На Городі під Цибулькою сидить Голуб із Голубкою

Світотворчі птахи - Первовічна Пара - Любощі: Подушечки.
Може це ті Райські Пташки, яких вишиває Первовічна Дівчина у Колядках і Щедрівках?

Розспів: На Го-ро-ді під Ци-бу-уль-ко-о-ю си-дить Го-луб із Го-лу-убко-ою
А в Го-лу-ба зо-ло-та-я го-ло-ва а в Го-луб-ки по-зо-ло-о-чу-ва-на

Гаїлки-Великдень: Українське свято Відродження Світа.

Еротика, жарти, забави, загадки: Катерини – Калета – Андрія... Гаїлки-Великдень... Зелені Свята... Івана Купала... Весілля... – Щедровечірнє й Новорічне: Маланки-Василь. Коза. Кіт... – Мед і Ябка...

Піди принеси Святе Різдво.

Мене перейшло Сиве Голуб'є.

Прийди-прийди Серденя на Пухові Подушки.


Він до неї як до Душечки Вона стеле Дві Подушечки.

• Коляда і Великдень: Різдво і Відродження Світа.
  
• Еротичні містерії, тиждень від Катерини 7.12 до Калети.
  
• Еротичні містерії, Калета 13.12 - Передріздвяний Святочний час.
  

Стежки до листків про Українські пісні.

Святочні пісні та нове покоління. Староукраїнська культура й реліґія приявлюється в давніх передхристиянських Святах — реліґійних, господарських і побутових, що досі тривають в Українського народу в фраґментах давніх обрядів і в зв'язаних з Святочними часами народних Піснях.

Хоч зараз велика частина Українського народу, особливо нове покоління, що виросло на повоєнних руїнах, не здає собі справи з провідних думок цих Свят, але інтуіційно відчуває повагу і святість давніх традицій, і все-таки увесь нарід держиться досі Старовіцьких Святочних звичаїв і поведінок. Цю інтуіційну свідомість чогось величного й Святого, переказаного предками і зв'язаного з Старовіцькими обрядами, піддержують злучені з Святочним часом Пісні, — ось як: Колядки, Щедрівки, Гаївки і т. д., — і у них-то найбільше міститься народних традицій, як реліґійних, так господарських і суспільних, поданих у мітичній формі.

Наукова цінність Старовіцьких Святочних пісень. При розсліді цих пісень показуєсь, що матеріял, який вони подають, є незвичайно цінним для етнольоґічних дослідів, — і тому рівночасно відчувається потребу більшої кількости записок — і більше вичерпуючих питання, намічені як самим народом, так і дослідником. Α є річчю відомою, що етноґрафічні записки Святочних пісень: Колядок, Щедрівок, Гаїлок і ін., — були роблені досі по-аматорськи, доривочно і безпляново; не пороблено їх у всіх сторонах і місцевостях замешканих Українським народом, так, що вони не вичерпують усіх культурних давніх вартостей, які криються між народом. А нераз одно слово, або одне більше речення має неоціненну вартість для етнольоґічних дослідів. Ще більшу недостачу можна би закинути запискам народних святочних обрядів, тим паче, що ці обряди є погорджувані й нівечені християнською церквою як "поганські", — а інтеліґенцією як наївні повірки й "забобони" — і нарід укриває їх перед небажаними свідками.