Остання крапля дощу

Занурюю руки у теплий день,
Погляд ховаю в розчинених вікнах,
Мене, як сліпого, ніч веде,
Все далі, далі, далі від світла.
Ковтаю сльози, випльовую сміх,
Не каюсь, живу, як умію,
Туга петля із довгих доріг
Повільно стягує, стягує шию...

Приспів:
Я – остання крапля дощу,
Що не впала на землю,
А розбилась об вітер
І стала, стала вітром...

Від холоду слів німіє язик,
Гойдається маятник – долю колише,
Вмирає іще ненароджений крик
І плаче по ньому розбуджена тиша.
Так хочу літати, але не вмію,
Так хочу співати, але мовчу,
У пам'яті витру імена і події,
І тільки надію, надію лишу,
Бо... Я – остання крапля дощу,
Що не впала на землю,
А розбилась об вітер
І стала...

Приспів.

Поділитись сторінкою: