|
|
Івана Купала тай в Воду упала
ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПІСНЮ
Ключові слова: Обрядові пісні, Купальські пісні, Народні пісні, Івана Купала тай в Воду упала, Різдво Світа/Купала Джерело: 1. Староукраїнські релігійні роздуми про Бога © Видавництво "Павутинонька", Нью Йорк – Львів – Київ – Харків – Москва, 2004 2. Купальські пісні. Українські народні пісні. Пісенник. Упорядник О. Ю Чебанюк. - К.: Музична Україна, 1989. - 196 с. Примітки:
Еротика, жарти, забави: Катерини – Калета – Андрія... Гаїлки-Великдень... Зелені Свята... Івана Купала... Весілля... – Щедровечірнє й Новорічне: Маланки-Василь. Коза. Кіт... – Мед і Ябка... Українські релігійні роздуми про Бога. Українська Астрально-мітологічна реліґійна концепція. До історії Свята Івана Купала. Івана Купала — це велике прадавнє Українське Свято з шануванням Світотворчої Астральної Пари, — Води й Вогню, — з многотою Старовіцьких містерій. Купальське Свято має дуже широкий духовно-релігійний світогляд і природно пов'язане з Різдвом Світа (Колядою) та Щедрим Вечором. В річному Колі ніч і день Івана Купала є дзеркальним відображенням Свят-Вечора і Різдва Світа. Ідеологію Свят Купала визначають Святоріздвяні ідеї Сотворення Світа, Світотворчого Вогню (або Сліз Господа Бога), який викликає розлиття животворних Світових Вод, Купіль Бога у тих Водах і пливання Прадерева. Івана Купала тай в Воду упала: Багатозначне — Хто Його купав і чому? Чому тоді Вона в Воду упала:-)? Або — Іва на Купала тай в Воду упала (опис обряду). Порівняти зі Святоріздвяною купіллю Господа Бога та Святовечірніми словами: На Свят Вечер родив'ємся, На Свят Вечер хрестив'ємся! Пречиста Діва на Золотім Крижмі мя держала, У Змієвім Озері мя купала! Народна віра в Бога і почуття близькости Бога. З господарських свят первісних народів виходить, що їх мотивом є також бажання народу усвідомлення собі того Найвищого Єства в природі, що дає їм спроможність життя, даючи їм земні плоди й худобу. І в слід за тим стає мотивом Свята реліґія вдяки для Найвищого Єства. ... Святочні обряди, пісні та пляси народів природи зроджують у них ідею Бога. Вони є тими середниками, що викликують у народу почуття близькости Бога, яка є неодолимим бажанням народу і його потребою. Місячні назви: Червець, Іюнь та Івана Купала. Крім господарсько-пасічничого значіння має Червець ще й мітологічне, яке не можна поминути мовчки: нарід лучить з тим місяцем свої Старосвіцькі вірування й обряди. Їх об'єктом є буйна ростинність, яка в тім часі виступає в своїй повній красі й силі, — а її творцями вважає нарід Вогонь і Воду, як первні природи, що спричинили Почин Світа, та все є чинними в природі. Вони нагадують народові в сім місяці містерії з Почину Світа, які обходив в Старосвітськім Святі Різдва і він їх поновлює в Вечір перед Івана Купала ігрищами з вогнем і водою. Правда, що формально ці обряди вже майже всюди понехаяні, але в традиції народній вони ще живуть і день 24 червця (ст. стилю), хоч формально це христіянське свято Різдва Івана Хрестителя, але в душі народу в цей день є все ще повно давньої містики і чару, які падуть на цілий той місяць. Зі Староукраїнськими мітичними традиціями сходяться в тім місяці мабуть і Староіранські. В Іранців цей місяць був присвячений зоряному ґенієві Tir — і споминові Сотворення звірят і води. Цей божок Tip був патроном (покровителем) пригожих дощів і вродливости ростин, та боронив нарід перед демоном посухи. Є ідейний звязок між Іранськими й Українськими традиціями. Молода черва пчільна може бути символом першої звіринности на земли; містерії на Івана Купала з пусканням на воду вінків з зелені з причіпленими горіючими світельцями, — це об'ява радости народу з буйного росту рослин, а вогонь з водою — це творча сила природи. Молодь, яка сама виключно бере участь у цих містеріях, є символом молодечости в природі, — а Іван Купало передовим представником молоді. Звертаю при цім увагу, що Іранське слово "yvan, — yuvan, — yun" (чит. иван, — юван, — юн) значить: 1) молодець; 2) молодий лицар; а український Іван в суті річи значить те саме; при тім укр. іменник "юнак" (архаїчне: юний) є також синонімом молодечости й молодецької бравости. (Порівняти Щедрівки, де мовиться то про Молодця, то про Іванка, все в Місячній символіці.) З того виходило би, що імя місяця Juni є не тільки Іранського походження, але ідеологічно не чуже й Українцям. "Юнь" могло би бути збірним від "юний", — в кождім разі може бути Українським народом інтуіційно, по-свойому зрозуміле . Українські первісні жертви "на Боже" та інші. Ідея первісних жертв є загально прийнятою і удержуваною Українським народом. І досі лучаться часто з Українськими християнськими обрядами жертви, так звані, "на Боже" (вислів може означати і — на, бери Боже): первінців худоби або овець, перших звоїв полотна (власного виробу) ... . Сюди належать загально поширені народні жертви хлібні, що-осені, як первісні подячні дари-жертви з осінніх зборів збіжжя. Нарід не покушає "нового хліба", — з нового зерна, — поки не принесе жертви хлібної до церкви (звичайно, на поминку за померлих). До жертв первісних належать Віночки або Китиці з перших цвітів, приношені до церкви на освячення у визначніші літні й осінні Свята. Так само Віночки, пускані на воду в народне Свято Івана Купала. Порух пожертвування Віночків і пускання їх на воду в день Івана Купала є подвійний — це жертва цих перших рослин і цвітів, якими так тішиться і кожна людина і худібка серед літа — і це шанування животворної Води, без якої тої буйності і краси рослин не було б. Українська ідея в паленні вогнів на Івана Купала лежить правдоподібно в спаленні на жертву Богові перших пожитків літньої природи та в запобіганні Божої ласки і помочи на час грядучих жнив. (За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.) До історії Свята Івана Купала. Останнє укріплення Українського духа. Пісні і в Піснях — сутність Українства. Саме в цьому полягає пісенна сила. Як пояснює в "Історії Українського Красного слова" Михайло Грушевський, Свято Різдва Світа та його Пісні — це останнє укріплення Українського духа, яке встояло і досі не впало, незважаючи на шалений тиск різноманітних і численних нападників, церковних та політичних, місцевих і чужоземних. Під захистом цього укріплення зібралися та згуртувалися всі інші Свята та Пісні, переважно розбиті як цільні сили на їх власних теренах. Щоб пізнати останки старої творчости, зв'язані з українським духовно-обрядовим кругом, найкраще пройти самим тим кругом, крок за кроком, пізнаючи останки старого світогляду. Річний круг — це заразом властиво єдиний наш духовний і релігійний устрій, який заховує якусь світоглядну цілість, передчасно розбиту і зруйновану новими церковними, царськими та комуністичними заходами. На жаль тільки, ми й цього нашого старого річного круга не маємо в його повному і чистому передхристиянському вигляді і мусимо рахуватись на кожнім кроці не тільки з спустошеннями і виломами, але і зі змінами, перебоями й переносами, спричиненими в старому устрої церквою і церковним календарем. Гострі заборони, напади, погрози, котрими духовенство било по святах, які не встигли себе зв'язати в той чи інший спосіб з святами християнськими, поставити свої останки під їх "протекторат" або асимілюватися з ними, — факт загально відомий. Від "Слова о казнех божих" до Івана Вишенського, і відти до ще новіших консисторських наказів маємо безконечний ланцюг цих церковних, єрархічних уїдань на народні свята взагалі, і особливо на ті, які носили на собі особливо яскраві прикмети Українського світогляду і зв'язані були з свобідним паруванням молодіжи. Настільки ця війна була успішна, що тепер ми тільки й можемо зміркувати, які великі прогалини поробила тут церква, знищивши одно, друге покривши і замінивши християнськими обрядами, третє звівши на чисті посмішки й пародії. Ті "русалії", про котрі говорить згадане "Слово", Великоднє "волочильне", "праздник діавольский на поле ісшедших з танцями і скоками" на св. Юрія, на котрі вдаряв Іван Вишенський, ті вінці, що "робились о клячінні та вночи на воду до річки носились" ("Супліка на попа"), переважно позникали так, що ледве зістався від них який слід. А що лишилося від величних Весняних і Купальських містерій? (За працею: Михайло Грушевський. Історія української літератури. Т. 1. ) Три Гискри впало Три Морі стало. А в тім Озерці Сам Бог купався. На тім Листку написано Щедрий Вечір. Там Пречиста Діва свого Синочка купала.
Івана Купала тай в Воду упала. Не гинь Миленький дам Ти Радоньку. Там десь Моя Дівойка гуляє Шитим Рукавцем махає. Де Моя Дівчина гуляє з ким Вона Перстень міняє. Там повісив Хлопчина Гойдалку. Стежки до листків про Українські традиції. Колядки як Українські релігійні роздуми про Бога. Українська Астрально-мітологічна реліґійна концепція. Івана Купала, 6-7 липня. Пісенник. ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ
ЗАПИСИ, MP3, НОТИ
(4) Скачати безкоштовно :)
ВІДЕОЗАПИСИ, КЛІПИ
На жаль, до цієї пісні поки що немає жодного кліпа :(
ВИПРАВЛЕННЯ ТА ДОПОВНЕННЯ
ПРАВИЛА!
ДЕ СКАЧАТИ mp3 ?!
|
ПІДПИШІТЬСЯ! ГРУПИ У СОЦМЕРЕЖАХ
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
