Українська Астрально-мітологічна реліґійна концепція.

Богу молився щоб Світ творився!

• Шанування Творця і Господа Світа.
• Українська Астрально-мітологічна реліґійна концепція.

  Астральна реліґія. Трійця.

  А в грудєх Єму Ясна Зоречка.

• Колядки як Українські релігійні роздуми про Бога.
• Традиції Батька.

  Бог, Різдво Світа, Прадід і Лицарі.

  Народний речник перед Богом і Прадід, Миколи 19.12.

• Традиції космічних подій і Різдво Світа.
• Походження Людини.
• Ідеал щастя. Храм ідеалів.

  Сам Біг Небесний Службоньку служит.

• Святий Вечер 6.01 — властиве Свято Різдва-Коляди.

  Воведення в Різдвяні Святощі, 4.12.

  Свята, Тайна, Вечеря 6.01 — Як її підготувати і що вона означає?

  Жертви первісні Свят-Вечера.

  
  

  Астральна реліґія в Українського народу поглиблює ідею Бога і змірює до Його звеличання.

  Українська Астральна реліґія, яка приявлюється в Колядках та в Різдвяних і Щедровечірних обрядах, не має собі правдивої аналогії в ніякій історичній старинній реліґії, ані в реліґіях первісних народів природи. Вона є мітологійно, неначе в зав’язку, подумана природно і без ніякої хитрості, та є властиво посереднім шануванням Бога у величанню Його творів.

  Астрально-мітологічна реліґійна символіка, задля своєї первісності, дуже мало суперечить ідеї Бога; вона радше цю ідею поширює й поглиблює та додає своєю поезією народній вірі в Бога духового підйому й сили. Се врешті доказує непохитне береження народом цієї реліґійної традиції, бо він видить у ній заспокоєння своїх реліґійних почувань, а він їх дуже виразно виявляє для свого Творця і Господа — в Різдвяне Свято та при інших нагодах.

Боги на відпочинку?

Світова історія верховних істот Астрального чи Небесного строю має вирішальне значення для зрозуміння релігійної історії людства у всій її повноті. Її не викласти на кількох сторінках. Проте слід відзначити суттєвий факт: верховні істоти Небесного строю поступово зникають з культу; вони "віддаляються" від людей, відходять на Небо і стають deі otiosi, богами, що відпочивають.

Можна сказати, що ці боги, створивши Космос, життя і людину, відчувають щось схоже на втому, так наче величезна праця по творенню виснажила їхні сили. Вони відходять на Небо, залишаючи на Землі свого сина чи деміурга, щоб той закінчив чи удосконалив творіння. Потроху їхнє місце посідають інші божественні фігури: міфічні предки, богині-матері, боги-запліднювачі тощо. Бог грози ще зберігає небесну структуру, але він уже не є Верховною істотою-творцем: він — лише істота, що запліднює Землю, а в деяких випадках він — простий помічник своєї родички, Матері Землі.

Верховна істота Небесного строю зберігає своє чільне місце лише в народів-пастухів і має виняткове становище в релігіях зі схильністю до монотеїзму (Агура-Мазда) чи виключно монотеїстичних (Ягве, Аллах).

Явище "віддаляння" верховного бога засвідчено на найархаїчніших, — Українська архаїка, з її провідною ідеєю приходу Господа на Святу Вечерю є винятком, — рівнях культури.

Прихід Бога на Святу Вечерю.

Що відбувається в Українській релігії? Чим особлива Українська Свята, Тайна, Вечеря?

Тайна Вечеря — це найбільша реліґійна дія Українського Різдва. По думці народу Святий Вечір є містичною добою Різдва Світа, коли-то Світ сотворився і людина народилась. На Святій Вечері горує понад усіми іншими ідея приходу Бога та Його присутності. В цьому особливість Українського релігійного світогляду.

Бог не пішов на відпочинок, не полишив людей, не став байдужим до їх проблем, не віддалився від людей у недосяжні сфери, не зник, полишивши замість себе нижчі божественні сутності або людських посередників. Навпаки — принаймні раз на рік Він невтомно приходить до кожної хати, кожної сім'ї як роковий Гість-Колядник в Астральній славі, щоб прийняти Святовечірні жертви і розділити з людьми Святу Вечерю. Нагадати людям про правдивий лад, застерегти від світу не по Правді. Ці рокові гостини Господа тривають від Початку Світа до нашого часу, не припиняючись. Так було, є і буде — згідно ідеології Святої Вечері.

Українська Астрально-мітологічна реліґійна концепція.

Невиразність ідеї Господа на Свят-Вечер спричинена оцією важною обставиною, що на неї зложився цілий комплекс реліґійних ідей, нагромаджених народом у часі його довговікової культурно-історичної еволюції.

