Григорій Галаган (Ґалаґан)

ЕУ (Енц.укр-ва:)

Ґалаґани, коз.-шляхетський рід, вів початок від Гната (див.), полк., і його брата Семена, миргородського наказного полк. в Кримському поході 1736; найвідоміші – Григорій (1716–77), прилуцький полк. (1739–63), учасник походів на турків і в Пруссію, і, особливо, гром.діяч Григорій (див.); після смерти його сина Павла рід вимер.

Ґалаґан Гнат (п.1748), 1706 полк. на Запоріжжі, 1708 полк. компанійський у Мазепи, 1708 перейшов на бік Петра І й допоміг рос.війську Яковлева здобути Січ, за що був щедро нагороджений царем; 1709–14 полк. чигиринський, 1714–39 полк. прилуцький, відомий кар’єризмом і здирствами.

Вікіпедія: http://uk.wikipedia.org

Ґалаґани (рід)

Перейти до списку пісень >>

Дати життя: 1819 - 1888

Біографія

ЕУ (Енц.укр-ва:)

Ґалаґан Григорій (1819–88), гром.діяч – українофіл, великий дідич на Полтавщині й Чернігівщині. Був зв'язаний особистим знайомством і листуванням із Т. Шевченком, М. Максимовичем, П. Кулішем, В. Антоновичем, багатьма чл. Старої Громади в Києві. ...

Плекав... вистави вертепної драми. Матеріяльно підтримував ж. "Киевская Старина"; 1873–75 гол. Півд.-Зах.Відділу Геогр.Т-ва.

Вікіпедія: http://uk.wikipedia.org

Ґалаґан Григорій Павлович (*1819—†1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, великий поміщик на Полтавщині і Чернігівщині, представник відомого старшинсько-дворянського роду Ґалаґанів.

Був особисто знайомий і листувався з Т.Шевченком, М.Максимовичем, П.Кулішем, В.Антоновичем та ін.

Член підготовчих комісій перед реформою 1861 р.

Із 1865 р. — земський діяч-меценат: за ініціативою й при матеріальній підтримці Ґалаґана відкрито гімназію в Прилуках (1874) й багато народних шкіл, а також колегію (названу іменем його передчасно померлого сина Павла) в Києві (1871).

Матеріально підтримував журнал "Киевская старина".

У 1873—1875 рр.- голова Південно-Західного відділення Російського географічного товариства.

http://wek.kiev.ua/uk

Колегія Павла Ґалаґана — школа, приватна гімназія, яку заснував 1871 в Києві Г. Ґалаґан у пам'ять свого померлого сина, відписавши на її утримання великі маєтності в Полтавській і Чернігівській губерніях і подарувавши їй велику бібліотеку (по революції передану до Державної Публічної Бібліотеки УРСР).

Назву колегії взято для збереження традиційної назви колишніх колегій.

Колегія за програмою дорівнювала 4 старшим класам класичної гімназії і була розрахована на виховання 70 учнів (30 стипендіятів Г. Ґалаґана і 40 своєкоштних), що всі мали жити в інтернаті.

Директорами й учителями Колегії було багато членів Старої Громади й визначних українських діячів (І. Нечипоренко, П. Житецький, В. Науменко, Є. Трегубов, З. Архімович та ін.); з неї вийшло багато наукових і громадських діячів: А. Кримський, О. Малиновський, М. Максимейко, М. Чубинський, А. Лівицький, П. Филипович і багато ін.

По революції більшовики ліквідували Колегію, перетворивши її на "трудову школу".

Головний будинок Колегії (вул. Б.Хмельницького, 11) перебудований під умови навчального закладу 1871 року, архітектор А. Шіллє. Крім того колегії належали будинки №7 по вул. Б.Хмельницького (тут мешкала сім'я Ґалаґанів, а згодом директори Колегії, знесений при будівництві станції метро) та №9 (тепер тут Косметологічна клініка).