Колядки та Щедрівки — пракультурний сон життя людей.

Світ Різдва-Коляди — Храм Українських і загальнолюдських мрій.

Святий Вечер 6.01 — властиве Свято Різдва-Коляди.

Свята, Тайна, Вечеря 6.01 — Як її підготувати і що вона означає?

Українське Різдво Світа: Жертви первісні Свят-Вечера.

Українське Різдво Світа: Жертви для Бога як реліґійний ідеал.

(Жертви первісні Свят-Вечера)

Для повного доказу, що в Українського народу жертви для Бога є реліґійними ідеалами, і задля доказу незмінности його пракультурних реліґійних традицій і настроїв, а також для естетичного вдоволення подаємо взірці Колядок про жертви. Приявляють вони поважний етнольоґічний матеріял.

В Колядках — пракультурні, а заразом сучасні людські мрії, сни, видива.

Містичні жертви Початку Світа. Щирість пожертви: Тріє Просфороньки а всі Три Маленькі.

1)

Гей як то було на Початку Світа

Приспів: Боже Наш!




Гей не булож там ні Неба ні Землі

Гей інож там були Темненькії Моря

Гей на тих Морях Зелен Явіронько

На тім Явіроньку на Верху Гніздонько

Гей а в тім Гніздоньку Тріє Просфороньки

Тріє Просфороньки а всі Три Маленькі

Це правдиво ідеальна, вимріяна жертва. Обставини її незвичайні, містичні.

Це Початок Світа. Як оцю жертву розуміти? На висотах першого світового Дерева Тріє Просфороньки, три малі хліби, піднесені народом. Чи можна інакше це пояснити як висловом радости народу та його вдячности для Бога у Почині Світа? Може — це жертва правдивого хліба, а може — цей хліб є відомим нам символом Астральних Світил, за які дякує нарід Богові.

"Тріє Просфороньки, а всі Три Маленькі" — це незвичайно ніжний натяк, що жертва народу своєю дрібнотою не відповідає великости з’обов’язань народу для Бога.

А при тім — типова жертва Богові все буває маленька скількістю. Бог не глядить на велику скількість дару, а на підйом душевний і його щирість.

Помноження жертви на честь і вдяку для Бога: Богу на хвалу Людьом на Дору.

2)

Будем складати та Три Стиртоньки

Єдна стиртонька для Насінінька

Друга стиртонька для Челядоньки

Трета стиртонька Богу на хвалу

Богу на хвалу Людьом на Дору

"Людьом на Дору" — це значить, щоб Люди, а властиво сам Господар, могли принести жертву, дору Господеві. (Дора = Паска. Словник Грінченка)

Але тут видно з’ображену ще іншу жертву — над вираз щиру в жертволюбивости подавця і незрівняну в його великодушности: мабуть, Господар жертвує з добутого жнива третину добра, цілу стирту, для того, щоб людям дати спроможність принести Богу Дору. Через поширення між людьми ідеї хвали і вдяки Богові і через помноження своєї жертви збільшує цю честь і вдяку для Бога; а заразом дає незаможнім людям спроможність піти за голосом серця й побожности. А, колиб розуміти цей вислів "Людям на Дору" як пожертвування одної стирти на дар людям в ім’я приязни, або милосердя для незаможних, — а все, безперечно, з прихильности до Бога за щасливий урожай, — то і в тім приявлялася б висока душевна культура Господаря та ідеальне зрозуміння обов’язку жертви.

Пракультурний сон життя перших людей: А Сам Бі-Господь сам посіває.

3)

По усьому Двору Господарському

Приспів: Завитай-завитай Боже

У Господаренька йа у тім Домі




(Господарю!) .................

Побуди усю свою Челядоньку

Най вона піде по Домонькови

Як Ярі Пчілки по Цвітонькови




При Тузі-лузі при Калинонці

При Калинонці Плуженько оре

Ореж Він оре Четвериною

А Святий Петро за Плугом ходит

А Святий Павло Волики гонит

А Сам Бі-Господь сам посіває

А Святий Юрко поволочує




Біжая Мати Обід виносит

Май-Бі помай-Бі Робітниченьки

Робітниченьки-Плуготареньки!

Ой ходіть зо мнов чом на Обідець!




