Колядки як Українські релігійні роздуми про Бога.

Колядки і Щедрівки.

Вислів Староукраїнських традицій.

Заложена з самого початку головна тема праці про Староукраїнські традиції ― Свято Різдва Світа і Щедрого Вечора як культурна і реліґійна основа цілого старинного Українського життя ― може бути лише на підставі розсліду Колядок і Щедрівок вичерпана.

Навіть принагідна дальша тема про Гаїлку знаходить в них своє опертя, бо вони ― Колядки і Щедрівки ― є висловом Староукраїнських традицій реліґійних, суспільних та господарських, на яких основуються Свято Різдва і Щедрого Вечера, а з цими Святами має Гаїлка ідейний зв’язок.

Передовсім вислів реліґійних ідей.

Передовсім однак Колядки й Щедрівки є висловом реліґійних ідей, які в довговіковому культурно-історичному розвитку народу назбиралися й уложилися в культурні верстви. Святочні обряди були би для сучасного Українського народу пустою формою, коли б не виповнювали їх ідейним змістом Колядки і Щедрівки.

Тому вони розсліджуються в зв’язку з дальшою темою культурно-історичної постаті Староукраїнських Свят:

• наперед обговорюються космогонійні (світотворчі) Колядки,
• відтак Колядки іншого культово-реліґійного змісту;
• опісля розглядається Свято Щедрого Вечера і Водорщів;
• а за цим опрацьовуються Щедрівки.

Колядки про Почин Світа.

• Тогди не було Неба ні Землі.
• Ой но на Морі Павутиноньки.
• Богу молився щоб Світ творився.
• На тім Листку написано Щедрий Вечір.
• Три Гискри впало Три Морі стало.
• Піди принеси Святе Різдво.
• Сидять Святі з Перами промовляють Cловами.

  
  

• Службоньку служив Слізоньку вронив.
• В Чистому Полі Сам Плужок ходить.

  
  

• Тай начала щебетати Господаря викликати.
• Рай розвився Господь звеселився.
• Десь узялася Молода Дівчина.

  
  

• Буде в Тебе Господь на Вечері.
• Ой Ми зіслані на признаванє.

Ідея Почину Світа і його Творця.

Колядки як Міти про Почин Світа, Первовічне життя.

Староукраїнські Колядки означуються в першій мірі всі як культово-реліґійні, з кількома відмінами реліґійного шанування відповідно до культурно-історичного розвитку Українського народу.

Та основою цього шанування є ідея Почину Світа і його Творця. Для того всі Українські Колядки можна означити як Міти про Почин Світа і Первовічне людське життя. Тому то і традиції про первісне господарське й суспільне життя народу містяться в Колядках.

Абстрагуючи ці останні і лишаючи на пізніше критичний розгляд порухів шанування, потрібно взяти передовсім за предмет досліду головний порух Колядок — питання Почину Світа, упорядкувати схематично Колядки з світотворчою темою й розглянути їх критично.

Два роди світотворних Колядок.

Отож суть Колядки космогонійні двоякого роду:

• одні співають виключно про подію Почину Світа, або про поодинокі космогонійні події Первовічної доби,
• другі, між котрими є також багато Щедрівок, подають уривочні спомини про Першу світову добу.

В цих останніх, звичайно в їх заспівах, співець-поет неначе лиш покликується на первовічні мітичні події, або натякає на них (алюзії); але ці поклики й натяки приявляють цінні дані до питання Почину Світа в Українських традиціях та до порівняння їх зі світовим фольклором з цього приводу.

Перших Колядок є мало; мабуть багато космогонійних Колядкових традицій уступило перед біблійною й християнською ідеологією.

Других Колядок, а властиво цих мітичних космогонійних заспівів, є многота; вони входять і в Колядки з християнською ідеологією, як поетична їх окраса; а в дійсності є лучником старої ідеології з новою.

Традиції Спасителя і старинна ідея Бога.

У старовіцьких Колядках про Почин Світа нема спомину про особистого Творця; у деяких бувають лиш приспіви з окликами до Бога і Сина Божого. — Не можна бути певним, що вони є пізнішими додатками з доби християнської. Вони якраз роблять враження виразів мітичного змісту про Сина Божого, хто’зна чи не в зв’язку з традиціями Полудня про Спасителя Світа; але все таки криється в них, ― хоч би й старинна, ― ідея про Бога.

Реліґійні роздуми про Сотворення Світа.

Значна частина Колядок, ― як побачимо опісля з Місячною символікою, ― має за основу ненастанну творчість "Господа (Бога)", яка приявлюється у всевідживаючій Природі.

Вони подобають на реліґійні роздуми з приводу Сотворення Світа, бо вказують на залежність від "Господа (Бога)" всього життя в Природі.

І вони по своїй суті — і змістом і формою — належать до Колядок про Почин Світа.

Пракультурна ідеологія: поклін Творцеві.

Реліґійна їх ідеологія є дуже старинна, можна сказати — пракультурна, мимо того, що бувають вони попереплітані ідеями й іменами християнськими.

А зовсім самостійний світогляд виявляють Колядки, присвячені особливо питанню Почину Світа. Вони в цій темі не зв’язані ані християнськими, ані біблійними поглядами і очевидно складені народом дуже давно і в більшій частині самочинно та незалежно.

Вони дають матеріал великої вартості для культурно-історичних етнологічних дослідів над Українським народом.

В зв’язку з головною темою праці оця частина Колядок, ― з якими лучиться ідеологійно багато Щедрівок, ― утверджує в нас наново погляд, що провідною думкою Українського старовіцького Свята Коляди є ідея Різдва, себто зродження Світа і поклін Творцеві.

Світові традиції Почину, Сотворення, Світа.

Найперша доба людського життя.

Питання Почину, ― чи Сотворення, ― Світа зацікавлювало народи безперечно ще від часу, коли зачалося людське життя на землі та наставали людські помічення над Природою. Традиції про Почин Світа належить про те зв’язувати з найпершою добою людського життя, та і нема в світі переказів з цією основою, які не були б зв’язані з тою добою.

Чужі впливи та культурні переломи.

Вони ― ці перекази ― мусили переходити традиційно від найперших людських поколінь аж до сьогодня. Але життя й культура поодиноких народів підпадають змінам — або улягаючи чужим впливам та культурним переломам, або зміняючися в повільному розвитку.

Перші ідеї про Бога та їх зміна.

Безперечно, що перші думки народів про Почин Світа треба би лучити з їх першими ідеями про Бога, коли візьмемо на увагу, що ― після новіших етнологічних дослідів ― віра в Бога Творця й Господаря Світа була знаменем пракультурної або найбільше первісної доби — і аж в пізніших часах псувалася або й затрачувалася.

Та виходить з того дальший і правильний висновок, що й думка про Почин Світа мусила підпадати змінам відповідно до ходи розвитку реліґійних понять.

Думка про Почин Світа і філософія.

Але думка про Почин Світа належить також до філософійної категорії думок ― є частиною світової мудрості ― і можна догадуватися, що первісна людська думка і в цей спосіб працювала над розв’язкою питання про Почин Світа.

Такі філософійні думки залежні знов від ступеня культури людського ума.

Коли у пракультурних народів могли вони бути хоч здорові і влучні, ― відповідно до первісного здорового й свіжого людського інтелекту, ― але прості й невироблені, то у пізніших, ― може, розладжених фізично, інтелектуально й морально, ― народів могли приявляти деяку надмірну культурну вибуялість, властиву вийшовшому за природні межі життєвому поступу. У вторинних, більше вироблених культурах, були вони відповідними до розвитку й особливостей реліґії та ступеня культурного розвитку поодиноких народів.

В кожнім разі треба числитися з тим, що в світогляді поодиноких народів на Почин Світа можуть бути задатки ориґінальної й самостійної думки ― тим багатші й більше незалежні, чим більше особистості було і єсть у якого народу.

Знайтися у вирі людських думок і прагнень.

Думається, що було би вказаним з такими мірками приступати до розсліду космогонійних Мітів Українського народу і порівняння їх з преріжними світовими переказами про Почин Світа. Може в цей спосіб буде змога знайтися серед того виру людських думок і їх прагнень, які виступають у космогонійних переказах народів світа — і дійшовши до їх культурно-історичних основ, спізнати ступінь їх культурного взаємовідношення одних до других, їх взаємну залежність — або ориґінальність і самостійність.

Сильна особистість Українського народу.

Самостійне зродження Колядкових мітів. В цей спосіб потрібно б обійтися з Українськими космогонійними Мітами , а передовсім Колядковими, які є сей час предметом особливого досліду. Треба їх співставити з переказами інших народів і з ними порівняти, — але не спускати з виду можливості їх самостійного зродження та не забувати про сильну культурну особистість Українського народу, про зв’язок цих Мітів з Українським старовіцьким реліґійним шануванням та про загальні культурно-історичні обставини, серед яких розвивався Український нарід.

Окремий культурний острів. Серед моря світових первісних думок про Почин Світа та серед великої наукової літератури в напрямі їх пізнання й зрозуміння здається мені Український нарід з своїм світоглядом — окремим культурним островом, недоціненим і непрослідженим як належить етнологами.

Ріжниці світоглядів: Україна ― Східна Європа й Азія.

Це треба сказати особливо з огляду на ріжницю світогляду Українського народу і народів Східної Європи й Азії — взагалі (ціле нинішнє дослідження буде цього доказом), а в подрібності — на ріжницю між їх переказами про Почин Світа.

Східна Європа й Азія: дуалізм духових сил.

Величезна многота переказів про Почин Світа в цілій Східній Европі, в північній, середній і полудневій Азії, творить майже один і той самий зразок. Всі ті перекази перейняті думкою про дуалізм духових сил, доброї і злої, при творенні світа. Почавши від Вавилонських, Іранських, а почасти й Індійських старих вірувань, відтак у віруваннях середньої й північної Азії, а в слід за тим і в Східній Європі, віра в дуалізм є провідною думкою переказів про Почин Світа.

Відсутність дуалізму в Колядках.

Вправді цими віруваннями Сходу перейнята також значна частина Українських традицій про Почин Світа, ― властиво про створення першого чоловіка, — а саме, казок, переказів і леґенд прозових ; але давніша категорія таких традицій, що заховалися в Колядках, є зовсім від них відмінною. Коли прозові твори є виразно дуалістичними, хоча з очевидною вищістю доброго духа над злим, то в Колядкових Мітах-піснях нема і сліду думки про дуалізм, ― а ясна, виразна, ідея Доброго Духа, Творця Світа, якому служать нижчі, але добрі духові єства.

Винятки: запозичена дуалістична епічна форма.

Посеред около тисячі Колядок і Щедрівок є лишень дві, майже тотожні Колядки, а третя відмінна, з дуалістичним світоглядом — і то запозичені ідейно й змістово з Українських прозових казок. Ці Колядки зовсім відмінні навіть своєю формою, чисто епічною, від інших Колядок.

Відсутність згадки про злого духа.

Ствердити належить, що окрім згаданої пари Колядок дуалістичних, не тільки нема ніяких подібних до них, але між усіма Колядками і Щедрівками нема ані однісінької згадки про злого духа.

Пізніше занесення дуалізму з чужини.

Коли прослідимо відтак всі взірцеві Українські Колядки про Почин Світа і порівняємо зі згаданими двома винятками та з переказами чужими, подібними до них, то наглядно спізнаємо, що Міти Колядкові є більше старинними та давнішими від отих прозових, а ті є пізнішими і занесеними на Україну з чужини.

Замішання через етнологів.

Двоїстість світогляду Українського народу в справі Почину Світа, цебто Колядкового й казкового, — і необізнаність етнологів-неукраїнців з усіма етнографічними даними, що відносяться до питання Почину Світа, є причиною незрозуміння ― через етнологів ― окремого культурно-історичного становища, яке займає Український нарід проти світових традицій про Почин Світа.

Українська віра у Творця і Господа Світа ― Бога.

Старинний світогляд як Святість.

З огляду на головну тему нинішнього дослідження будуть цікаві передовсім Колядкові Міти, тим більше, що вони нерозлучно зв’язані зі Святами ; а казкові перекази будуть служити лиш принагідно як дані до порівняння та для доказу, що давній Український космогонійний світогляд не був таким, як подають казки.

І цей Старинний світогляд не тільки, що не затратився, але нарід зберіг його наче Святість і рік річно підтверджує його наново Святочними співами про нього.

Неповторна, своєрідна концепція.

Щоб мати перегляд космогонійних переказів північного та полудневого Сходу, буде подана їх збірка в осібнім Екскурсі (ч. ІІІ) при кінці першого випуска цієї праці; а саме найважніші, себто ті, які правдоподібно дали основу мітам інших народів Європи та Азії, і мабуть перейшли поза Океани. Покажеться з перегляду Мітів Українських в порівнянні з тамтими, що є в Українців неповторною, своєрідною концепцією. Вибір Українських Колядкових космогонійних Мітів буде поданий в однім з слідуючих розділів.

Особливість Колядок: реліґійна засада монотеїзму.

Щоб легше розібратися при розсліді Колядкових Мітів та їх порівняти з переказами світовими належить згори поставити твердження, перепроваджене опісля, — що головною прикметою Колядкових переказів є їх релігійна засада монотеїзму. Саме: віра, що в Почині Світа було первовічне добре Єство, або збірно-добрі Єства, не так первовічні як відвічні, про яких зродження нема ніякого спомину — і що лиш вони причинилися до появи Світа.

Первовічним добрим Єством приявлюється Найвище Єство Духове, — Творець і Господь Світа, — Бог.

Всі інші народи, з малими виїмками, мають космогонійні міти з дуалістичним світоглядом.

Справді дивне, що удержався монотеїзм в Українських Колядкових традиціях серед такої многоти народів, які жили, або й жиють округ Українців, — як от: усі племена азійські й полудневого Сходу, відтак усі Індоевропейці.

Поруч цих Колядкових традицій зберігся монотеїзм на Полудні в космогонійних переказах Староіндійських та в одинокім Арабськім і в деяких космогонійних мітах Австронезьких ; а на Півночі в переказах дрібних народів: Фінів, Естонців, Калмуків, Мансів та Воґулів.

Вони будуть подані окремою ґрупою в заповідженім екскурсі про світові космогонійні міти.

"Пантеон Володимира".

Про так званий "пантеон Володимира" тут буде хіба коротка згадка. Це зовсім чужий Українському народові світ реліґійних ідей, безперечно накинений йому котримось з його завойовників — пізнішої культурно-історичної доби; не зрозумілий народові як ідеологічно так і поіменно; забутий народом, — хоч далеко давніші ідеї реліґійні Різдвяні задержав нарід і досі.

Про слова "Свято", "Святе", "Святі".

Для слів "Свято", "Святе" і похідних, — пояснює Словник Грінченка , — прийнято написання, яке відповідає, як не дивно, не народній вимові, а вимові інтеліґенції.

В народі вимовляють і "св’ятий", що відповідає правилу апострофа після губного звука перед йотованим, і "сьватий", "светий", "сятий", "сьитий", "сьвйитий", "сєтий"...

Записи Колядок і Щедрівок це добре відображають.

Записи Колядок і Щедрівок це добре відображають.

Свята: Свєти ― Світи (саме слово "світи" є спонукою до дії!). Зауважити ряд "Світ" – "Світло" – "Сьитий" – "Святий". Сьвіт містить Вість – Віть – Вісь – Сіть - Всі. Сьвітло містить ще Тіло, Тло, Сіль, Тісто, Стіл....

Хто є Святі, що це за такі? Колядки говорять про них: сьитії ― сьвяті ― сьвітії, сьвітий , сьвіті . СьвітІї чи СьвітіЇ? Святі, бо від них Сьвіт? Вони світять, світяться, розливаються?

Слово Коляда заховує в собі — дяка, доля, дала, лад, даль, дяк, кладка, колода...

Ідея Найвищого Єства у інших народів.

Народи природи з Індо- і Австронезії. В Екскурсі ч. ІІІ про світові космогонійні перекази цікавим буде, ― для кращого зрозуміння культурного розташування Колядкових Мітів, ― розділ про реліґії й мітології деяких народів природи з Індо- і Австронезії.

Це буде річ про вірування відвічних автохтонів (корінних жителів) цієї області світа: Пігмеїв Індомалайської та чисто Малайської раси, споріднених етнічно й культурно з первісними народами Австралії, які, ― мимо чужих етнічних заливів та культурно-історичних перемін у себе, ― задержали досі свої питомі пракультурні реліґійні та мітологійні ідеї.

Є ними передовсім Андамани з Індійської затоки, про яких уже була згадка при розгляді Української Святовечірньої ідеології, а відтак племена, що замешкують острови Борнео та Ніяс: Даяк-и, Каян-и, Батак-и.

Вони досі задержали чисту ідею Найвищого Єства, а їх мітологія визначається найнижчим мітологійним ступенем та лиш малими ухилами від первісної віри в Бога. Основується вона [їх мітологія] також на шануванні Прадіда і його символу — Місяця — в найпервіснішому вигляді; має особливість Астрального шанування (Місяця й Сонця, або Місяця, Сонця і Зір) в найбільше первіснім вислові.

Річ у тім, що ніякий зразок первісних реліґійно-мітологійних вірувань не підходить так до вірувань Староукраїнських, як вірування згаданих Австронезьких племен. Ці вірування мають такі визначні подібності до Українських, що є майже такі самі. Особливо виявляється це в космогонійних переказах (в Українців у Мітах Колядкових та Щедрівкових) — та в особливім уподобанні вважати Прадіда (або його символ — Місяць) за духове єство у виді Сокола; — подібно вважати Астральну Трійцю за мітологійну Прадідну рідню.

В дійсності — ані етнічні, ані географічні, ні історичні умови не дають оправдання цим культурно-реліґійним аналогіям Індо- й Австронезьких племен ― та Українців. Але на факт цей годі не звернути уваги. Може, це лиш природний хід первісної думки, викликаної спостереженням природи і роздумами суспільними й реліґійними.

А в тім були тут і будуть подані культурно-реліґійні аналогії інших далеких від Українців і чужих для них етнічно-первісних народів і народів природи — і нехай вони послужать як дані задля ближчих дослідів і висновків для етнологів.

Приміри з реліґій і мітологій Індо- і Австронезьких племен, які подано в долученім Екскурсі ч. ІІІ про реліґійні й космогонійні традиції чужих народів, вийняті з праці: Prof. Dr. Wilhelm Schmidt, Grundlinien einer Vergleichung der Religionen und Mythologien der austronesischen Völker.

Будемо на них покликуватися в першім томі праці і опісля.

Інші реліґійні порухи Колядкових Мітів.

Але в Колядкових космогонійних мітах вражаюче звертатимуть нашу увагу також інші, виразно-реліґійні порухи, які на перший погляд суперечні будуть з вірою в Найвище Духове Єство. Це будуть символи містичних сил Природи, які, хоча в якості добрих чинників, але самочинно й на свою відповідальність, немов порізно від Найвищого Духового Єства, будуть виступати.

Ці символічні чинники мають в Колядковій космогонії своє перворядне призвання; є їх кілька і їх треба тематично опрацювати, а тут згадаємо про один найвизначніший — Первовічне або Райське Дерево.

Первовічне Дерево і ідеал духового Творця Світа.

Ця ідея так заволоділа святочною психікою Українського народу, що заслонила йому ідеал духового Творця Світа і вважається народом за перший світотворчий чинник.

Зродження Райського Дерева. Майже винятково проглядає, ― в одній лише Колядці: ІІ. Колядки про Прадерево. (Райське Дерево.) ч. ІУ "Летіла Соя в Кунец Села", ― думка, що це Первовічне Райське Дерево завдячує своє зродження дії духового єства в подобі Птаха .

Духові єства на Райськім Дереві. Колядки, складені саме для показу Почину Світа, приписують зродження Світа діянню духових єств, які перебувають невідступно на Райськім Дереві і звідтам ведуть своє світотворче діло.

Райське Дерево символом Місяця. Але велика частина Колядок і Щедрівок оспівує первовічні світотворчі події Райському Деревові, не згадуючи про духові єства. Є це очевидно реліґійна ідея мітологійна з пізнішої культурно-історичної доби. Райське Дерево є символом Місяця і посередньо ціллю його шанування.

Прадерево в мітології цілого світа вважається за символ Місяця. Також в космогонійних Мітах Українських виявляється це виразно, а містичну творчу силу Прадерева відносить нарід до Місяця.

Згадаємо відомі вже Колядки про Райське Дерево з Астральною Трійцею — це ж очевидно Троїста Астральна світотворча сила, що по думці народу спливає на Світ.

Віра в Бога Творця і мітологійні ідеали. Але знов увидимо при ближчім розгляді космогонійних Колядок і Щедрівок, що в Українців отсе символічне Місячне шанування спрямоване посередньо до Господа Світа; що оця Астральна мітологія стоїть на найнижчім культурнім ступені, — так, як ми вже виділи одно і друге, — віру в Найвище Єство і мітологійні ідеали, — в обрядах Святого Вечера, в шануванні Бога Творця і виідеалізованого Прадіда.

Ідеологія обрядів Святого Вечера каже нам догадуватися, що світотворче Прадерево, як символ Місяця — а радше як символ Троїстої Астральної сили, належить в народній співаній поезії до ґлорії Бога Творця (порівняти обряд жертви трьох хлібів, або двох хлібів і колача.).

І з огляду на те, що в переважній частині Колядок про Почин Світа виступає порух Прадерева рівночасно з побічним виразом віри в Найвище Духове Єство як Творця Світа, думається, що Колядки виключно з порухом Прадерева приявлюють лиш свідоме вкорочення ідеологійне з рівночасною критою, для народу самозрозумілою, думкою про Духову першопричину Різдва Світа.

Багатство, ріжнорідність ідей Колядок, їх системністть.

Інші відмітні ознаки Колядкових Мітів про Почин Світа, які згори треба зазначити як особливі їх прикмети:

• Їх тематичний зміст ― дуже багатий і ріжнорідний в ідеях, супроти убогого на ріжнорідність змісту космогонійних переказів чужих.
• В Колядкових оповідях про космогонійні події дається спостерегти систему (стрій, лад), прямуючу до вичерпуючого з’ясування цих подій, і до розвязки ріжних питань людського життя. Це останнє замітне особливо в Щедрівках.

Одне і друге дало поштовх до створення незвичайно багатих ріжнорідністю й поезією мітологійних образців з природи й людського життя; а це знов спричинило розширення й поглиблення головної теми.

Тому наперед можна заповісти, що опрацювання Колядок і Щедрівок буде ― і має бути ― широке і що як одні, так другі мусять бути розглянуті за окремим планом:

• працю над Колядками зачнемо збіркою найвизначніших космогонійних Колядок і поділом їх на ґрупи (лади) за їх темами;
• відтак буде опрацьовано найголовніші мітичні чинники космогонійних подій;
• опісля будуть Колядки критично розглядувані за темами і поодинокими мітологійними порухами; заразом буде їх порівняння з космогонійними переказами чужими.

За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)

Світ сяє! Співаймо на Здоров’я Колядки та Щедрівки! (Вибір Пісень)

(Стародавні Колядки й Щедрівки з нотами і звуковими зразками — Мереживний Збірник)

Стежки до листків про Українські традиції.

Ява Священного. ― Храм ідеалів. ― Ідеал щастя. ― Традиції Батька.

Шанування Творця і Господа Світа.

Українська Астрально-мітологічна реліґійна концепція.

Бог, Різдво Світа, Прадід і Лицарі.

Колядки та Щедрівки — пракультурний сон життя людей.

Традиції космічних подій. ― Вибух наднової ― Різдво Світа?

Святий Вечер 6.01 — властиве Свято Різдва-Коляди

Свята Вечеря 6.01 — Що вона означає і як її підготувати?