Такий спліт ідеологічний, цілий світ реліґійних ідей, міститься в Астрально-мітологічнїй реліґійній концепції, яка поезією й багацтвом з'ображень полонює на Свят-Вечер всю психіку Українського народу.

Бог і Астральна Двійця.

Коли в шануванні Астральної Трійці, Місяця, Сонця і Зорі, — або в порядкові: Сонце, Місяць і Зоря, — видимо шанування Господа в Астральній ґлорії та в Небесних символах, то в шануванні Астральної Двійці видимо дві провідні думки цього шанування і двояку його форму. Наколи вважатимемо Місяць і Сонце (і vice versa, навпаки) з Небесної Трійці окремим об'єктом шанування, то буде це безперечно шанування Дня і Ночи; або поклик до безперестанного шанування Творця, в день і вночі, за дар Небесних Світил, без яких не було би життя на світі.

В шануванні-ж Місяця і Зорі увидимо ще глибші таємниці. Це шанування Небесних Світил, яким нарід приписує окрему ролю чинників усього життя на землі в Первопочині Світа.

Це сили, що безнастанно впливають на життя земне — і це містичні єства, що посередничать між Богом і людьми. Але в шануванні цієї Астральної Двійці міститься передовсім шанування Ночи. Є воно в Українського народу не лишень свідоцтвом про полудневу племінну й культурну ґенезу Українського народу, — бо тільки на горячім Полудні пізнають людські племена добродійство Ночи, що всьо оживляє після дневної спекоти і дає народові змогу наладити своє життя, — а дозволяє зрозуміти всю красу і велич Астрального Світа і хвалу його Творця.

Наколи Українське Різдво є Святом Різдва Світа і шануванням Творця Світа, то без сумніву перші мотиви реліґійні для того Свята зродилися в місячній і зоряній ночі. Тому то дослідники Астральних мітологій стверджують, що первісна і найдавніша Астральна реліґія була в шануванні Місяця і Зорі. Тому-то і Українське свято Різдва зачинається Святим Вечером з появою Першої Зірки.

І воно є властиво Святом Ночи ("Нічний лад духу"). Бо лиш в чудові ночі Різдвяних Свят уноситься під ясні зоряні небеса музика Українських Колядок і Щедрівок та підносить чар природи і святочність Ночи. Відома річ, що Українських Колядок у день майже не співають, а Щедрівок тим більше, бо Щедрівки всі переповнені алюзіями (натяками) до Щедрого Вечера і Місяця та Зорі.

Народна Віра в Бога.

Астрально-мітологічна реліґійна символіка та ідея Бога.

Ми бачимо з прикладів, що Астрально-мітологічна реліґійна символіка, задля своєї первісності, дуже мало суперечить ідеї Бога; вона радше цю ідею поширює й поглиблює та додає своєю поезією народній вірі в Бога духового підйому й сили.

Се врешті доказує непохитне береження народом цієї реліґійної традиції, бо він видить у ній заспокоєння своїх реліґійних почувань, а він їх дуже виразно виявляє для свого Творця і Господа — в Різдвяне Свято та при інших нагодах.

Така Астральна мітологія, як оця Українська, стоїть на первіснім і природнім рівні: Астральні явища, — Місяць, Сонце і Зоря та атмосферичні прояви як дощик, росиця, — називаються поіменно і виступають природно; майже ніякої персоніфікації (уособлення) в отсій мітології нема, ніякої ідололятрії цих небесних сил та ніяких хоробливих збочень думки і уяви.

Це чиста ідеологія пракультурної доби.

Поєднання реліґійних світоглядів у Колядках.

Нема Колядок чисто народних, в яких не було би комбінації реліґійної ідеології у її культурно-історичній еволюції, почавши від пракультурної доби. Ось приклад одної з Колядок з характером, — на перший погляд, — новішим, а в суті річи давньої.

Святи Боже Вечероньку

Тут виступає асоціяція двох, а властиво трьох реліґійних світоглядів. Бо коли перша половина Колядки приявляє Бога в таких ідеально-сердечних взаєминах з господарем, які можна собі уявити хіба в пракультурних обставинах людського життя і за часів пракультурної безоглядної віри в Бога, — а при тім лучить первісну реліґійну ідеологію з християнською, — то друга частина Колядки, а властиво її кінець, бере цілий образець в Астральну ґлорію і натякає на Астрально-мітологічні ідеї.

Можна подивляти оцю ніжність і артистичний такт народу, що так обережно і заразом справно годить одні реліґійні ідеї з другими.

Бог в Астральній ґлорії.

