| |
Хай тричі проклята буде ота година,
Коли на атомні згодилась Україна.
Та чи згодилася? І хто кого питав?
Коли Щербицький все за нас рішав.
Яке то "щастя", що нам вибухнув реактор –
На Україні стало краще, як колись,
І радіація тепер вже "нижче" норми,
По безрозмірній Романенковій шкалі.
О, мінатоменерго, бодай би тя роздерло,
Бодай би тя роздерло геть чисто, по куску.
Бо поки ми ще спали, ви нас замінували -
Святині наші й долі тепер на волоску.
Тепер усе висить на волоску!
Якби то всіх зібрать вас, яничари,
Хто свою лепту у трагедію цю вклав,
Хто на парад погнав дітей, і хто мільйони
Людських грошей в чорнобильців украв.
Якби то всіх зібрати вас – і в зону,
Щоби не плодили подібних тут собі.
Милуйтесь тим, що скоїли, до скону,
Нащо вас тут, коли там краще, далебі.
О, мінатоменерго, бодай би тя роздерло,
Бодай би тя роздерло на тисячі кусків.
Хай твої командири здають в Москві квартири
І їдуть до чорнобильських вовків.
І їдуть жити до чорнобильських вовків.
Та доки ми ще будемо мовчати?
Приречені ж усі, хто тут живе.
На муки діток, внуків споглядати,
Й дивитися як гине все живе!?!
Вставайте! Піднімайтеся, кому ще
Своє життя і інших дороге,
Й боріться, щоб позакривать навічно
Оті наші могильщики – АЕС.
О, мінатоменерго, бодай би тя роздерло,
Бодай би тя роздерло геть чисто по куску.
Бо поки ми ще спали, ви нас замінували,
Святині наші й долі тепер на волоску.
Тепер усе висить на волоску!
О, мінатоменерго, бодай би тя роздерло,
Бодай би тя роздерло на тисячі кусків.
Хай твої командири здають в Москві квартири
І їдуть до чорнобильських вовків.
І їдуть жити до чорнобильських вовків. Поділитись сторінкою: 
| |