Ми не підемо покиль не ўробимо

Покиль не пооремо Широкі Лани

Широкі Лани Доўгі Нивоньки




Біжая Мати всей питаєся

Що сам Бі-Господь ўсе посіває?




На Широких Ланах Яра Пшениця

На Доўгих Нивах Шоўковий Ленок

Яра Пшениця Богу дариця

Шоўковий Ленок Богу Світильце

Навмисне наведено цілу Колядку, щоб вийшов виразно образ життя народу і доба, в якій нарід жив, коли такі ідеальні по щирости і правді жертви приносив на пошану і подяку свому Господеві.

Образ, коли сам Біг-Господь зі своїм Небесним почтом, Господареві орав і сіяв Яру Пшеницю та Шовковий Ленок, — це ж пракультурний сон життя перших людей на світі. (Це дійсний образ пракультурний: Люди самі не господарили, не трудилися — Господь сам орав, сіяв і родив. Співець послугується лише деякими з’ображеннями з пізнішої культурної доби господарської, а головна думка буяє в пракультурнім світі. Тому називаю цілий образ пракультурним сном.)

Чи це Господь з своїм Небом, чи це Прадід і Його Рідня? Все зіллялося у тім сні чи переказі народнім.

Але лишилася пам’ятка на взір і приклад: жертва, — Богу дариця і світильце, — з перших культурних добутків народу. Яра пшениця і льон — це таж пшенична Кутя, пшеничний плетений Колач та Сім’я, посипане на Святовечірнім столі, а опісля Повісмо на стрічу Колядникам. Ось у тій Колядці дозрівали мотиви до Святовечірніх жертв і містерій з пшеницею та льоном.

Подібна Колядка друга.

Ой Пшениченька як Тихий Дунай:

..............................

Ой Пшениченька як Тихий Дунай

Як Тихий Дунай Широкий Дунай

Витяти Стебло Золоте Дзерно

Ой Стебелечко на Світильнечко

А Пшениченька на Проскуроньки

На Проскуроньки ой до Церквоньки

Стебло, завинене шматинкою, дають замість ґнота до світильника з маслом до церкви. В обох Колядках виступає подвійна первісна жертва: одна — приносом хлібним, що в ідеольоґії Різдвяній має заразом значення жертви вітальної та послужити до угощення Господа, друга — спаленням льону-світильця та пшеничного стебельця.

Поєднання жертв, — похвальної, подячної і переблагальної, — що має принести душевне потішення чи успокоєння, приявлює оця Колядка:

Там же ми оре Золотий Плужок:

4)

На оней Горі оней Високій

Приспів: Собота-Собота Гора Висока!




Там же ми оре Золотий Плужок

Там же ми оре Сам Милий Господь

А Святий Петро єму поганят

Божая Мати Насіння носит

Насіння носит Все Троякоє

Єдно насіння Пахнячий Ладан

Друге насіння Яра Пшеничка

Трете насіння Зелене Вино

Пахнячий Ладан до Кадильниці

Яра Пшеничка до Проскуроньки

Зелене Вино на Потішення

На Потішення душ очищення

Культурно-історичне значення цієї Колядки таке саме, як Колядки під 3). Очевидно, що всі тут згадані жертви — це жертви первісні. З кожного добутку — дар Богові; це перша гадка Господаря — і нема навіть жодного застереження з його сторони про свою частку.

Є ще кілька Колядок з такими самими настроями:

Будуть Снопоньки як Дробен Дощик:

5) .............................

Будуть Снопоньки як Дробен Дощик

Будуть Копоньки яко Звіздоньки

Будуть Стоженьки як Місяченьки

Будуть Молотнички все Паробочки

Що Снопочок то Хліба Бохоночок

Що Колосочок то Пирожочок

Що Зерняточко то Проскурочка

Колядка, — окрім натяків на богослужебну жертву з "Проскурок", — має містичний підклад, який добачую в грі слів: Дробен Дощик, Звіздоньки, Місяченько занадто нагадують Небесну Трійцю — Дощика як Господа, Місяця і Зорю. Хліба Бохоночок — це символ одного з Небесних Світил, Пирожочок — це символ Місяця-Молодика, Проскуроньки, при тім усім, — це символи, мабуть, Небесних Світил, хоч би громадки зір.

Зелене Вино Службі служило:

6)

Ґосподаренько...

Ой сидит собі по Конец Стола

Перед ним Колачі з Ярої Пшениці

Помежи Колачі Воскові Свічі

Помежи Свічі Золоті Кубки

Щож у тих Кубках Зелене Вино

Зелене Вино Службі служило

За Ґосподаря та за Ґаздиню

За всю Челядку за всю Громадку

Знов поєднана жертва, як під ч. 4. Колачі з Ярої Пшениці — це жертва вітальна і подячна; Воскові Свічі — це цілопальна жертва, Богу на хвалу, Зелене Вино — жертва благальна за всю рідню.

Вислів "Яра Пшениця" має своє окреме значення, він є символом збіжжя весняного, зродженого у Весну Світа, т. є. в його Почині. Цей вислів часто повторюється в Колядках у цім значінню і я прошу звертати на нього увагу.

Особливий вислів "Зелене Вино Службі служило" — він значить: ці Золоті Кубки з Вином Зеленим не для гостинних випитків, але щоб послужили Богу. Подібно пояснює значення приносів з Вина Колядка під 4): "Зелене Вино на Потішення душ очищення".

Це найчистіша жертва переблагальна, щоб здобути відпущення провини і очистити душу та відзискати веселість пригнобленому серцю.

Всі Колядки, що співають про ріжні пожертвування для Бога від ідеального, т. є. первісного, Господаря і його Рідні, дають типові, пракультурні образці. У них у першій площині виступають жертви первісні, а ці жертви як раз є свідоцтвом колишніх пракультурних почувань і звичаїв народу.

Господь і первісна сім’я як одна родина.

Є однакож Колядки, що дають цим жертвам особливі ознаки незвичайної старинности шанування, якому вони служать. Головними признаками тої старинности є оце:

Їx приносить сам Господар як батько рідні. А всюди в Колядках — це Господар ідеальний, колишній, отже Прадід і патріярх роду.

Цього Прадіда та його роду взаємини з Господом приявляються дуже близькими, немов Господь і ця первісна сім’я творять одну родину. Подавані жертви все є простенькі і скромні, — хліб та вино, — самі первісні найконечніші зразки поживи, ніколи нема м’ясних приносів. І Господь загощує на це приняття, не гордить цими жертвами і сам їх заживає.

Колядкові приклади таких взаємин дуже часті:

Світлиця Господаря як Святиня Божа: З Першого киліха Господь Бог заживав.

Ця Колядка розповідає, що Пан Господар

7)

Дерево купує Світлицю будує

А в тій Світлойці Три Тисові Столи

А на тих Столойках Три Лінних Обруси

А на тих Обрусах Три Киліхи Вина




З Першого киліха Господь Бог заживав

З Другого киліха єго Син заживав

З Третого киліха Пресвятая Діва.

Світлиця Господаря як Святиня Божа — чи це не ознака найбільше первісних людських переживань?

Ідеальне поняття реліґії як зв’язку і Збору з Богом.

Ой на тих же Хлібовах Три Киліхи Золоті:

Господар ставить Світлицю:

9)

Із Трома Верхами із Трома Столами

Ой на Трех Столоньках Три Хлібове Разові

Ой на тих же Хлібовах Три Киліхи Золоті




Ой у Першім киліху Солоденький Медок

А у Другім киліху Студененьке Вино

А у Третім киліху Свяченая Водиця




З Першого киліха сам Господь уживає

З Другого киліха свому Сину хиляє

А з Третого киліха усі Люди чістує

Яке наївно ідилічне, і притім яке ідеально реліґійне відношення жертводавця до Господа, та ідеальне поняття реліґії як зв’язку з Богом.

Ще краще виказує це оця Колядка:

Сам Господь заживав тай всім Людям роздавав:

А в тій Церковци Три Престоли стоят

На тих Престолах Три Киліхи стоят

В Єднім киліху Хліб Житний-пшеничний

В Другім киліху Мід-вино Солодок

А в Третім киліху сам Господь заживав

Сам Господь заживав тай всім Людям роздавав

Предивне це уславлення жертви. Вона є так з щирого серця віддана Богу, так уся для Нього, що стається з ним нерозлучною, тотожною, Святою, як сам Господь. Він проживає в тих Киліхах, де є жертви, приймає ці жертви і відплачує за них з тогож місця людям. А хоч би стилізацію двох послідних рядків Колядки так розуміти, що в Третім келіху було те, що лиш сам Господь заживає, а відтак людям уділює, то це однаково вказує на високість ідеї жертви і на ідеальність взаємин з Господом, які вона викликує.

(Слово "заживати" має двояке значення. Одне — жити, зажити (постійно), друге — споживати щось, приймати поживу.)

Господь Вищим Духовим Єством.

Правдивий образ жертви величальної є слідуюча Колядка. Її особливість у тім, що Богу на Його звеличання ставиться Хліб та — "Миро-кадило". Але Він не заживає, не споживає нічого, за те Його Святі гостяться Медом і Вином. Ріжниця в гідності між Богом і Його Святими очевидна. Святі являються тут людьми, а Господь Вищим Духовим Єством.

Господу Богу Миро-кадило:

12) .........................

А суть там в Нього Тисові Столи

А на тих Столах Лінні Обруси

А на тих Обрусах Хліби Пшеничні

Хліби Пшеничні Богу Величні

А є там в Нього а Три Келюхи

В Єднім келюху Миро-кадило

В Другім келюху Медок-солодок

В Третім келюху Медок-зеленок




Запросив він си а Три Гостоньки

Їдного гостонька Господа Бога

Другого гостонька Святого Петра

Третого гостонька Святого Павла




Посадив він Бога Конец Стола

А коло Бога Святого Петра

А коло Петра Святого Павла




Господу Богу Миро-кадило

А перед Петром Медок-солодок

А перед Павлом Медок-зеленок

Мало коли виступає Господь у Колядках у такій неприступній величності, що не бере участі в угощенні, яке подає йому Господар своїми жертвами, — так, як це зображено тут у послідній Колядці. Бо Миро-кадило в Келюху для Господа — це немов висказ, що Господь з Келюха не заживає, як гості людські, бо йому належиться похвала кадильна, як звичай є віддавати честь Богу.

(Вислів "Миро-кадило" мабуть значить: пахуче кадило; а може смирненське кадило.)

Велика ласкавість Господа до людей.

Але у всіх майже Колядках з’ображена гостина Господа з великою Його ласкавістю до Людей. Господь приймає жертви Хліба і Вина і сам їх заживає. Окрім повище наведених Колядок є дуже багато таких, в яких Господь являється у Господаря во славі Небесних Світил, Господар очікує Його з найбільшою почестю при Святочнім Столі, або при "Трех Престолах", ставляючи перед Ним свої Жертви хлібів і напитку; і ніколи Господь не гордить поставленими дарами, заживає їх і дозволяє гоститися ними своїм Святим — і Сам угощує тими дарами нарід.

Такі думки про споживання Господом жертв від людей мали все народи пракультурного округа, які уявляли собі взаємини людей з Господом патріярхальними. І нині є архаїчні народи, що приносять жертви Богові в тій думці, що Він ці жертви особисто спожиткує.

Щирість і безпосередність ставлення до Бога.

Такі самі думки й почування очевидно мав у старину Український нарід і досі їх традиційно зберіг, даючи їм чудовий вислів у Колядках. Якаж щирість і правда, ідеальна безпосередність реліґійного ставлення до Бога, яка неповинна дитиняча довірливість в Бога, що Він ніколи не відречеться Людини, коли та до нього очі підносить.

Та чи може Людина бути більше пракультурною своїми життєвими обставинами і своєю первісною праведною душею, як цей Колядковий тип Господаря, що Бога очікує на свою бідненьку Вечерю і так уперто надіється Його приходу?

Або, чи може бути кращий приклад традиційної почести для Бога, привітання Його й відзначення жертвами як оцей:

Чим же я тії Гостоньки втрактую:

(За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)

Українська Астрально-мітольоґічна реліґійна концепція.

Коляди Старовіцькі.

Святочні пісні та нове покоління.

Давня віра Українців у Бога Творця.

Наукова цінність Старовіцьких Святочних пісень.

Ідея Почину Світа і його Творця.

Два роди світотворчих Колядок.

Традиції Спасителя і старинна ідея Бога.

Пракультурна реліґійна ідеольоґія: поклін Богу.

Стежки до листків про Українські традиції.

Рокове Коло.