Зоря мого серця

Уже за північ. Та горить свіча.
Не погашу. Нехай сама дотліє.
Я ж погортаю календар життя,
Свого життя... Й плекатиму надію,
Що долі не усі списав листки. -
Чорнила й пер в запасі ще багато. -
Довкола ніч, та миготять зірки
Й здається, що прийшло на землю свято.

Хоч не моє, бо вже не та пора,
Як в юності, де все було уперше.
Та раптом з неба падає зоря
І попадає просто в моє серце.
Затріпотіла, зойкнула душа
В акордах шквалу, наче буревію...
З яких світів зійшла ти, неземна,
Всього мого життя, єдина мріє?.
З яких світів зійшла ти, неземна,
Всього мого життя, єдина мріє?..

Як довго ти летіла крізь віки...
Та хоч пройшли життя найкращі роки,
Мов ті шаблі, схрестилися шляхи
Й зустрілись наші долі одинокі.
...Уже світає... Та моя свіча
Ще й досі легким полум'ям сіяє.
І щастям переповнена душа...
Повірити не може, що кохає...
І щастям переповнена душа...
Повірити не може, що кохає...
Повірити не може, що кохає...

Поділитись сторінкою: