(Лунає українська мелодія, ведуча виходить на сцену, розповідає про свято Івана Купала.)
Ведуча. З глибини віків прийшло до нас Купало — свято літнього сонцестояння, свято тепла, молодості та кохання, яке відзначається 6-7 липня. У колі річних свят Купало — одне з найголовніших. За народним повір'ям, у цей день відбуваються різні дива: трави і квіти набувають магічної сили, земля відкриває свої скарби, сонечко спускається з неба, щоб викупатись у річці, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть — хто знайде той цвіт, той здобуде багатство і здоров'я.
Напередодні свята хлопці встановлювали за селом, на вигоні, обрядове дерево — вербу, яку в різних регіонах України називають Мареною, Купайлом, Купайлицего. На свято запрошують усіх людей, а хто не прийде, на того накликають різні напасті. Увечері до Купайлиці йшли з піснями, прикрашали її вінками, стрічками, запалювали вогнище, водили хороводи. Потім стрибали через велике багаття, бо вважали, що воно очищає від усього поганого. Молодята, які братимуть шлюб, стрибали парами: якщо руки не розімкнуться, то скоро одружаться.
Дівчата плели вінки, пускали їх за водою, ворожили, чи вийдуть заміж. Потім купалися в річці, пускали у воду запалене колесо, що символізувало собою сонечко.
Закінчувалося свято обрядом урочистого спалювання Купайлиці.
(Діти, пританцьовуючи і співаючи пісню "Як діждемо літа", по троє виходять на сцену.)
Діти. Як діждемо літа,
Та й нажнемо жита.
Літечко тепленьке —
Жито золотеньке.
Ой гоп-гопака жито золотеньке (двічі).
З жита та пшениці
Гарні паляниці.
Хлопцям та дівчатам —
Пиріжечки з маком.
Ой гоп-гопака пиріжечки з маком (двічі).
А старій Тетяні
Ще й млинці в сметані.
Всіх ми почастуєм,
Ще і затанцюєм.
Ой гоп-гопака ще і затанцюєм (двічі).
Дівчинка. Любі односельці! Просимо на свято!
Будемо співати, грати, танцювати!
Хлопчик. Приходьте, молодиці, беріть нам Купайлицю!
А ви, красуні-дівчата, квіток несіть багато.
Віночки звивайте, на Купала поспішайте!
Дівчинка. Чоловіки та хлопці — добрії молодці!
Ви теж часу не гайте, на свято до нас завітайте!
Хлопчик. А ще, господарі шановні, якщо в господі мотлох якийсь маєте, нам його віддавайте.
Не пошкодуйте тріски чи поліна, щоб наше багаття горіло!
(Діти заводять купальську пісню.)
Діти. Проти Івана сонце іграло.
Ой рано, на Йвана.
А де ж воно ночувало?
Ночувало у Івана.
Ой рано, на Йвана.
Вареники з цибулею,
З цибулею, з чорним маком.
Ой рано, на Йвана.
З чорним маком, пастернаком,
Із юшкою, з петрушкою.
Ой рано, на Йвана (двічі).
(Хлопчик виносить вербу, встановлює її серед сцени)
Хлопчик. Поставлю я вербу, сам сяду зверху.
На вербі я сиджу, гукаю,
Дівчат на Купала скликаю.
Перша дівчинка. Наше Купайло з верби, з верби.
А ти, Іване, прийди, прийди.
А як не прийдеш доріжкою,
То привеземо теліжкою.
Друга дівчинка. Наше Купайло з верби, з верби.
А ти, Іване, прийди, прийди.
Наше Купайло не ламати,
А собі дівку вибирати.
Усі. Коло Купайла обметено.
Ще й барвінком обплетено,
Ще й васильочком обтикано,
Нас на Купайло викликано.
(Хлопці співають пісню.)
Хлопці. Гей, ви, дівчата, Йвана, Йвана,
Чом ваша верба ще й не вбрана?
Гей, виходьте на вулицю,
Та й вбирати Купальницю.
(Співають дівчата.)
Дівчата. А наші хлопці — недбайливці,
Не вирубали Купальниці.
Якби вони рано встали,
Та й Купалу вирубали.
(Дівчата плетуть віночки і промовляють.)
Дівчата. Піду я у садочок, нарву я квіточок.
Гей, гей, нарву квіточок.
Нарву я квіточок, сплету віночок.
Гей, гей сплету віночок.
Заплету віночок, заплету шовковий,
На щастя, на долю, на чорнії брови.
(Дівчата несуть віночки до верби, прикрашають її, стають навколо, водять хоровод І співають.)
Дівчата. Коло Мареноньки ходили дівоньки.
Стороною дощик іде, стороною,
Та й на нашу руженьку червону.
Ой, на горі жито, а в долині просо.
Стороною дощик іде, ще й дрібненький,
Та й на наш барвінок зелененький.
(Дівчата по черзі підходять до верби, знімають віночок, ідуть до сцени, кидають віночок "у воду", промовляючи.)
Дівчата. Я свій віночок візьму, кину у ставочок.
Гей, гей, кину у ставочок.
Хто той віночок спіймає, той мене візьме.
Гей, гей, той мене візьме.
Пливи, віночок, за водою,
Пливе доля за тобою.
Пливи, віночок, к бережечку
І к рокитяному кущечку.
Ой, поплинь, віночку, прудко за водою,
На щастя, на долю милому за мною.
Хлопчик. Пора запалити купальське багаття! (Виносить макет багаття, ставить на сцені.)
Перший хлопчик. На Купалу вогонь крешуть,
Нехай відьми на пень брешуть.
Нехай брешуть, нехай знають,
Нехай молока не одбирають.
Другий хлопчик. Ой, на Купала вогонь горить,
Ой, там Ганнусю перевозять.
Ой, помаленьку її везіте,
її віночка не загубіте,
її віночок рутів’яненький,
її Іванко молоденький.
(Під веселу українську мелодію всі стрибають через багаття.)
Хлопчак. Дівчата, заспіваймо веселую!
Усі (співають).
На Івана Купайла
Жаба в борщ упала.
Дівки не поспіли —
Хлопці жабу з'їли! (Двічі.)
На Івана Купайла
Гуска в борщ упала.
Хлопці не поспіли —
Дівки гуску з'їли! (Двічі.)
Хлопчик. Догоряє купальське багаття, закінчується наше свято.
Дівчинка. Сходилось Купало із долу до долу.
Час нам, дівоньки, додому.
Усі. Допалимо та соломоньку
Та ходімо та додомоньку.
Лежи, лежи та, Купайлочку,
В червоному та багаттячку.
(Стають парами, трійками, беруться попід руки, ідуть по сцені, співають і пританцьовують.)
Хлопці. Світи, світи, місяцю, місяцю,
Та й на нашу вулицю, вулицю.
А на нашій вулиці, вулиці
Усі хлопці молодці, молодці.
Дівчата. А немає кращого, кращого
Від Романа нашого, нашого.
Сім пар чобіт витоптав, витоптав,
Поки Надю висватав, висватав.
(Співаючи, діти виходять за лаштунки.)
| 
