"Отрадный результат нашего движения к коммунистическому обществу".
"Давно стала красотой мертвой"? ...На самом деле богатое с виду буржуазное наследие в области украинской фольклористики страдает пороками, заставляющими нас пользоваться этим наследием с крайней осторожностью.
В собирании и изучении фольклора отобразились все этапы и типы украинского национализма, вплоть до новейшей фашистской его стадии. "Памятники украинской народной словесности" с точки зрения дворянской и буржуазной фольклористики должны служить подтверждением идеи бесклассового единства "украинской нации", показывать либо отсутствие, либо малозначимость моментов классовой борьбы на Украине, иллюстрировать пресловутую идею "безбуржуазности" украинского народа. Отсюда — нарочитость и тенденциозность подбора и выдвижения тех или иных памятников фольклора, доходившая порой до прямой фальсификации; отсюда — особо подчеркнутое внимание к фольклору докапиталистической поры, его романтизация, скрывавшая под собой идеализацию гибнувшей феодальной культуры (у дворянских фольклористов нач. XIX в.).
Поскольку же деревенская "патриархальность" отвечала интересам буржуазии, последняя также уделяла преимущественное внимание "старинному" фольклору, отводя ему первое место в сборниках, распространяясь во многих исследованиях о его "красотах". В частности особым вниманием буржуазных собирателей пользовалась обрядовая поэзия.
Между тем еще до XVIII в. жанры украинской обрядовой поэзии завершили свое развитие, закостенели и бытовали в украинском селянском обиходе лишь потому, что в условиях феодально-крепостного, а затем и капиталистического строя подлинно культурный прогресс деревни был невозможен. "Красота" обрядовой поэзии давно стала красотой мертвой. А буржуазная фольклористика продолжала смаковать ее, с презрением отвергая новейшие образцы народного творчества. Буржуазной фольклористике вообще особенно любы были те продукты устного творчества, на к-рых заметно легла печать влияния господствовавших эксплоататорских классов. Какую-нибудь чудовищную легенду, внедренную в народный обиход церковниками, она готова была выдавать за "перл" народного творчества. Не учитывалось, разумеется, и то, что с течением времени классовое расслоение деревни также нашло себе выражение в селянском фольклоре. Но этот факт противоречил представлению о "национальном единении", а потому старательно затушевывался буржуазной фольклористикой.
Все эти обстоятельства требуют сугубо критического подхода к буржуазному наследию в области фольклористики. Прибавим к этому, что никакого обобщающего труда об украинском фольклоре ни дворянская, ни буржуазная украинская фольклористика нам не оставила.
"Борьба кончилась полной победой". После Великой Октябрьской социалистической революции советская фольклористика на Украине должна была выдержать относительно долгую борьбу с пережитками буржуазной науки. Лишь в недавнее сравнительно время эта борьба с националистической контрреволюционной фальсификацией украинского фольклора и науки о нем кончилась полной победой, и можно сказать, что в настоящее время мы вступаем в период расцвета как украинского советского народного творчества в области художественного слова, так и науки о нем.
"По инициативе тов. Сталина". По инициативе тов. Сталина проведена запись образцов украинской народной песни на граммофонных пластинках. Записывание и изучение современного творчества народных масс становится делом не только ученых специалистов, но и широких кругов советской общественности УССР.
Начата работа по изданию популярных сборников украинского народного творчества, в к-рых рядом с словесным фольклором будут представлены и народная музыка, и изобразительное искусство. В предыдущем очерке не затронута история работы по собиранию и изданию народной песенной музыки, т. наз. "музыкальная этнография".
Нельзя, однако, не отметить роли популярных песенников с нотами, содействовавших распространению украинской песни в самых широких кругах (Ф. Колесса, Огляд українсько-русскої народноі поезії, з нотами, 5-е изд., Львов, 1905; О. Хведорович, Збірничок укр. пісень з нотами, Одеса, 1911, и др.). Одна из важных очередных задач советской фольклористики — сделать широко доступными массовому читателю подлинные образцы того великого искусства, в к-ром трудящиеся массы Украины на протяжении многих сотен лет изливали свои мысли, чувства, отражали свое горе, радость, гнев, борьбу за освобождение.
"Стирание границ между фольклором и лит-рой". Украинский фольклор периода Великой Октябрьской социалистической революции по сравнению с фольклором других братских народов СССР представляет черты некоего своеобразия, вызванные тем обстоятельством, что Украина до 1920 была плацдармом, на к-ром происходила руководимая партией и ее вождями героическая борьба Красной армии с националистической контрреволюцией, белогвардейщиной, интервентами и бандитизмом. Фольклор эпохи гражданской войны, собранный в целом, даст будущему историку драгоценнейший материал для истории классовой борьбы, орудием к-рой он сам являлся. Чрезвычайно широко использовали фольклор классовые враги пролетариата. Они действовали не только поставленным на тачанку пулеметом, не только стрелявшим из-за угла бандитским обрезом, но и контрреволюционной частушкой на мотив популярного "яблочка", и такого же содержания анекдотом, и извлеченной из забвения, приспособленной к обстоятельствам религиозной легендой, в свое время уже служившей целям церковного террора в темной массе, и такого же типа "духовной" песней (имеется напр. целый цикл так наз. "калиновских песен", 1923, связанный с работой контрреволюции на Правобережной Украине, в б. Подолии). В пору хозяйственной разрухи на Украине широко, хоть и не надолго, разросся в крупных центрах фольклор городской улицы — творчество мелкого мещанства, беспризорников, уголовного элемента и т. п.
Все это было однако явлением преходящим, более чем сомнительной художественной ценности. В первые годы жизни УССР контрреволюционный фольклор был однако предметом особого внимания националистов-этнографов, не желавших замечать народившегося советского фольклора и отводивших в своих изданиях место либо безвозвратно уходящей из жизни "старине", либо враждебной трудящимся массам "современности". А тем временем, хоть часто и во враждебном окружении, рос и интенсивно развивался в партизанских отрядах, в фабричной, деревенской, комсомольской среде подлинно советский фольклор, на лету подхватывавший и фиксировавший героические моменты борьбы, радость победы, реконструктивной работы, колхозного строительства. Старые, популярные в массах, песенные напевы обрастали новыми словами и новым содержанием; песни, сочинявшиеся сотрудниками сельбудовских стенгазет, подхватывались и, видоизменяясь, становились массовым творчеством; созданные квалифицированными поэтами и оказавшиеся созвучными настроениям массы стихотворения со столбцов газеты переходили в быт, связывались с определенным напевом, распространялись в устной передаче, становились фольклорным произведением.
Так стали народными: "Песня трактористки" П. Тычины, "Песня о Сталине" М. Рильского, многие стихотворения Л. Первомайського, В. Сосюры и других поэтов Советской Украины, по великому примеру Шевченко стремящихся использовать в своем творчестве искусство масс, поднимая его на высшую ступень и вновь передавая его массам.
Это стирание границ между фольклором и лит-рой не означает, конечно, как и у других народов Союза, отмирания фольклора. Фольклор как устное творчество не умирает, а его сближение с книжной лит-рой — неизбежный и отрадный результат нашего движения к коммунистическому обществу.
"Круг мотивов" — Шевченко, "малороссийская поэзия", глубокая радость. Круг мотивов и тем украинского советского фольклора все более и более расширяется. Вся история гражданской войны, неразрывно связанная в народном творчестве с образом тов. Сталина, все события эпохи социалистического строительства, новая жизнь колхозной деревни, новые формы труда, стахановское движение, освобождение женщины, грандиозные перспективы свободной и радостной жизни, открытые Сталинской Конституцией, — все это нашло себе яркое отображение в песнях и рассказах, а прежде всего в песнях, ставших господствующей формой фольклора. Особое и видное место в фольклоре УССР занимает образ великого творца новой жизни товарища Сталина.
Само собою понятно, что многие из этих песен — фольклор "становящийся", находящийся в периоде роста и развития; тем не менее можно говорить и сейчас не только о новых темах, но и о чертах новой художественной формы. Сохраняются еще традиционные эпитеты, гиперболизация, развернутые метафоры, прием параллелизма и т. д.; но вместе с наплывом новых идей исчезают архаизмы языка, сменяясь новыми, созданными революцией, терминами, новой лексикой. Интенсивная политическая жизнь нашей страны приводит к тому, что слово, брошенное оратором, партийный лозунг, удачная формулировка в газетной статье становятся общим достоянием, входят в быт, подхватываются фольклором. Это меняет характер традиционной песенной стилистики: в лучших образчиках это новое обычно переплетается с искусно использованным старым, и сохраняется типичный для украинской песни сдержанно-спокойный и в то же время сердечно-теплый пафос.
Только "спокойная грусть", которую некогда Добролюбов считал основным элементом стихотворений Шевченко и "вообще малороссийской поэзии", сменилась глубокой радостью: "освітила зоря ясна — береги і далі — закон щастя і добра — дав нам мудрий Сталін".
"По указанию товарища Сталина". В собирании и изучении всего этого материала, представляющего самый животрепещущий и художественный, и политический интерес, Украина, пожалуй, несколько отставала от других братских республик. Но она быстро наверстывает пропущенное. Указания, сделанные товарищем Сталиным украинскому кинорежиссеру т. Довженко по поводу кинокартины о Щорсе, активизировали работу по собиранию песен и рассказов об эпохе гражданской войны — и в частности о самом Щорсе.
Широко развернута запись на фотопластинки украинских народных песен — также по указанию товарища Сталина, проявляющего к украинскому фольклору постоянно заботливое внимание.
Народные силы устремляются в лит-ру. Освобожденные Великой Октябрьской социалистической революцией народные творческие силы, устремляясь в лит-ру, обогащают ее новыми, весьма ценными произведениями.
Так недавно 40-летняя колхозница Мария Миронець издала книгу стихов "Цвіте жінка як калина", получившую высокую оценку "Правды" и многих критиков. С каждым днем все шире и шире раскрываются богатства украинского фольклора, по праву занимающего "одно из самых первых мест в многообразии устно-поэтических сокровищ, к-рыми богат наш Советский Союз".
Фундаментальная электронная библиотека "Русская литература и фольклор" (ФЭБ). /
Белецкий А.,
Кирилюк Е.,
Подгайный Л. Украинская литература // Литературная энциклопедия: В 11 т. — [М.], 1929—1939. Т. 11. — М.: Худож. лит., 1939. — Стб. 509—588. / http://feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/leb/leb-5091.htm
"Ідейні основи українського буржуазного націоналізму".
Як активний і войовничий націоналістичний ідеолог Донцов свого часу збирав навколо себе чималий гурт прихильників з числа західноукраїнської націоналістичної інтелігенції.
У 20—30-х роках його ідеї пропагувалися націоналістичним журналом "Літературно-науковий вісник". Переважна більшість авторів журналу виступала з проповіддю суб'єктивно-ідеалістичних і релігійних ідей, боролась проти марксистсько-ленінської філософії, всіляко паплюжила успіхи соціалістичного будівництва в СРСР.
Із запереченням наукової цінності історичного матеріалізму виступив націоналістичний етнограф Ксенофонт Сосенко, автор праці "Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого Вечора" (Львів, 1928). Він вважає, що теорія Дарвіна про еволюційний розвиток тваринного світу не відповідає дійсності, що принцип еволюціонізму, розвитку від нижчого до вищого не можна застосовувати ні до людства в цілому, ні до розвитку його культури. Ще більшу шкоду, на думку К. Сосенка, завдає сполучення принципу еволюціонізму з історичним матеріалізмом Маркса, згідно з яким спосіб продукції матеріального життя узалежнює соціальний, політичний і духовний життєвий процес взагалі. В критиці історичного матеріалізму К. Сосенком виявляються його власні позиції, які є послідовно ідеалістичними. Йому не подобається історичний матеріалізм тому, що він, нібито, відбирає "в теорії, людському культурному розвиткові свободу, обезцінює індивідуальну й громадянську заслугу в культурних здобутках", узасаджуючи все це матеріальними чинниками.
З відверто ідеалістичних позицій розглядає Сосенко і історію культури: як "культурно-історичне поступовання, маючи на увазі момент людської свободи в часі розвитку історичного життя й творення". Об'єкт "етнології", за Сосенком, "лежить у людській психіці", незалежній від матеріального буття людини і від "людської фізичної природи". ...
Взагалі намагання поєднати філософію з релігією — одна з найхарактерніших рис націоналістичних діячів Західної України 20—30-х років (Див.: Кс. Сосенко. Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого Вечора, Львів, 1928... — Прим. В.Ю. Євдокименко). При цьому релігія видається як одна з найважливіших прикмет українського народу.
В.Ю. Євдокименко. Критика ідейних основ українського буржуазного націоналізму. Видання 2-е, виправлене і доповнене. Відповідальний редактор П.Д. Коваль. / АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР ― ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ. Київ: Наукова думка, 1968. 294 с.
"Криза буржуазної фольклористики". Повернення до міфологічної теорії, що була одним із виявів кризи буржуазної фольклористики, далося взнаки і в пізніші роки в застосуванні при дослідах над колядками лунарної, солярної й астральної теорій:-) (що є, по суті, різновидами міфологічної теорії:-)).
Особливо запопадливими:-) виявилися тут німецькі вчені і їх орган — журнал "Mitra", що виходив у Відні з 1914 р.
В українській фольклористиці до цієї теорії вдалися К. Сосенко в книзі "Культурно-історична постать староукраїнських свят різдва і щедрого вечора":-)) та О. Колесса в статті "Лунарно-астральний міфологічний сюжет у старинній українській колядці (боротьба гордого молодця з чорним туром)".
Обидва дослідження є класичним:-) зразком антинаукового свавілля:-)) в поясненні творів народної словесності.:-)))
К. Сосенко вдався до мовних і смислових асоціацій та співзвучностей, до притягнення надуманих:-) паралелей і подібностей, підпорядкованих одній меті:-)): довести лунарно-астральні або самобутні магічні:-))) основи українських колядок і щедрівок.
Не рахуючись ні з історичними, ні з географічними, ні з генетичними:-))) факторами, К. Сосенко робить карколомні:-) лінгвістично-філологічні зближення та гіпотези, порівнює поетичні образи й побут українців з найвіддаленішими, на його думку, аналогіями, будує всі свої докази на штучному підтасуванні:-) фактів і довільному міфологічному тлумаченні колядок та щедрівок.:-))
Таке ж препарування робить і О. Колесса, взявши за основу одну колядку — про гордого молодця, що, схопившись з жемчужної трави, сів на сивого коня й поїхав:
В чистоє поле та в темний лісок
За чорним туром, за грубим звіром.
Зустрівши тура, молодець не міг його вполювати, бо "і тут лучок не вистріляє, і сніпок стрілок не долітає, ясна шабелька не дорубає, та й сивий коник із ніг спадає". Зачарований тур радить переляканому мисливцеві полювати його в неділю рано.
Зміст і образну систему цієї колядки, записаної І. Вагилевичем 1838 р., О. Колесса підтягає під лунарну схему і приписує:-)) цю схему:-) світоглядові первісної людини. Він вважає, що в образі молодця і тура персоніфіковані дві сили — місяць-молодик і темна частина місяця, які ведуть між собою боротьбу.
Домисливши цю тонку символіку й протиприродно приписавши її первісній низько розвиненій свідомості, О. Колесса, як і К. Сосенко, з серйозним виглядом:-) виловлює:-)) з індоєвропейських міфів різні порівняння та аналогії й силкується довести, що в образі лука в колядці відображено форму місяця-молодика, ясні стріли символізують його проміння, ясна шабелька — знову ж форму місяця, чисте поле — небо, де з'являється місяць, чорна гора — те ж небо вночі, перли і золота роса — зірки і т. п. Кольоровий перелив золотого, срібного й ясного в колядці новочасний міфолог:-)) пояснює її уранічно-астральним характером.
Ось до таких штучних абстрактних схем докотилась міфологічна теорія, виявивши повне наукове безсилля в розкритті суті колядкової пісенності.:-)))
О.І. Дей. Сторінки з історії української фольклористики. Редакція літ-ри з мистецтвознавства, фольклору та етнографії. / АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР ― ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРУ ТА ЕТНОГРАФІЇ ІМ. М.Т. РИЛЬСЬКОГО. Київ: "Наукова думка" 1975. 272с. (Відповідальний редактор доктор філолог. наук І.П. Березанський. Рецензенти: доктор філолог. наук М.С. Грицай, кандидат філолог. наук М.Т. Яценко. ― Друкується за постановою вченої ради Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського АН УРСР. Здано до друку 18.ІІ.1974 ― Підписано до друку 20.І.1975).
Вони допомагали торувати шлях?
Не маючи можливості подати тут принаймні стислу літературну характеристику кожного автора..., мусимо зауважити, що всі вони — більші і менші — відіграли певну роль в розвиткові укр. літ-ри і зробили посильний вклад в поезію. Якщо серед них було чимало таких поетів, що їх творчість, взята окремо, не має істотного значення, то в загальному літературному рухові їх зусилля, безперечно, не були даремними — вони допомагали торувати шлях, збагачувати поезію.
"Співають... по всьому Радянському Союзу". Із численних явищ, що підтверджують цю думку, пошлемося на одно — народну пісню. Велика:-)) кількість віршів, особливо:-)) ліричних, створених поетами, про існування яких мало хто і знав:-), була підхоплена народом:-) і рознесена, часто без книжок і без паперу, в найглухіші закутки сіл і хуторів. І ось уже майже століття, як вони лунають невмирущою народною піснею.:-)
Не лише в минулому, а й нині співають по Україні, по всьому Радянському Союзу таких пісень, як
"Повій, вітре, на Вкраїну" — С. Руданського,
"Стоїть гора високая" та "Летить голуб" — Л. Глібова,
"Розбите серце" та "Ходить гарбуз по городу" — В. Александрова,
"Та вже весна" — Ів. Манжури,
"Ой поля, ви поля" та "На похорон Шевченка" — О. Кониського,
"Ой вийду я, вийду" — П. Кузьменка,
"В полі доля стояла" — А. Свидницького,
"Туман, мати, туман, мати" — П. Чубинського,
"Скажи мені правду, мій любий козаче" та "Ой у полі на роздоллі" — О. Чужбинського,
"Дайте-бо жить" — К. Білиловського,
"Гей, у мене був коняка", "Косарі" та "Іде чумак, іде козак із Криму додому" — Я. Щоголіва,
"На смерть Шевченка" — В. Кулика,
"Ніч яка, господи, місячна, зоряна" — М. Старицького,
"Закувала та сива зозуля" — П. Ніщинського,
"Ви дівочі сині очі", "Над Прутом у лузі" та "Чом красна Буковина" — С. Воробкевича,
"Мої думи" (Вийду я на гору, на Бескид високий) — Г. Воробкевича.
Передісторія "свого соц. мистецтва" і "всеперемагаюча сила Рад. Батьківщини". Рад. народ створив могутню соціалістичну культуру і мистецтво, де поезія займає не останнє місце:-) і займатиме його в комуністичному суспільстві, що з кожним роком стає все відчутнішою реальністю. В наш час рад. поезія стала здобутком всього народу, вона відбиває його інтереси і почуття, втілює його ідеали. Тому вона користується великою любов'ю і пошаною.
Одначе наш читач не байдужий і до поезії минулого, дожовтневого часу. В ній він бачить і відчуває передісторію свого життя, свого соціалістичного мистецтва. Великий шлях пройдено від поезії пошевченківського періоду до сьогодні. Та тим цікавіше познайомитись з нею, відчути її, щоб ще глибше зрозуміти й оцінити красу, велич і всеперемагаючу силу нашої Радянської Батьківщини.
Анатоль Костенко. Поети пошевченківської доби. Збірник. ― Київ: Радянський письменник, 1961 / Упор., вступна стаття та коментарі А.І. Костенка.
