Питається Дніпр Тихого Дуная

Пісні Великодні — Спасительні: світ не по Правді. Пісні-плачі Сокола-Прадіда.

Українські реліґійні пісні-роздуми про Неволю та Спасіння.

Плач Сокола. Традиції Батька.

Коляда і Великдень: Різдво і Відродження Світа.

Рокове Коло. Стежки до листків про Українські традиції.


Ті Козаки ― Добре знали!

Ця Пісня, своєю структурою і змістом, повторює Пісню про Сокола і Соколя. Обидві ― це розмови про дітей та їх долю ― неволю служби, у світі не по Правді. Ясний Сокіл утеряв і шукає Своє Соколя, а Дніпр-батько-славута ― Своїх Козаків.

Батько-Дніпр-славута говорить з Тихим Дунаєм (=Ясний Сокіл і Орел Сизокрилий) про Своїх Козаків (=Діти, Ясні Соколята), що він їх більше не видить на Тихому Дунаї. Тихий Дунай підтверджує це і сам дивується.

"Тихий Дунай" ― Колядний образ Праводи, космічних Творчих Вод (=Синє Море =Чисте Поле =Правдивий простір, також =Світ Різдва). Саме Там ― шукає і не знаходить Своїх Дітей Батько-дніпр-славута (символ Прадіда, Прабатька).

Тут неоднозначність: (1) чи ― Річки добре знали, які Козаки в Чистому Полі гуляли! (2) чи ― Козаки, що гуляли в Чистому Полі, добре знали Ті Річки, (3) чи ― Козаки знали Ті Річки і Добре! (Правода = Чисте Поле = простір Добра, Правдивий простір).

Козаки, які Чистим Полем гуляли, які Річки Низовії Помошниці Дніпровії та Добре знали, ― це Його Діти, Правдиві козаки.

Але Там ― в Тихому Дунаї ― Правдивих козаків давно вже немає (порівняти з Колядним: уже давно як Правди нема, ― Ой в Чистім Поли блисько Дороги).

Чи мова не про Четвер напередодні Великодня? І про три переміни Місяця ― Три Місяці, які вибили пору Ніва (три дні від Четвера до Неділі)? За Тим приходить Відродження Світа, Воскресіння, ― з'являється Новий Місяць.

Якщо так, то тут у Пісні ― вираз тривоги. Вже надходить Великодній час, пора відродження всього живого, природи і людей, а правдивих козаків все не видно. Якщо Четвер тижня ― день, то Четвер в Роковому Колі ― Цвітень, коли б мало все зацвісти, але незацвіло: всі квіти пониділи.

Тобто цю тривогу Пісня виражає ще по-інакшому.

Втрата Дітей відбивається в Природі, в усьому Космосі, ― цвіти (на Райському Дереві) = зорі = діти. Як і в Пісні про Ясне Соколя, тут символіка викрадення Світа, згасання Правди, забуття Ідеалу щастя, давнього Закону Любови.

Замість любови рідні, родинного щастя з дітьми ― пошуки здобичі, плюндрування, пропивання награбованого. Не видно жодного високого чинника походу.

Соколя викрали і поневолили ― Пута Срібні (Золоті) на ногах, Жемчуж на очі. Царигород на срібло-злото багатий, є що їсти і пити. Тільки немає чоловікові од Радості.

Козаків у Чистому Полі нема, Там вони живності більше не шукають. Їх ні вода не забрала, ні турки не постріляли, не порубали, ні до Города-царя в полон не забрали. Вони в добровільній неволі служби панам-царям, світу не по Правді, ― на війнах пробувають, городи чужі плюндрують, здобич паюють і пропивають. Їм потрібне срібло-злото, яке в шапки набирають і за яке дають в шинку горілки:

Колядки все тужать, що вже давно, як Правди нема, як Правда погасла, бо цар на царя військо збирає...

Ім'я "Іван Богословець" в Пісні про Сокола і Соколя ― мабуть значить, що він все слова про Бога проказує. Козаки після плюндрувань, паювання здобичі та випивки ― за весь мир Господа просять!

Але Річки Низовії Помошниці Дніпровії ― не узнають у них Тих Козаків, які Чистим Полем гуляли і ― Добре знали!

Ясний Сокіл визволяє Соколя до Чистого Поля (=Правдивий простір). Це взірець до роздумів про тих козаків, які чужі городи плюндрують, сребра-злата по достатках набирають, горілку подпівають.

Це їх душі: