Ой у Нашого Господарентя

Колядка стародавня: Українське Різдво Світа.

Буде в Тебе Господь на Вечері.

Ой там виxодило та Три Товариші.

Ми видимо в повищих Колядках цілком новий реліґійний світ, не той, що був попередньо, з своєю природною, простою й виразною ідеольогією, а інший, неначе який зачарований круг ідей, з інших сторін та інших духових сфер. Це одним словом — інша культурно-реліґійна креація (твориво). Вона приявляється самостійною й не торкає попередньої та не нищить її. Господа називають тут по імені лиш в одній Колядковій відміні, в якій Він вправді особисто являється, але в Астральній ґльорії, посеред Небесних світил, котрим віддають окремо почесть. Образці інших Колядок кажуть нам лиш догадуватися Господа. Головною змістовою основою цих образців є шанування Неба: живих, неначе персоніфікованих, Астральних світил та благодатного Дощику з Неба.

Безперечно — це Астральна реліґія, ясно виявлена народом. Але і є з нею, без сумніву, злучений культ Бога, хоч означеного символічно. Деякі Колядки проголошують Його шанування виразно попри шанування Небесних світил і возвищують Його в честі понад них. Але звичайно — Український нарід любується в Колядках мітичними, символічними образцями і рідко коли висказує свою думку прямо; буває, що висказує її ясно аж при іншій нагоді, немов нарочно, щоби не було коли непорозуміння.

Дрібний Дощенько Сам Милий Господь Бог. Що до Колядок про мітичну Небесну Трійцю, то попри великім числі Колядок про гостину на Свят-Вечер у Господаря — Місяця, Сонця і Дощику, я лиш одну знаю Колядку, що прямо називає Дощик Господом Богом. Записана мною в Конюхах, Бережанського повіту, співає ось як про Святовечірніх Небесних гостей:

У відміні ІІ, повище наведених Колядок, замість Дощику являється "сам Біг Небесний". Можна цю відміну зрівняти з ч. ІІІ, а тоді сам Біг Небесний буде намість Ясної Зірнички. Є Колядкові образці, в яких замість Дощику стоять Зорі збірно.

Що нарід розуміє під Дощиком з Неба самого Господа — це нормальна Старовіцька ідея, бо дощик є плодом неба, а небо є символом Бога; на цей мітольоґійний образець будуть наведені анальоґії від первісних живучих природних народів.

Зоря символом Дощу з Неба. Але Господь на місці Зорі — це мітольоґійна ідея, виведена послідовно з попередньої. Вона є одною з найцікавіших і найстарших мітольоґійних ідей Полудневого світа; а в Українців виступає вона в деяких Колядках та у багатьох Щедрівках: Зоря є символом Дощу з Неба.

Так у Вавилонців богиня Іштар була символом Вечірньої Зорі і Оживлюючого Дощу.

Цілий ряд Щедрівок співає про Небесну росу або Рясу (рясну росу), або рясний животворний дощик; і алюзіями (натяками) до Зорі або Дівчини як Зорі рівняє ідеольоґічно Росу і Дощ, — Зорю і Дівчину, — з собою.

В Щедрівках ідея спричинення Дощу Зорею розвинена як найдальше, з всякими можливими відтінками (є їх більше, ніж повище наведено).

Але в Колядках вона стоїть на первісній основі: Дощ є на місці Господа; а коли Зоря стоїть на місці Дощу, то це вже інша катеґорія ідей, що є в зв'язку з Щедровечірним ідейним кругом.

Дощик символом Бога Небесного. Очевидно — ідея Дощу і Господа є старша, більше пракультурна, пряма, без усякої хитрости; ідеї Щедровечірні мають вже мітольоґійну закраску, хоч все-таки дуже первісну.

Що "Дощик" в Українського народу є виразно символом Бога Небесного і тому нарід відноситься до нього з реліґійним пієтизмом (побожністю), свідчить найкраще ІУ-а відміна наведених Колядок, де між Небесними гостями, через яких "Рай розвився, Христос родився цьому дому", до котрого вони приходять, — на першім місці і в першій почесті стоїть "Дрібен Дощик". Вислів "Христос родився цьому дому" є без сумніву сполукою первісного і нового ідеалу Бога і збільшує Його почесть.