як культурно-історичні документи.
Тому ж покликуючися в отсьому дослідженні на Колядки й Щедрівки, або напроваджуючи їх, все будемо вважати їх за культурно-історичні документи, що свою доказову вартість власним змістом оправдають.
|
