Астральна символіка Святочних страв.

Трійця як основа реліґії ― Небо іде за ним!

Святовечірні Хліби і Колач. Колядки й Щедрівки.

На Святовечірнім столі стоять як священні предмети два хліби і плетений колач, або три хліби, і вони по Святій Вечері залишаються на Столі аж до Нового Року.

Два хліби — се безперечно символи Місяця і Сонця (вони їх нагадують своєю подобою); три хліби — це Місяць, Сонце і Зоря. Це саме означають на Святовечірнім столі два хліби і топка соли (біла і округла!) — хоч вона становить уже тут культурну новість, але пристосовану до Старовіцьких ідей.

Колач, на мою думку, це символ Прадіда як культурного лицаря, який про себе є символом перших плодів рільничих: золотої пшениці і плетеного прядива (гл. повісмо) — оба плоди, поєднані під одною ідеєю найкрасшого добра, одержаного колись від Бога.

А ідея Прадіда є тут Місячно-мітологійна і часто змішана з поняттям Бога.

Ось приклад Прадіда, а за ним Колача, у найчистішій Місячній символіці:

Впадаючою в очі є тут символіка турових рогів (роги тура творять Півмісяць) і незвичайно білої сорочки, в яку одягнувся мітичний Господар.

Ми побачимо в Щедрівках, що це два найвизначніші символи Місячні, дуже часті в Щедрівках для звеличання Місяця. Особливо Місячно-мітологійне значення має біла сорочка Білого Молодчика, себ-то Місяця.

Тому-то бере Господар ці хліби і колач як святощі й обходить з ними хату, подвір’я й стайні з худобою. І святощі це подвійні ― раз як символи Небесної Трійці, другий раз як жертвенні предмети, піднесені Господові.

Традиції свячення води.

Великдень.

Весілля.

Традиції відвідин, гостювання.

Символи Астральної двійці в обрядовім печиві.

Переважаючу долю в Астральній Трійці перейняв Місяць. Це покажеться зовсім виразно з дальшого розгляду Астральної Трійці і взагалі Української Астральної реліґії, в якій розвинулось було широко шанування Місяця, передовсім у звязку зі Святом Щедрого Вечера.

Але замітне є — як вже було згадано — в Українській Астральній реліґії окреме поєднання об’єктів шанування, а саме: шанування Місяця і Зорі з виключенням Сонця.

Великдень.

Великодні Паски. Також у символіці, стосованій до Святочного печива, якнайвиразніше зазначуване шанування Місяця і Зорі (у двійку). Так приміром бачимо (у Конюхах, Бережани) Великодні Паски, на яких посередині була вироблена з тіста, артистичними півкругами, велика восьмикінчаста Зоря (ассирійська восьмираменна звізда!), а по чотирьох рогах доокола Зорі були зображення Місяця очевидно 4-х його перемін у подобі чотирьох вужиків.

Щодо Паски з мітологійними емблемами, здогадуємось, що вона може бути також поєднаним символом Астральної Трійці, в такий спосіб, що сама Паска — це Сонце, а над нею Зоря та ― Місяць у подобі Чотирьох Вужів.

Українські Пироги символом Місяця.

Особливий присмак Українського народу.

Вже в розділі про Передріздвяний Святочний час було поставлено здогад, що особливий присмак Українського народу, — пироги (вареники), яких не стрічаємо у нікотрого іншого слав’янського народу, — а мабуть нема його і у нікого з чужих народів, — це символічна страва злучена з шануванням Місяця й нагадуюча Полумісяць, або Серп Місяця.

Астральна символіка і страви у Семітів.

Здається, що у Жидів є подібне символічне печиво, що нагадує Астральні світила, а саме випікані всякі ріжкаті мучні тісточка на "Гамана". Думається, що у Жидів як Семітів не може бути в їх народній поезії без символіки Астральної, бо вони як народ Полудня, жили в культурних зношеннях то з Єгиптянами, то з Вавилонцями, то з Арабами, вродженими поклонниками Місяця й інших Астральних світил.

Місячні порухи у Святочних пирогах з пшеницею.

Після попередніх заміток про Місячні порухи в Українській Святій Вечері, послідовно беремося шукати їх у ній дальше — і видимо їх у Святочних пирогах.

Перше, що в очі впадає, то їх подоба — ріжката й півокругла, що нагадує Півмісяць. Ліплять з округлих платків тіста, викроєних звичайно округлою малою посудиною. (Приготування вареників заховує Місячні відміни: спочатку пласка округла заготовка, — Повний Місяць, — потім з начинкою заліплюється, — Півмісяць, вариться-з’їдається — Місяць зникає, Нів:-). Приготування також натякає на світотворення:-): вибір начинки, її приготування, начинення, ліплення вареників.)

Друге, їх якість: подають їх на Свят-Вечер раз (з пшеничного тіста) з пшеницею, другий раз з маком. Пшениця, подавана повним зерном як Святочна страва, це особливість не лиш Українська, але, як було згадано, і Арабів-Бедуїнів, фанатичних поклонників Півмісяця.

Пшеничне зерно — золотисте, овальне й розділене на дві півкруглі половинки, — це немов злучені, в мініатюрі: Місяць на склоні повні та Місяць-Молодик.

Так виходило би, що пироги з пшеницею — це всесторонній символ Місяця: зверхньою подобою зерна пшениці, її плодом — пшеничною мукою та пшеничною начинкою, — а в кінці зверхньою подобою пирогів.

Пироги з зіркатим, самосівним, маком.

Пироги з маком — це подвійна символіка: бо крім їх символічної подоби є в них і символічний внутрішній зміст пирогів: мак.

Мак на Свят-Вечер — це символ сівкості й розродчості, яку так само приписують Силі Місяця.

І не треба забувати, що на Свят-Вечер послугуються маком самосівним, т.зв. зіркатим; бо мак як повний овоч маку нагадує своєю головкою Повний Місяць, а над його головкою розпростирає своє проміння приросла, — звичайно дванадцятикінчаста, — плівочка-зірка (тому зветься він зіркатий).

А як Зоря, так і Місяць в Українськім Святі, а особливо в Щедрівках, — це символи росту й плодовитості.

Тому-то не жалкують маку на Святий Вечір: його дають до Куті з Медом (також, як пшениця, — це Місячно-символічна страва).

Він є у Колачах, Маківниках та в іншім дрібнім печиві.

Так отже Пироги з Маком це подвійний символ — Місяця і Зорі.

Пироги в позаріздвяних Святочних містеріях.

З ужитком Пирогів є в Українського народу звязані і позаріздвяні Святочні ріжні містерії.

Се обовязкове дання, печене або варене, на Неділю, цебто сьомий день тижня (порух Місячний!). Їх не вільно, під гріхом (з якого, баби, часто сповідаються, бо грішать по старій традиції) — готувати в Неділю. Це очевидно сумління з християнського поруху пошани Неділі, яку порушують Старою реліґією.

Їх звичайно зготовлюють у Пятницю, — три дні наперед — це символ Трьох Днів Новю, після яких слідує поява Місяця-Молодика.

Це також робить сільське жіноцтво з християнськими докорами сумління і сповідається з того поступку. Це ознака, як уперто, мимо душевних докорів сумління, тримається нарід Старих реліґійних традицій.

Ми зрозуміємо красше цю символіку тоді, коли прийдемо до розгляду символіки Щедрого Вечера, який зачинається властиво під Новий Рік (7 днів наперед Богоявління — символ Місячний!), т.є. в вечер перед Св. Василя.

Мак, коноплі і часник: сакральність і реліґійний екстаз.

Додатково що до природних властивостей маку та його застосування в містеріях Святовечірніх, а також що до аналогії в тім напрямі конопляного сімени, замітимо ось що.

Мак, маючи в собі наркотичні складники, — хоч у дозрілім виді дуже лагідні, — є на Святовечірнім столі аналогійним данням з Святочними напитками, подаваними, як згадано, для піднесення реліґійного екстазу.

З тих реліґійних намірів подають його в Куті (пшениці), пирогах, маківниках та як макове молоко.

Подібним священним наркотиком вважає мабуть нарід конопельне сім’я і взагалі коноплі і для того також сипле сім’я на стіл та вживає до Святовечірніх страв омасти лише з конопляного олію. (Олій, олію — 1. рослинне масло. 2. пісне масло, переважно конопляне. Словник Грінченка.)

Цей особливий конопляний наркотик міститься передовсім у зеленій билині і в цвіту конопель, що видають з себе гострий наркотичний запах; знаходиться він також у мочених коноплях, коли їх виправляють у воді та калюжах. Хто спостерігав, як жіноцтво перебирає або вибирає з грядок зелені коноплі, той спостеріг те його одурманення і нервове подражнення.

Cannabis sativa (конопля) і Cannabis indica (гашіш) — це той самий рід рослини, тільки ріжниться в трійливій силі. Cannabis sativa діє сильно на мозок і сексуальну сферу організму.

Мабуть і тому Святочні містерії з конопляним сіменем і олієм є в звязку з мріями про розмноження роду і плоду.

До того самого роду Святовечірніх споживчих речей належить зачислити чесник та "заряджування" товченим чесником декотрих Святовечірніх страв (прим. гороху).

Голубці — символом Місячним.

Подібним Місячним символом, як Пироги, є Голубці, т.є. завивані в капустяних листках каші, — передовсім пшоняна, — "заряджені" олієм та цибулею, припікані, або душені в огріванім округлім горшку.

Сама назва цього дання вказує на його символічність.

Живі голуби — це часта поява в Колядках; вони вважаються духовими єствами і символами творчих сил при Різдві Світа.

В космогонічних (світотворчих) традиціях світа вони є дуже рідким явищем, — виступають лиш у традиціях Єзидів (вавилонських Арабів, у двох чи трьох відмінах), — значить, є майже виключно Українським порухом.

Сиве Голуб’я в Колядках.

Як Український порух, — "Сивого Голубйяти" ("Сиве Голубйи"), що "Вогнем дише, і з його очий Іскри скачуть", — є воно окремим порухом і символом Вогняної творчої сили і не має собі повної аналогії в космогонічних світових переказах, хіба в двох переказах Північно-американських Індіянів про вогненного птаха, Творця Світа. (Гл. розділ про космогонічні Колядки.)

Ввважаємо Українське Сиве Голуб’я "Вогнем страшноє" за символ Живого Вогню і символ Місячної містичної творчої сили. Цей символ зображений у подобі вогняного літаючого (попід Небеса) птаха, отже може бути порівняним до Астрального піднебесного світила як Місяць, що немов пливе під Небесами.

В Різдвянім виробі є порух Голубів іншим, ніж Великодній.

Може на цю його відмінність впливає провідна думка Свят-Вечера: подання жертви з усяких земноплодів, між якими просо (пшоняні голубці) є одним з найбільше первісних рільничих здобутків і річчю, якою передовсім годують птицю.

Може має вплив на думку роблення Святовечірніх голубців і те, що їх звивають з капустяного листя; а капуста — це городовина, з управою якої лучить Український нарід найбільше містерій, т.зв. "забобонів". Ріст її має велику аналогію до росту Місяця, коли то вона своїми наче серпок Місяця півокруглими листками, вгненими до себе, укладається листок на листочку, звивається до купи й утворює повну, тверду, округлу головку, наче Місяць-у-повні на небі.

Як раз тому ростові й звиваннюся капусти надає Український нарід найбільше містичного значення. (Мабуть, народна примовка, "що дітей у капусті знаходять", натякає на Астральне, космічне походження життя?:-) Або інша — "Ти що з Місяця впав/впала?":-) Прояснюються також, буцім-то маґічні, дії жінок, щоб красше росла капуста на городі.)

Символіка Місяця і Прадіда.

Шанування Прадіда.

Найбільше активним і впадаючим в очі в часі Різдва — ідеологія якого визначальна для всього Рокового Кола — є шанування Місяця під постаттю Прадіда, який у світовій мітології загально є признаним за символ Місяця, — і на відворот: Місяць за символ Прадіда.

Шанування Прадіда тягнеться ясним слідом через усе Різдво — і все Рокове Коло — в його обрядах та Колядках; а в звязку з цим всюди, — чи в обрядах чи Святочних співах, — стрічаємо символи Місяця і його шанування.

Дещо з того було вже відмічено; але, що тема про Прадіда є широко розвинена в Колядках та буде при розгляді дотичних Колядок обсуджена, то на цій короткій замітці тепер її залишаємо.

Шанування Місяця.

Символіку Місяця, а тим самим його шанування, видимо в деяких явищах з Святої Вечері, а саме:

• в містеріях з часником;
• в числі Святовечірніх страв — девять;
• в камені під Святовечірнім столом, на якім-то (камені) ставить Господар посудину з горіючим кадилом (ладаном зі смереки, або лотанем);
• в деяких Святовечірніх стравах, особливо в пирогах, голубцях та рибі;
• у словах Господаря, висказаних на подвір’ю, перед Святою Вечерою, про Змиєве Озеро.

Отсі-то явища бажано критично розглянути.

Доля Часнику в Святовечірніх містеріях.

На Святовечірнім столі по чотирьох його рогах, у сіно, кладе Господиня чесник, звичайно поділений на "зубці", т.є. розібрану головку чеснику; а попри чесник сипле жменю сімени.

Первісна жертва.

Це обрядове кладення чеснику на стіл належалоб передовсім уважати за приміціяльну (первісну) жертву, бо всі плоди землі, виложені у Святовечірню годину, мають характер жертви з первісних культурних здобутків Богові.

Шанування укритих сил природи, пробуджених Господом.

Та попри сю первісну реліґійну ідею, має кладення чеснику на Святовечірній стіл ще й друге культове значення, на вид другорядне, буцім маґічне, а в основі таке саме поважне, як ідея пожертвування усього Богу, бо воно лучиться з шануванням укритих сил природи, які будив Господь у первопочині зродження Світа.

Про культурно-реліґійне значення чеснику глядіть ще в Екскурсі ч. ІІ.

Українська Місячна числова символіка.

Передріздвяний Cвяточний час.

Символіка Місячного шанування: число "9".

Символічне число "Девяти Страв" Святої Вечері. Очевидно символічне число "дев’яти" страв Святої Вечері вказує також на Місячне шанування в містерії Святої Вечері; так само символами цього шанування є деякі з тих страв самі собою.

Про Місячну символіку числа "9" на Україні свідчить багато Щедрівок та деякі Колядки. Ці Щедрівки будуть окремо відмічені в трактаті про Щедрівки та їх порухи.

Про обрядову нестрогість чисел 12 або 14. Буває їх також 12 або 14; але до строго обрядової містики Свят-Вечера вони не належать.

Число 12 є мабуть уже пізнішим культурним висловом, як

• натяк на 12 місяців календарного року;
• або є висловом християнської традиції в честь 12 апостолів, —
• або передхристиянською традицією про 12-денний протяг часу від Різдва до Щедрого Вечера, а заразом про два передхристиянські Святочні строки.

Число 14 страв може бути Місячним символом двох тижнів половини місяця. Гл. вступ.

Буває також 8 страв (порівн. Якутську ідею родів підземних бісїв).

Давні календарі на Сході. Місячна символіка числа "9" лежить у тім, що на Сході в давнину ділено астрономічний і календарний місяць на три тижні по 9 днів; ці три тижні творили суму 27 днів, які доповнювано трьома днями з Новю Місяця, що разом творило 30 днів. Календарний місяць ділено на три тижні, додаючи до кожних дев’яти днів — десятого.

Місячна числова символіка Щедрівок. В Щедрівках, переповнених Місячними символами, одним з таких символів є число "9", або "9+1=10".

Таким самим числовим символом Місяця відзначується велика сила Староіранських мітів, там міняються числа 9, 3, і — 7; а тії міти мають багато аналогії з Щедрівковими образцями і символами, де також приходять числа: 9, 10, 3 і 7.

Очевидно, що числа 3, 10 і 9+1 належать до категорії символіки трьох Місячних тижнів, а число 7 (також 14=7+7) належить до символіки 4-х Місячних тижнів.

Місячне шанування як посереднє у шануванні Бога Творця.

Так отже є культурно-історична основа видіти Місячну символіку в девяти стравах Української Святої Вечері і в цій символіці та в Святовечірніх обрядах, злучених з нею, приявлюється дуже замітно первісне, ориґінальне і правдиво реліґійне Місячне шанування.

Мусить воно бути фактично правдиво первісним, бо є властиво лиш посередником у шануванні Бога Творця, до котрого в прямій лінії відноситься передова Святовечірня містерія жертви земноплодів Творцеві.

Традиція великоплемінного поділу на Девять Родів.

Може бути, що з реліґійно-місячним порухом лучиться й інший — традиція великоплемінного поділу на Девять Родів.

Поділ такий може й був тільки ідеальний, а не дійсний та приявляє лиш побожне бажання поодиноких великих родин; але така ідея могла бути на Україні відомою, бо відповідала світоглядові первісних племен Сходу. Вона має свій первовзір в життю і традиціях пракультурних східних народів монголоїдних.

Приклад Якутів.

Класичний приклад такого ідеального поділу племені, опертого на реліґійній містиці і Місячній символіці, знаходимо у Якутів.

Стрій Якутських родів. У них бісь і джон — це два жиючі з собою в згоді роди. Кожний бісь (також названий: улус = рід) складається з девяти родів; кожний рід з девяти осіб, а радше гнізд, т.є. старших враз з дітьми, слугами й помічниками, — що мають назву свого начальника.

У Якутів містичне число "9" має більше реальних пристосувань. І так:

• є девятькратний поділ бісїв; —
• девятий ступінь споріднення, sylg;
• девять невинних хлопців з пугарами повнять Святочну службу в Свято літнього ysyah;
• шамани при своїх заклинаннях кличуть трьох бісїв: горішнього (небесного), середнього (земного) й долішнього (підземного); перший складається з 9 родів, другий — з 12-ти родів, третій — з 8-и родів.

Може бути, що з цими Азійськими культурними традиціями має звязок Українське традиційне Святовечірне число девять. — Думається, що хіба тільки посередно.

Ці аналогії кидають світло взагалі на преісторичне суспільне життя народів полудневого Сходу Європи й Азії.

Приклади символіки числа "9" у Піснях.

Ось два приклади Колядок (чи Щедрівок): один — з Місячною символікою числа "9", другий — як зразок суспільної ідеології на Місячнім порусі.

Місячна символіка стане тут виразнішою, коли згадаємо, що зображений у Колядках ідеальний Ґазда — це символ Прадіда, а Прадід — символ Місяця.

(За працею: о. Кс.Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)

Рокове Коло. Стежки до листків про Українські традиції.