Пізні квіти

Зривав з дерев багряні плаття вітер,
А вечір грав на струнах дощових...
Я ніс тобі осінні пізні квіти,
Неначе серце притуляв до них.
У пелюстках, де літо заблукало,
Відчув я глибину твого тепла.
І зрозумів: для щастя треба мало –
Лише б зі мною поруч ти була.

Приспів:
Пізні квіти пізньої любові –    |
Осінь в літі, літо восени.      |
Пізні квіти – барви загадкові – |
Приховали пасмо сивини.         | (2)

Старе кафе. Парує львівська кава.
Та нас п'янить квітковий аромат.
Я хмелем квітів почуття розбавив,
Щоб не впустити в душу листопад.
Звучать бокалів кришталеві ноти.
Розмова рук і море ніжних фраз.
Букет між нами. Ти і я навпроти.
І в квітах мовби зупинився час...

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: