Сонячна жінко моя...

Літа – у вирій з журавлями,
Вкриває скроні сивина,
Та завжди птахом поміж нами
Любов бентежна, як весна!..
Немов молитву спозарання,
Шепочу вкотре ці слова:
Ваша Пресвітлосте, Дамо,
Сонячна жінко моя!..

Вони між нами вже роками,
Весела днина чи сумна,
І не страшні їм розставання,
Бо гріє їх любов свята!..
Немов молитву про кохання,
Шепочу вкотре ці слова:
Ваша Пресвітлосте, Дамо, |
Сонячна Жінко моя!..     | (2)

Настане вечір чи світанок –
Земний закінчиться мій шлях,
Полине в небо з журавлями
На зустріч з Господом душа...
Немов молитву на прощання
Вона повторить знов слова:
Ваша Пресвітлосте, Дамо, |
Сонячна Жінко моя!..     | (2)

Поділитись сторінкою: