Місячний оберіг

Я буду з тобою уві сні й наяву,
В очі ввійду сльозою, в душу смутком ввійду.
Даждьбога просила, - не почув, не почув,
Стрибога молила, - він у травах заснув.
Доля моя - чекати з перехрестя доріг,
Ясен місяць благати, щоб тебе оберіг.

Ой, місяченьку, сину Даждьбожий
Нехай твоя луча та й допоможе,
Нехай простелить ладі милому
Срібну доріжку, ой тай, додому.

Ничить трава, та й жалощами,
Кичить зигзиця гуком печалі.
Встають над світом криваві зорі,
Течуть по світу криваві ріки.
І нощ грозою птич убудила,
Померло, згасло червлене сонце.

Ой, місяченьку, сину Даждьбожий
Нехай мої гуки ладі поможуть.
А як після ночі зорі розтануть,
Ці слова дівочі оберегом стануть.

Ти наче небо, я наче птиця,
Ти наче річка, я мов вода.
Ти наче спрага, я мов криниця
Ти поцілунок, я мов вуста.
Ти наче шепіт, я наче стогін,
Ти наче тіло, я мов душа.
Ти наче сумнів, я наче спогад,
Ти наче вітер, я мов свіча.

Слово моє на всі часи
На день і на ніч,
На віки вічні
Я буду з тобою.

Я буду з тобою уві сні й наяву
В очі ввійду сльозою, в душу смутком ввійду.
Ладо моє миле, коли б мені крила,
Я б до тебе прилетіла!..

Поділитись сторінкою: