Останнє слово

Я відчуваю, як росте трава
І в хмарах дощ збирається по краплі.
Як продирається крізь віття вітер,
І в чорнім небі закипають зорі.

Крізь мене в небо приростають квіти,
Крізь мене в землю входить блискавиця.
Мов тихий стогін на мою могилу
Сідає листя - чорне і червоне,
А наді мною іржавіє хмара,
В пробитім серці іржавіє куля!

І де моє невимовлене слово?
Останнє слово іржавіє в горлі.
Я вже давно не відчуваю болю,
Я вже давно не відчуваю суму!

Крізь мене в небо приростають квіти,
Крізь мене в землю входить блискавиця.
Мої зелені очі в чистім полі
Розбились на малесенькі краплини.
Від них не залишилося і сліду,
Бо висушило їх пекуче сонце.

Сховалась вічність у моїх зіницях.
Я відтепер похована у морі.
Я відтепер похована у тишу.
І тільки душу - мою незгасну душу
Понесли в світ осінній, |
Журавлі, журавлі...     | (4)

Поділитись сторінкою: