Вилинули Соколи с Чужої Сторони

Пісні Великодні — Спасительні: світ не по Правді. Пісні-плачі Сокола-Прадіда.

Пісня подає мітологійне видиво нападу на Ясне Соколя ― символ Молодого Місяця і взагалі Астральних Світил ― Стрільців-булахівців та закривання його очей Жемчугом. Символіка зрозуміла: спроба викрадення і затемнення Астральних Світил, розз'єднання й підкорення Світа.

Світові аналогії до цього видива наводились. Особливо важливі Фінські ― про визволення Світил Спасителем або невинною дочкою мітичного Коваля. Спільною темою є пошукуваня мітичного чинника Щастя, з яким деякі відміни Фінських мітів утотожнюють Місяць і Сонце.

Зникнення Світа ― це знак нещастя:

Святий Збір, Ідеал щастя та Астральна символіка згасання Правди.

В Колядках Астральна Трійця, Місяць, Сонце і Зоря, ― це символ Прадіда (Прабатька) з Ріднею, мітичний Взірець щасливої сім'ї, мітичний чинник та Ідеал щастя, символ "Давньої Правдоньки Старих Людей" ― давнього Закону Любови.

Трійця ― також символ Різдва і приходу Господа. Різдво означає яву Світа-любови, а в ньому ― Людини люблячої. Любов світить, освічує і просвіщає, як і Трійця. Людина любляча стає просвіченою, освіченою.

Рідня в злагоді-гармонії й любові — це Святість, Боже улюблене місце, храм, де служать Богу і де Бог служить людям. Той, хто шукає Бога, знаходить Його в любови-рідні. Символіка Бога в Астральній ґлорії ясна ― світло і радість сімейної Любови, народження і виховання дітей.

Викрадення Світил, їх затемнення означає згасання Правди ― зникнення Ідеалу щастя-любови. Тоді настає вічна неволя й недоля затемненого світа, не по Правді, в якому все воюють пани-царі. У світі не по Правді розпадаються сім'ї, віддаляються діти від батьків, розверзається прірва між поколіннями, розпорошуються люди.

Якщо зникають чи руйнуються мітичні взірці, то світ земний псується, занепадає. Чи світ не по Правді (="сучасне" суспільство) не викрадає дітей у батьків? Як батькам не "утеряти" дітей в такому світі? Як батькам турбуватися за дітей? Як зберегти й уберегти Небесні взірці, не допустити їх підміни скороминущими споживацькими, здобичницькими?

Так пояснюються Колядки, а за ними ― Пісня про Ясного Сокола і Соколя.

Праведність ― правидність ― світил і людей.

Є в Пісні ідея, подібна до Фінської, ― про Світила (=вищі сутності) для втіхи тільки богачів, владарів Города-Царигорода, замість рівномірного Світла і служби всім людям, багатим і бідним. Тоді нема "Божого Світу ні Сонечка праведного (правидного)", не стає Щастя-долі, життя людям.

На срібло-золото багатий та немає од Радості.

В кінці Пісні говориться:

або ― з іншої відміни:

Бо царь на царє війско збирає.

Колядки ж співають, що із-за панів-царів і воєн, які вони постійно розв'язують, Правди нема:

Плачі Сокола-Прадіда.

Тому плаче Сокіл-Прадід, квилить-проквиляє, за Ясним Соколям (=душа людини, її надія, діти), застерігає, хоче людей спасти і спасає. Його пісня ― це Пісня-плач.

Пісні-плачі Сокола-Прадіда як особливі поетичні твори зроджуються з праісторичних Колядних традицій, ― про Різдво Світа, космічні Творчі Води, Сльози і Купіль Бога, про Прадіда як Вчителя, Вірника і Лицаря Божого, Речника людей перед Богом, про Плач Сокола ― та їх продовжують в історичному часі. З цих традицій виходять народні назви для такого роду Пісень ― "плачі", "козацькі плачі", "козацькі (молодецькі, лицарські) пісні".

Реліґійно-мітологійні видива Спасіння.

Подібна до невинної дочки мітичного Коваля з Фінських переказів, ― яка визволяє Небесні світила і тим спасає людей, ― Дівка-бранка Маруся-попівна Богуславка, Український жіночий образ Спасителя. Ця Діва-спасителька є символом Зорі, яка звіщає, ― як на Свят-Вечір, так і перед Великоднем, ― велике Свято, Різдво-Відродження Світа, прихід Господа та Спасіння з Неволі неправди.

Козаки Бідні Невольники символізують викрадені й заховані Астральні Світила, Місяць-Нів та Зірки (=діти, соколята).

В "Ніч перед Різдвом" Гоголя ― Відьма краде майже всі Зорі (символ дітей!), які так і не повертаються на Небо, і ніхто того не помічає! Чорт (чорний і нечистий, як булахівці:-) ― викрадає Місяць, потім його з кишені "випадково" губить і Місяць ніби-то повертається назад.

Чи той самий? чи підмінений? може людям лишається не той світ ― світ без Світа, світ не по Правді, ― удаваний, вигаданий, не Добрий? Ніхто не помічає викрадення-підміни Світа і не шукає Його. Вакула шукає черевички ― знаходить їх у цариці, в "Цари-городі". З'являються "нові" ― "історичні" ― чинники щастя, мірила і запоруки.


Алегорія неволі сокола.

У Пісні не говориться про "пташку в золотій клітці". Сокіл ― птах мисливський: його ловлять, "приручають", готують до полювання.

Коли сокола пускають за здобиччю, він "вільний". Може й не переслідувати нещасну здобич, не вертатися, втекти на "свободу".

Отже мова про неволю служби ― "на втіху" панам-царям, в їх нескінченних війнах, завоюваннях, в погонях за здобиччю, за землею. Про власне бажання здобичі і без міри, про добровільну неволю у світі не по Правді, про забуття давніх Ідеалів та Закону Любови.

Із-за цього Правда загасла, нема в світі Правди, пояснюють Колядки. За це карають Вітцева-матчина Молитва і Сльози.

Які дійсні історичні події та особи могли відобразитися в Пісні?

Це заробітчанство, жадоба здобичі та слави будь-якою ціною, воєнна жорстокість. Це війни ХУІІ ст., в яких брали участь козаки-найманці. Можливо, саме Тридцятилітня війна. Символічні Тридцять Літ у неволі згадуються в Пісні про козаків бідних невольників та Дівку-бранку Марусю-попівну Богуславку.

Це всі ті, хто став на службу панам-царям: козаки-найманці, реєстрове козацтво, старшина, поети... Їх безпосереднім символом є "стрільці-булахівці".

Пісні-плачі Сокола не про розквіт, не про історичну славу, а про переродження, занепад і моральну катастрофу ― саме в цьому полягає катастрофа історична.

Вони тужать, як і Колядки, за старими традиціями служби людям і Богу, за давнім Законом Любови, за мітичною Славою Прадіда ― Вчителя, Лицаря-Козака і Вірника Божого, Речника народного перед Господом. Переживають за те, що людям тепер потрібне те золото-срібло, яке в шапки набирають, а не Золото-Срібло Колядок і Щедрівок, символ Різдва і Творення Світа, Любови, Первовічної Пари.

Але вони і Суд судять. Попереджають про неминучу кару Божу ― кару Вітцевої-матчиної Молитви і Сліз. Застерігають проти неволі служби панам-царям, світу не по Правді, та забуття давніх Ідеалів.

Ясний Сокіл (Прадід, Спаситель) рятує з неволі своє Дитя (=душа людини, поет, козаки, народ), для життя по Правді-любови, для служби людям і Господу Богу. Пісні-плачі Сокола повертають людей до розуміння найвищого добра в особі Бога та віри в Божий справедливий суд, до Отцевої-матчиної Молитви, до Звичаю, до Радості ― до Чистого Поля (=Правдиве життя). Вони спасають людей від неволі затемненого світа, не по Правді, в якому воюють пани-царі.

Без сумніву, відома була ще Староукраїнцям загально-світова, ― і особливо Полудневого Сходу, ― думка про неминучий Прихід Спасителя з Неба: сліди цієї старої ідеї можна доглянути виразно в старинних Колядках і Щедрівках, в шануванні Прадіда. Ця ж думка в Пісні про Ясного Сокола. Ідея християнська про народження Спасителя світа скріплює оцю давню віру Українців у Бога Творця, в те, що Він навідається до своїх людей, принесе їм благословенство і охоронить від злого.

Колядки та Щедрівки повняться символами Життя і Його стверджують. Навіть в січі світу не по Правді чоловік мусить триматися Правди:

Українські реліґійні пісні-роздуми про Неволю та Спасіння.

Плач Сокола. Традиції Батька.

Коляда і Великдень: Різдво і Відродження Світа.

Рокове Коло. Стежки до листків про Українські традиції.