Під Слов'янськом

Нерви зав'язані морським вузлом,
Чужі голоси в тумані.
Земля — ось вона, під животом,
А до неба лиш — дев'ять грамів.

Зариваюся в землю зеленим кротом.
Кола в очах багряні.
Життя, мов повітря, розлите кругом.
А до смерті лиш — дев'ять грамів.

Поцілили все-таки в лівий бік.
Подих — як зойк останній.
Постріл смертельний серце обпік.
До безсмертя лиш — дев'ять грамів.

Поділитись сторінкою: