Ой Сивая та і Зозуленька

(1) Добрим Людям на Здоровля — Відміна: Добрим людям та і на Здоро... !
(2) А в тім Саду Три Церковці — Відміна: А в тім Саду Три Тереми.
(3) В тій Церковці Три Віконця — Потрійна Церковця: Три Церковці... В тій Церковці!

РОЗСПІВ: Ой- Си-ва-я- та- і- Зо-зу-лень-ка-
Щед-рий- Ве-чір- Доб-рий- Ве-чір- Доб-рим- Лю-дям- на Здо-ров-ля


Колядка стародавня: Українське Різдво Світа.


Йа всі Луги облітала.

• Ой Сивая та і Зозуленька
  
• Ой Сивая та і Зозулечка
  
• Сивисенька Зозуленька
  
  

  Ночувать буду привикать буду.
  

• Луговая Зозуленька
  
• Ой Сивая Зозуленька
  
  Радуйся Земле Коляда іде!
  Рай розвився Господь звеселився.
  

Сивесенька Зазуленька.

Ця Колядка цілком подібна до Колядок про Астральну Трійцю в Новій Світлиці серед Праморя. Бо оця Астральна Трійця, хоч є символом Первовічних і завсігди в природі чинних сил, то є заразом символом Первісних часів, Первовічного життя і Первісних людей. Тому є в Колядках часто такі образці про Астральну Трійцю :

Цей "Оден Луг" — то Первісний луг; потрійна церковця — це та сама Нова Світлонька Первовічна: Небо, де мешкають Три Святці: Сонце, Місяць і Ясна Зоря, про яких співає багато Колядок, а все разом у Первовічній добі, якої був свідком і в ній брав живу участь — таємний Виз.

Реліґійна служба Богу.

Коляда виражує дійовий культ і вселюдний реліґійний настрій народу, народний душевний зов до реліґійної служби Богу. Може і тому є в Українського народу в великій пошані установа Колядників, ревних служивців старого шанування.

Вже Передріздвяний час виявляв, що зближається дуже святочна хвиля, глибоко прочута народом, наперед опановуюча його всю психіку й всі почування. Це — Святий Вечер, властиве свято Різдва-Коляди, що містить у собі всю суть того Свята. Це велике громадянське й культурне Українське свято — вислів найстарших народних традицій і атавістичних почувань та день духової, культурно-реліґійної, всенародної обнови.

Обряди слідуючих днів, хоч нарід лучить їх формально з Різдвом Христовим, належать у суті річи до Староукраїнського Святого Вечера і показують його ідеольоґію. Старовіцькі Колядки і Щедрівки, своїм змістом так дуже не підхожі до церковно-християнської ідеольоґії Різдва, узгоджуються натомість на причуд з Українським Святим Вечером і поширюють якраз його провідні ідеї. Їх колядує та щедрує нарід не тільки зараз після Святого Вечера, але і опісля, через цілі Свята різдвяні та Щедрий Вечер, ба, і далі — аж до Стрітення Господнього (27-го дня після Щедрого Вечера) і що цікаве: через цілий світлий час Місячний!

Українські мотиви Свята виходять передовсім з почувань реліґійних, основаних на найдавніших традиціях, мабуть старших, ніж традиції племінні, — мова ж бо про перші реліґійні почування людства.

Яке інше значення може мати на Святий Вечер лагодження "усякого хліба, що Бог уродив", його жертвоприношення й святочне споживання, — як не радісний вислів з його посідання, й почуття вдяки для Того, від кого той хліб походить.

Господарі порядкують на обійстю, вичищують стайні, — а що особливо звертає увагу, миють та чешуть худобу, стараються, щоб вона була вся на Свят-Вечір у загороді та брала участь у Святі і в Тайній Вечері. Це відзиваються в душі народу його колишні первісні почування для худоби, коли він перший раз її придбав і мав утіху з її сотворення.

Оце пам'ятання про домашню худобу і віддання їй першенства в поживанні Святої Вечері характеризує велике благородство душевне Українського простого народу, який видить у худібці твар Божу та своїх помічників і приятелів. Воно вказує, як не забуває нарід старинної традиції про це, що Різдвяний вечер є також Святом худоби й її Сотворення. З цього огляду має угощення й благословення худоби вид окремої культурно-реліґійної дії.

(За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)

Листки з приводу цієї Пісні:

• Бог, Різдво Світа, Дідух і Лицарі.
  
• Українські релігійні роздуми про Бога: Яблучко.