Василь Дунець

Біографія

Василь Ярославович Дунець народився 28 листопада 1948 р. у Теребовлі (Тернопільська область).

З 1955 р. по 1966 р. навчався в тернопільській середній школі №2. У 1957 році вступив до Тернопільської музичної школи №1, яку закінчив з відзнакою по класу баяна 1962 р. Окрім того, самотужки освоїв гру на гітарі.

З 1966 р. по 1971 р. Василь Дунець навчався у Львівському політехнічному інституті на інженерно-будівельному факультеті, який закінчив за спеціальністю "Інженер шляхів сполучення". З 1971 року і до тепер працює в дорожній галузі Тернопільської області.

Пісенною творчістю Василь Дунець займається з студентських років, але серйозно, на професійному рівні, – з 1993 р. після поїздки до Канади, де разом з гуртом народної музики Тернопільської філармонії "Веселі галичани" (колишній – "Візерунок"), приймав участь у 50-ти концертах.

Василь Дунець є автором тексту і музики/або тексту чи музики більше ніж 200 пісень. Частина з цих пісень увійшла до наступних альбомів:

• три бардівських магнітоальбоми під спільною назвою – "Слухай і думай" записаних впродовж 1993 р.- 1994 р. ("Лелеча доля", "Молитва до України", "Гей, всі на Січ");
• магнітоальбом і компакт-диск "Мамині мальви" (1998 р.);
• магнітоальбом і компакт-диск "Моя кохана" (2002 р.);
• магнітоальбом і компакт-диск "Моя родина – Україна" (2003 р.);
• компакт-диск "Присвята матері" (2007 р.);
• компакт-диск "Я повертаюсь" (2008 р.);
• бардівський компакт-диск MP3 – "Слухай і думай" (1994 р., повторно).

1998 р. у видавництві "Джура" побачила світ збірка поезій і пісень Василя Дунця – "Мамині мальви". Його пісні знані не лише в Україні, а й у США, Канаді, Німеччині, Польщі, Франції, Англії та Австралії. Зокрема, Василю Дунцю аплодували шанувальники його творчості в Канаді і Німеччині, а творчі вечори майже завжди проходять з аншлагами.

Пісні Василя Дунця, крім нього, виконують: народні артисти України – Іван Попович, Григорій Драпак; заслужені артисти України – Михайло Попелюк, Леонід Корженеський, Світлана Бабчук, Світлана Сорочинська; гурти - "Козацькі забави", "Веселі галичани", "Отава", учасники театру пісні "МІКС"...

За участю Василя Дунця та на основі його пісень, Тернопільською телестудією "Вісь" створено два музичні фільми: "Моя рука ніколи і нікому ні кривди, ні біди не принесе" (1997 р.) і "Я піснями живу" (2003 р.). 2009 р. на студії Творчого об'єднання "Собор" режисером Віктором Підгурським розпочато роботу над музичним фільмом за піснями Василя Дунця – "Сповідь з піснею в серці".

Державна телерадіокомпанія "Всесвітня служба "Українське телебачення і радіомовлення" періодично транслює музичний фільм "Я піснями живу" та відеозаписи творчих вечорів Василя Дунця в Тернопільському обласному музично-драматичному театрі з нагоди його 55-річчя та 10-річчя творчої діяльності та в палаці культури "Березіль" з нагоди 60-річчя.

Твори Василя Дунця звучать також на республіканському та обласному радіо, а кліпи, зняті по його піснях, транслюють обласні телерадіокомпанії.

1996 р. Василь Дунець став лауреатом першого міжнародного фестивалю-конкурсу української естрадної пісні "На хвилях Світязя". 2001 р. він стає Дипломантом ІІ ступеня обласного конкурсу "Голос серця". У 2004 р. Василь Дунець став Дипломантом Всеукраїнського конкурсу літературної творчості ім. В. Вихруща та посів III місце.

Пісні Василя Дунця - "Чужина" (1998 р.), "Кущ молодого жасмину" (2003 р.), "Романс для С. Бандери" та "Я повертаюсь" у власному виконанні (2008 р.) займали призові місця у радіофестивалі "Пісня року" (радіостанція "Промінь").

Василь Дунець співпрацює з:

• поети – Д. Павличко, В. Сосюра, С. Галябарда, О. Лупій, Н. Кир'ян, Б. Демків, М. Левицький, М. Тимчак, Б. Мозолевський, А. Фіглюк, М. Потикевич-Заболотна, С. Бояркевич, М. Конечний, М. Чопик, Л. Мілевич, Г. Черінь (США), Н. Козак (Канада), О. Смик, Б. Величко, Є. Баров, О. Гавриленко, В. Підгурський, З. Казьо, О. Розалюк, Н. Папроцька, О. Артемчук, Р. Обшарська та інші;
• композитори й аранжувальники – Ю. Крохін, О. Бурміцький, Р. Рудий, А. Стадницький, В. Цап, З. Турко, С. Родько, С. Степанів;
• звукорежисери – О. Третяк і В. Баранов.