Ой ходить бродить Місяць в Хмарі

Колядка.

Що ж оце таке Киоство? Про Кийоство (властиво — Кийовство, Київство) належало би писати окремий культурно-історичний трактат. Це, на мою думку, синонім дружини Кия, засновця Київської преісторичної держави; дружини, понятої в найширшім розумінні слова. Отже — його княжого роду, династії; його дружини військової найближчої та всього його війська; відтак тих, що політично й віроісповідно з ним держали, отже всього народу Київської держави. Здогад мій ставлю на підставі анальоґій таких політичних уґруповань та їх взаємин в Українськім Київстві і Староіранськім: а властиво на гіпотезі, що Українське Київство вийшло з Староіранського, що Київська держава була заснована первісно Староіранцями (Гл. додаток: з етнольоґічних проблем історії Українського народу).

Ідеольоґія і етимольоґія "Киоства" чисто Староіранська, але прийнялася в Українськім народі: Колись Кий, як Староіранський князь Kavay [в еволюції слова: Kej (так як є у Персів) = король, князь] на чолі інших князів і племен Іранських покинув Іран задля нетерпимости родової й політичної та реліґійної Іранського княза Віштаспа (в добі Заратуштри), та помандрував на Захід, поки опинився над Дніпром. (Чому саме на Україну? Знаючи виняткову реліґійну терпимість і миролюбність Українців?)

Це припадало рівночасно з первісними племінними мандрівками з полудневої Азії на Захід. Осівши над Дніпром, утворив державу, заставши там автохтонів України. Його перший город — оце Київ, його держава Київство.

В Староіранській мові — це звучить kevitat. Суффікс tat, тотожний з Українським — "-ство", або "-тво". Імена і вислови вийняті з Авести.

Це історична гіпотеза, для котрої я маю більше основ, бо зібрав більше матеріялу історичного, культурного й лінґвістичного, — в недрукованім ще дослідженні, на котре однакож мушу тут покликатися. Вислів "Киоство" лиш скріплює мої здогади, там наведені.

А рівночасно він дає тут доказ, що в Українського народу в Святоріздвянім народнім здвизі, в ідеальнім Колядковім Святім Зборі, була в своїм часі свідомість політичної і племінної незалежности. Ця свідомість, - може й на такім самім ідеольоґічнім підкладі, - до нині заховалася, хоч може тільки в малій частині, на Подніпров'ю, - коли Український нарід зберіг там досі останки колишніх політичних висловів.


Українська Астральна реліґія: порівняння з іншими старовинними реліґіями.

Шанування Бога у величанню Його творів. Українська Астральна реліґія, яка приявлюється в Колядках та в Різдвяних і Щедровечірних обрядах, не має собі правдивої аналогії в ніякій історичній старинній реліґії, ані в реліґіях первісних народів природи. Вона є мітологійно, неначе в зав'язку, подумана природно і без ніякої хитрости, та є властиво посереднім шануванням Бога у величанню Його творів.

В тім вона неподібна до відомих досі старинних Астральних реліґій — Вавилонської, Єгипетської, а навіть Арабської, з якою в основі і формі є ще найбільше схожою.

Вавилонські, Єгипетські та інші ріжниці. І так, не може бути схожости Української тихої-мрійливої Астральної реліґії з Вавилонською ідолятрією Сонця, Місяця і Зорі (Шаман — Сін — Іштар) як персоніфікацій ідолів Вавилонських деспотів королів.

Не подібна вона й до такої ж ідолятрійної і полученої з боготворенням королів Астральної реліґії Староєгиптян, хоч в їх культі надибаємо деякі мітологійні мотиви дуже схожі з Українськими.

А ріжниця є передовсім в культурно-історичнім ступені кожної з цих реліґій, між котрими Українські традиції — на диво — являються найбільше початковими і первісними.

Та, шукаючи етнокультурних зв'язків Українського народу в передісторичній давнині, просліджуючи ґенезу його культури й реліґії, ми мусимо дорожити й малими вказівками, які помогли б нам зблизитися до цілі; а такими вказівками можуть бути і дрібні аналогії в формі і мотивах реліґійних культів, які порівнуємо з Українським. І тому спинимося тут коротко на кількох дрібних аналогіях: культу Єгипетського, Арабського, народів природи з Індо- та Австронезії, та Уралалтайців, що можуть кинути світло коли не на ґенезу, то хоч на культурно-історичне значення деяких реліґійних образців з повної містицизму "Тайної Вечері".


Листки з приводу цієї Пісні:

Святий Вечер 6.01 — властиве Свято Різдва-Коляди.

Свята, Тайна, Вечеря 6.01 — Як її підготувати і що вона означає?

Українська традиція Святого Збору.

Святий Збір як політичний ідеал: Що таке Кийовство?

Українські релігійні роздуми про Бога: Яблучко.

Українське Свято Воведення 4.12 - Передріздвяний Святочний час: Шанування перших культурних здобутків.

День реліґійно-філософських роздумів на Астральні теми, Варвари 17.12: Святочне варення пшеничного пива.

Св. Микола 19.12 – Народний речник перед Богом і Прадід: Варення пива для Святого Збору.