Володимир Шинкарук

надав Микола Рудаков

Біографія

Автор і виконавець власних пісень, ведучий і режисер, професор Житомирського державного університету ім. І. Франка Володимир Федорович Шинкарук народився 19 серпня 1954 року в селі Вчорайшому Ружинського району Житомирської області в родині медиків. 1958 р. батьки переїхали на Хмельниччину – спершу в селище Теофіполь, де прожили чотири роки, а потім - у місто Красилів (1962 р. – 1967 р).

1967 р. родина Шинкаруків повертається на Житомирщину і оселяється в селищі Червоному Андрушівського району.

Зі шкільних років література, музика і спорт ішли з Володимиром поруч. Йому в один і той же час хотілося бути то спортсменом, то музикантом, то письменником. Навіть після закінчення десяти класів, Володимир ще не мав чіткого уявлення про те, чому присвятити своє життя. Одне лише було очевидно: йому близька гуманітарна сфера.

У 1971 р. після закінчення Червоненської середньої школи і "невступу" до Київського університету, Володимир став працювати завідувачем клубу Червоненського цукрового комбінату. Ця робота завклубом цукрового комбінату відкрила Володимиру перспективи професії культпрацівника, і 1972 р. він вступив до Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Франка на філологічний факультет. 1976 р., після закінчення інституту, залишився викладати на кафедрі російської та зарубіжної літератури. Згодом була служба у війську, де Володимир потрапив до ансамблю пісні і танцю Прикарпатського військового округу (для нього це була справжня школа художньої творчості). Далі було навчання в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту ім. М. Горького, під час якого з більшим захопленням Володимир ходив на записи програми "Телевізійний клуб авторської пісні", ніж на консультації до свого наукового керівника професора Івана Крука.

Працював на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора Житомирського державного університету ім. І. Франка, а також у Київському Національному університеті культури та мистецтв (2000 р. – 2002 р.). Його наукові інтереси стосуються сфери історії літератури та мистецтва, літературного краєзнавства. Володимир Шинкарук – автор біобібліографічного довідника "Літературна Житомирщина" (1993 р.), навчальних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України "Давня література. Практикум" (2003 р., у співавторстві з П. Білоусом), "Українська література. ХІ – ХVІІІ ст. Практикум" (2006 р., у співавторстві з П. Білоусом), більш як шістьох десятків наукових статей.

Постійно поєднує науково-педагогічну діяльність з концертними виступами. Музична освіта Володимира обмежується двома класами музичної школи, у цій сфері він – "самоук", музичної грамоти, а також гри на кількох інструментах навчався самотужки, постійно слухав музику – естрадну, класичну народну... Його кумирами є "Бітлз", "Дорз", Енріко Масіас, "Червоні гітари", Чеслав Неман, "Омега", "Песняри"... В авторській пісні його учителями були Юрій Візбор, Булат Окуджава, Володимир Висоцький... Як автор і виконавець є переможцем багатьох музичних фестивалів і конкурсів, виступав з концертами у Польщі, Словаччині, Угорщині, Німеччині, Франції, США. Записав і видав два магнітних альбоми "Дім для душі" (Сoll. 1, 1998 р.), "Дім для душі" (Сoll. 2, 2001 р.); компакт-диски "Дім для душі" (2002 р.) та "Колір тиші" (2007 р.), "Перекоти-НЕБО" (2009 р.).

Володимир Шинкарук входить у Національну спілку письменників України. Друкувався в журналах "Київ", "Перець", "Дніпро". Його перу належать книги поезій та пісень: "Moderatо синіх сутінків" (1994 р.), "На відстані ночі" (1996 р.), "Перелітні дощі" (1999 р.), "Перехрестя розлук" (2004 р.), "Колискова для осені" (2009 р.), збірки прози "Оповідання" (2003 р.), "Нестандартний підхід" (2006 р.), прозово-поетична книга "На два життя одразу"(2010 р.).

Виховав цілу плеяду відомих науковців, журналістів та митців, серед яких Юрій Кот, Сергій Кудімов, Наталія Мосійчук, Ірина Антонович, заслужена артистка України Ірина Шинкарук.

Володимир Шинкарук є лауреатом обласної комсомольської премії імені Миколи Шпака (1986 р.), Всеукраїнської премії ім. І. Огієнка (2008 р.). Має безліч грамот і подяк та почесних відзнак. Державні нагороди - почесне звання "Заслужений працівник культури України" (1991 р., лише після отримання цього почесного звання Володимир зрозумів, що непомітно для себе в цій сфері став професіоналом, до того музика і поезія сприймалися ним як хобі); орден "За заслуги" ІІІ ступеня (2009 р.).

Творчі здобутки: член Національної спілки письменників України (2007 р.); лауреат ІІ Всесоюзного міжвузівського фестивалю політичної пісні (І місце, Вінниця, 1975 р.); переможець Республіканського телевізійного конкурсу "Сонячні кларнети" (Київ, 1983 р. та 1988 р.); лауреат Всесоюзного огляду самодіяльної художньої творчості, присвяченого 40-літтю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні (1985 р.); лауреат ІІ Всесоюзного фестивалю народної творчості, присвяченого 70-літтю Великої Жовтневої соціалістичної революції (1987 р.); дипломант Всеукраїнського фестивалю авторської пісні та співаної поезії "Оберіг" (Луцьк, 1992 р.); лауреат Міжнародного фестивалю "Доля" (краща пісня фестивалю - "Свіча", муз. К. Яновського, сл. В. Шинкарука, виконавиця С. Зайченко, Чернівці, 1993 р.); лауреат Всеукраїнського фестивалю "Червона рута". (краща пісня фестивалю - "Місячний оберіг", муз. О. Ходаківського, сл. В. Шинкарука, виконавиця І. Шинкарук, Донецьк, 1993 р); лауреат Міжнародного фестивалю "Голос Азії" (краща пісня фестивалю - "Місячний оберіг", Алмати, 1994 р.); лауреат Національної програми "Мистецький олімп України" (Київ, 2009 р.); лауреат першої премії у номінації "Пісенна лірика про кохання" (Київ, 2010 р.).

У присвяченому Володимиру Шинкаруку розділі книги "Мистецький олімп України", який називається "Мабуть, сьогодні в Україні немає універсальнішого артиста", наводиться цитата відомого українського психолога Олександра Музики: "Ми підсвідомо тягнемось до таланту і потаємно заздримо йому. А він завжди здивований тим, що ми не можемо так яскраво переживати, так безоглядно радіти й так повноцінно жити. Його вражає, що ми не обов'язкові, що лінуємося вчитися, що ми не творчі, що у нас все – колись чи потім, що ми не живемо реальним життям, а плекаємо самозаспокійливі ілюзії. Він подивований, але все одно іде до нас, бо хоче, щоб і ми відчули незмірну радість творчості. Він знає, що радість творчості множиться від кількості людей, які живуть нею одночасно.

...Він живе так, як ми хотіли б жити. У нас не виходить, бо ми – ліниві, бо ми – незібрані, бо ми – мрійники. А він – творець, тому повнокровно, повно і яскраво живе для нас!"

Для Володимира Шинкарука літературна і музична творчість давно стала потребою, важливою складовою життя, він займався б нею, навіть якби вона не приносила ніякого зиску. Його вірші і проза народжуються із душевної схвильованості, сердечної небайдужості. Має бути "щось", що стимулює душевну та інтелектуальну роботу – слово, зустріч, епізод... Нічого не пише в стані абсолютного спокою або щастя (я насолоджується цими короткими миттєвостями)... Простіше з малими формами, тому що вірші легко запам'ятовуються. А народжуються вони по дорозі на роботу (любить ходити пішки), в метро, під час телетрансляції футбольного матчу, навіть під час застілля. З прозою важче. Проза "вимагає письмового столу" і часу. Прозу не напишеш за кермом авто, а Володимир півжиття – в дорозі... Намагається дотримуватись певних принципів: не любить силабо-тонічну систему віршування; віддає перевагу тонічній; любить афористичність і лаконізм. В основі його прози завжди – реальний факт. Рухає розповідь не опис, а діалог. Завершує твір неочікуваний фінал. Також намагається уникати літературних "красивостей". Володимир Шинкарук пише для себе і для своєї дочки – заслуженої артистки України Ірини Шинкарук. Але його пісні також виконують заслужені артисти України - Павло Мережук, Юрій Градовський, Зеновій Гучок, дует "Світязь", Софія Ротару ("Вино разлук").

Одружений: дружина Людмила - за фахом вчитель математики, донька Ірина - заслужена артистка України, син Федір - головний економіст державного підприємства "Національний туристичний офіс".
Сторінки в інтернеті:
  • Володимир Шинкарук - офіційна сторінка