На першій лінії вогню

І совість болить,
І тривожить сумління,
Штормить
І розхитує долю мою...
Ну ось,
Уже вийшло моє покоління
На першу лінію вогню.

Здавалось,
Ще рано нам бити на сполох,
Життя, як дорога,
Що не має кінця,
Та посеред пісні
Зривається голос
І рвуться струни й серця.

Учусь не брехати ні в думці,
Ні в слові,
Іду, спотикаючись,
До каяття.
Завжди треба бути
До смерті готовим,
Та свято вірити в життя!

Поділитись сторінкою: