Михайло Стельмах

Стельмах Михайло Панасович (24.5.1912, с. Дяківці, тепер Вінн.обл– ) – укр.рад.письменник.

Автор поет.зб. "Добрий ранок" 1941, "Провесень" 1942, "Шляхи світання" 1948, "Жито сили набирається" 1954. Цикл романів: "Велика рідня" 1949–51, "Кров людська – не водиця" 1957, "Хліб і сіль" 1959, "Правда і кривда" ("Марко Безсмертний") 1961, ― становить епопею життя укр.селянства поч.20 ст. і після Великого Жовтня. Автор повістей "Над Черемошем" 1952, "Гуси-лебеді летять" 1964, "Щедрий вечір" 1967; п'єс "Правда і кривда" 1955, "Зачарований вітряк" 1966; кіносценаріїв.

Твори С. переклад.мовами народів світу.

Депутат Верх.Ради СРСР 6-7 скликань.

Держ.премія СРСР 1950.

Ленінська премія 1962.

ШС (Шевч.сл.:)

Стельмах Михайло Панасович (24.5.1912) –український рад.письменник, Герой Соціалістичної Праці 1972.

Автор вірша "Т. Шевченкові" 1942, статті "Любов і гордість народна" 1961 та ін. Шевченкові теми й образи використав у своїх повістях і романах ("Велика рідня", "Щедрий вечір" та ін.).

Виступив з промовою на Міжнародному форумі діячіів культури, присвяченому 150-річчю з дня народження Шевченка. Держ.премія СРСР 1951. Ленінська премія 1961.

Тв.: Любов і гордість народна. В кн.: Світова велич Шевченка, т. 2. К., 1964. – шс-2 237

УРЕ (Укр.рад.енц.:)

Стельмах Михайло Панасович (11(24).5.1912, с. Дяківці, тепер Літинського р-ну Вінн.обл– ) – укр.рад.письменник, громад.діяч., акад. АН УРСР з 1978, Герой Соціалістичної Праці 1972. Учасник Великої Вітчизн.війни.

Закінчив Вінн.пед.ін-т 1933, вчителював.

У 1945–53 працював в Ін-ті мистецтвознавства, фольклору і етнографії АН УРСР.

Друкувати вірші почав 1936. Перша поет.зб. ― "Добрий ранок" 1941. У збірках "За ясні зорі", "Провесінь" (обидві 1942), "Шляхи світання" 1948, "Жито сили набирається" 1954, "Мак цвіте" 1968 відтворив патріотичні почуття рад.воїнів, думи народу-трудівника. Віршам С. притаманні глибокий ліризм, пісенність, емоційність, вплив поетики фольклору. З 1944 (зб.новел "Березовий сік") виступає як прозаїк. Створені в наступні роки романи й повісті С., взяті в цілому, ― це широке епічне полотно про життя укр.селянства на поч.20 ст. і після Великого Жовтня. В основі епопеї ― трилогія, яку становлять романи "Велика рідня" (1949–51; Держ.премія СРСР 1951) "Кров людська – не водиця" 1957 та "Хліб і сіль" 1959, удостоєна 1961 Ленінської премії. До неї примикають романи "Правда і кривда" 1961, "Дума про тебе" 1962, "Чотири броди" (1979, Держ.премія УРСР ім. Т.Г. Шевченка 1980), повісті Гуси-лебеді летять" 1964, "Щедрий вечір" 1967. У повісті "Над Черемошем" 1952 С. показав зміни в житті гуцульського села наприкінці 40-х рр. Характерні риси прозових творів С. – глибоке проникнення в психологію селянина, мовно-стильове багатство, міцний зв'язок з класичними традиціями.

Роман "Кров людська – не водиця" екранізовано. С. – автор п'єс "Золота метелиця" 1955, "Правда і кривда" 1965, "На Івана Купала" 1966, "Зачарований вітряк" 1967, "Кум королю" 1968, "Дума про любов" 1971, літ.сценарію документального фільму "Живи Україно" 1958, багатьох книг для дітей, переважно поетичних: "Жнива" 1951, "У сестрички дві косички" 1955, "Бурундукова сім'я" 1963, "У бобра багато добра" 1976 та ін.

С. належать праці в галузі літературознавства і фольклористики.

Депутат Верх.Ради СРСР 6-10-го скликань.

Нагороджений трьома орденами Леніна, ін. орденами, медалями.

Тв.: Твори, т. 1–6. К., 1972–73; Поезії. К., 1958; Рос.перекл. – Хлеб и соль. М., 1972; Кровь людская – не водица. М., 1968; Большая родня. М., 1975; Мак цветет. М., 1974; Четыре брода. М., 1981.

Літ.: Бабишкін О. Михайло Стельмах. К., 1961; Про Михайла Стельмаха. Літературно-критичні статті. К., 1962; Бурляй Ю. Михайло Стельмах. К., 1962; Пискунов В. Трилогия М. Стельмаха. М., 1966; Руденко-Десняк А. Верность герою. М., 1980; Наш Михайло Стельмах. К., 1982.

Є.П.Кирилюк.