Астральною реліґійною символікою переповнені всі Колядкові образці. Про гостину Небесної Трійці (Господа в Астральній ґлорії) та гостину символічної Астральної Трійці або Двійці, з ріжними відмінами цих ідей, є багато Колядок.

Пан Господар уставай с Постелі

Ой у Нашого Господарентя

В Нашего Брата а в Єго Дворі

Я в цего Ґазди Білії Двори

Пане Господару вставай с Постелі

На Святе Різдво тай на Рождество

Гай з Містонька Судомиренька

Астральна реліґія і шанування Бога.

Ми видимо в повищих Колядках цілком новий реліґійний світ, не той, що був попередньо, з своєю природною, простою й виразною ідеологією, а інший, неначе який зачарований круг ідей, з інших сторін та інших духових сфер. Це одним словом — інша культурно-реліґійна креація (твориво).

Вона приявляється самостійною й не торкає попередньої та не нищить її. Господа називають тут по імені лиш в одній Колядковій відміні, в якій Він вправді особисто являється, але в Астральній ґлорії, посеред Небесних світил, котрим віддають окремо почесть. Образці інших Колядок кажуть нам лиш догадуватися Господа. Головною змістовою основою цих образців є шанування Неба: живих, неначе персоніфікованих, Астральних світил та благодатного Дощику з Неба.

Безперечно — це Астральна реліґія, ясно виявлена народом. Але і є з нею, без сумніву, злучене шанування Бога, хоч означеного символічно. Деякі Колядки проголошують Його шанування виразно попри шанування Небесних світил і возвищують Його в честі понад них.

Але звичайно — Український нарід любується в Колядках мітичними, символічними образцями і рідко коли висказує свою думку прямо; буває, що висказує її ясно аж при іншій нагоді, немов нарочно, щоби не було коли непорозуміння.

Дрібний Дощенько Сам Милий Господь Бог. Що до Колядок про мітичну Небесну Трійцю, то попри великім числі Колядок про гостину на Свят-Вечер у Господаря — Місяця, Сонця і Дощику, я лиш одну знаю Колядку, що прямо називає Дощик Господом Богом. Записана мною в Конюхах, Бережанського повіту, співає ось як про Святовечірніх Небесних гостей:

Встань Господарку довго не лежи

У відміні ІІ — Ой у Нашого Господарентя — повище наведених Колядок, замість Дощику являється "сам Біг Небесний".

Можна цю відміну зрівняти з ч. ІІІ — В Нашего Брата а в Єго Дворі, а тоді сам Біг Небесний буде намість Ясної Зірнички.

Є Колядкові образці, в яких замість Дощику стоять Зорі збірно.

Що нарід розуміє під Дощиком з Неба самого Господа — це нормальна Старовіцька ідея, бо Дощик є плодом Неба, а Небо є символом Бога; на цей мітологійний образець будуть наведені аналогії від первісних живучих природних народів.

Зоря символом Дощу з Неба. Але Господь на місці Зорі — це мітологійна ідея, виведена послідовно з попередньої. Вона є одною з найцікавіших і найстарших мітологійних ідей Полудневого світа; а в Українців виступає вона в деяких Колядках та у багатьох Щедрівках: Зоря є символом Дощу з Неба.

Так у Вавилонців богиня Іштар була символом Вечірньої Зорі і Оживлюючого Дощу.

Цілий ряд Щедрівок співає про Небесну Росу або Рясу (Рясну Росу), або рясний животворний Дощик; і алюзіями (натяками) до Зорі або Дівчини як Зорі рівняє ідеологічно Росу і Дощ, — Зорю і Дівчину, — з собою.

В Щедрівках ідея спричинення Дощу Зорею розвинена як найдальше, з всякими можливими відтінками (є їх більше, ніж повище наведено).

Але в Колядках вона стоїть на первісній основі: Дощ є на місці Господа; а коли Зоря стоїть на місці Дощу, то це вже інша категорія ідей, що є в зв’язку з Щедровечірним ідейним кругом.

(Ця Колядка своїм приспівом пов'язує Дрібний Дощ з Нашим Милим Богом на Небеси: Здибаў сьі Місьіць йа з Дрібним Дошчом)

Дощик символом Бога Небесного. Очевидно — ідея Дощу і Господа є старша, більше пракультурна, пряма, без усякої хитрости; ідеї Щедровечірні мають вже мітологійну закраску, хоч все-таки дуже первісну.

Що "Дощик" в Українського народу є виразно символом Бога Небесного і тому нарід відноситься до нього з реліґійним пієтизмом (побожністю), свідчить найкраще ІУ-а відміна наведених Колядок — Пане Господару вставай с Постелі, де між Небесними гостями, через яких "Рай розвився, Христос родився цьому дому", до котрого вони приходять, — на першім місці і в першій почесті стоїть "Дрібен Дощик". Вислів "Христос родився цьому дому" є без сумніву сполукою первісного і нового ідеалу Бога і збільшує Його почесть.

Небо як символ Бога у первісних народів. Додати належить, що Небо як символ Бога є предметом шанування у багатьох первісних народів; особливож в Уралалтайців, пастуших, номадних народів пракультурного округа . Формою і змістом ріжниться цей культ від Українського , але мотив реліґійний є той самий.

Українська Астральна реліґія: порівняння з іншими старовинними реліґіями.

Шанування Бога у величанню Його творів. Українська Астральна реліґія, яка приявлюється в Колядках та в Різдвяних і Щедровечірних обрядах, не має собі правдивої аналогії в ніякій історичній старинній реліґії, ані в реліґіях первісних народів природи. Вона є мітологійно, неначе в зав'язку, подумана природно і без ніякої хитрости, та є властиво посереднім шануванням Бога у величанню Його творів.

В тім вона неподібна до відомих досі старинних Астральних реліґій — Вавилонської, Єгипетської, а навіть Арабської, з якою в основі і формі є ще найбільше схожою.

Вавилонські, Єгипетські та інші ріжниці. І так, не може бути схожости Української тихої-мрійливої Астральної реліґії з Вавилонською ідолятрією Сонця, Місяця і Зорі (Шаман — Сін — Іштар) як персоніфікацій ідолів Вавилонських деспотів королів.

Не подібна вона й до такої ж ідолятрійної і полученої з боготворенням королів Астральної реліґії Староєгиптян, хоч в їх культі надибаємо деякі мітологійні мотиви дуже схожі з Українськими.

А ріжниця є передовсім в культурно-історичнім ступені кожної з цих реліґій, між котрими Українські традиції — на диво — являються найбільше початковими і первісними.

Та, шукаючи етнокультурних зв'язків Українського народу в передісторичній давнині, просліджуючи ґенезу його культури й реліґії, ми мусимо дорожити й малими вказівками, які помогли б нам зблизитися до цілі; а такими вказівками можуть бути і дрібні аналогії в формі і мотивах реліґійних культів, які порівнуємо з Українським. І тому спинимося тут коротко на кількох дрібних аналогіях: культу Єгипетського, Арабського, народів природи з Індо- та Австронезії, та Уралалтайців, що можуть кинути світло коли не на ґенезу, то хоч на культурно-історичне значення деяких реліґійних образців з повної містицизму "Тайної Вечері".

Образ Спасителя в Астральній Славі.

Староарабський культ і Староіранські міти.

Коли Українська Астральна Трійця ріжниться в своїй основі, — первісне, природне її розуміння, ніяких ґенетичних зв'язків, — від Арабської, Вавилонської, Єгипетської, то Астральна Двійця: Місяць і Зоря, якої шанування виразно виступає в Щедрім Вечері, Щедрівках та деяких Колядках, має велику схожість зі Староарабським шануванням Місяця й Зорі. Гіпотеза цього шанування на Україні буде докладно опрацьована в розділі про Щедрий Вечер, а ще більше при аналізі Щедрівок.

Деякі аналогії, саме в шануванні Місяця, дають до Українських образців міти Староіранські, які буде наведено пізніше.

Образці народів природи.

Дуже близькі, майже тотожні образці Астральної Трійці, в особливій відміні: її появи на Світі враз з Прадеревом і в символічнім з'ображуванні людської Прарідні, знаходимо у найпервісніших народів природи, Піґмеїв, в Індо– та Австронезії.

Приклади буде подано в розділі про Прадерево.

Важні ці аналогії тим, що ставлять Українську реліґію Астральної Трійці поруч найстарших вірувань світа і тим самим означують Українську Різдвяну ідеологію як одну з найстарших.

Що означає ім'я "Коляда"? Коляди у Гуцулів (Записав Береза Петро Шекерик-Доників).

Місяць чи Сонце? Космічні ієрофанії в Українській реліґії.

Ява Священного.

Докладіше у статтях "Символіка в Святочних обрядах і стравах", "Бог, Місяць і шанування часнику у Староукраїнській традиції", які додано у форматі PDF на сторінці Українські свята Різдва Світа і Щедрого Вечора.

(За працями: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с. Мірча Еліаде. Мефістофель і Андрогін. Київ: Видавництво Соломії Павличко "Основи" 2001. 591с.)

Світ сяє! Співаймо на Здоров’я Колядки та Щедрівки! (Вибір Пісень)

(Стародавні Колядки й Щедрівки з нотами і звуковими зразками — Мереживний Збірник)

Стежки до листків про Українські традиції.

Традиції Батька.