Павло Кармалюк

надав Богдан Косопуд

Біографія

До 100-річчя від дня народження видатного українського співака Павла Петровича Кармалюка був виданий компакт диск "Співає Павло Петрович КАРМАЛЮК". І хоч від часу, коли його не стало минуло понад два десятиліття, пам'ять про нього та його голос продовжує хвилювати всіх, кому пощастило спілкуватися з ним або піддатися чарам його величного мистецтва.

Він був неперевершеним інтерпретатором образів світового оперного репертуару, в тому числі образів, створених музичним генієм Верді. Сотні разів він виходив на сцену як зневажений у своїх почуттях Ріголетто (одноіменна опера), розважливий і люблячий батько Жермон ("Травіата"), сповнений великих почуттів Родріго ("Дон Карлос"), жорстокий красень Граф Ді Луна ("Трубадур"). Та не менш переконливо виглядав у нього підступний Скарпіа ("Тоска") Дж. Пуччіні, моторний витівник Фігаро ("Севільський цирульник") Дж. Россіні і багато-багато інших оперних персонажів. Різноманіття характерів оперних героїв не завадили митцеві відтворити їх з величезною життєвою правдивістю.

Це стало можливим тому, що володіючи потужним, незвичайної краси баритоном, притаманним лише йому одному тембром, Павло Кармалюк був і прекрасним актором. Його сценічна майстерність спиралася не тільки на добру виучку, а й на великий життєвий досвід, який митець вільно міг трансформувати у всі сфери своєї діяльності. Тому були такими переконливими образи, котрі він створював на сцені оперного театру.

А головним театром його життя, став Львівський академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької (на час праці у ньому Павла Кармалюка театр носив ім'я Івана Франка). Після закінчення Київської консерваторії у 1941 р., він працював солістом Саратовської опери, а з 1944 р., він - соліст Львівського оперного і співав на його сцені протягом усього свого життя. Тут він був загальновизнаним королем баритонів і свого роду загальною емблемою театру.

Народився Павло Кармалюк у співучій селянській родині, що мешкала в мальовничому селі Осівці на Житомирщині. Від раннього дитинства чарував односельчан співом народних пісень. Служба в армії, а згодом у кінній міліції, привела його у місто Київ, де він випадково, прослухавши оперну виставу, відчув своє життєве призначення і у 1932 році поступив до Київського музичного училища в клас прекрасного педагога Дометія Гурійовича Євтушенка, коріння школи якого сягало італійського бельканто. У цього педагога він навчався і у Київській консерваторії імені П.І.Чайковського.

Уже там, в консерваторії, визначився основний профіль його майбутньої діяльності - оперний спів. Допомогла практика в оперній студії вузу. На її сцені він, виконуючи партію Жермона, вперше пережив турботу за свого сина Альфреда, намагаючись повернути його з обіймів куртизанки в лоно родини. Тоді, виспівуючи арію свого героя, Павло Кармалюк вперше відчув величезні можливості голосового апарату і душі, вести широку, наспівну мелодію — сильну і одночасно благальну, мужню і трепетну. Не даремно в образі Жермона йому довелося виходити на сцену протягом життя більше 440 разів. Та найбільш значущим виявився для творчої самореалізації Павла Кармалюка образ Ріголетто з одноіменної опери Дж. Верді. Партію Ріголетто він відспівав понад 300 разів і кожного разу своїм виконанням сягав вершини перевтілення і звукової інтерпретації.

Якщо при виконанні партій світової класики, Кармалюк, все ж мав перед собою певні зразки образної інтерпретації, то виходячи на сцену в українських операх, він сам часто бував зразком для наслідування іншим. Таким була зокрема його участь у постановці опери К.Данькевича "Богдан Хмельницький".

Постановка опери "Богдан Хмельницький" К.Данькевича здійснювалася у 1954 році в кількох театрах України. Критика одностайно визнала, що найкращими "Хмельницькими" були М.Гришко у Києві та П.Кармалюк у Львові. Було визнано також, що кожний з цих двох співаків створив свій, оригінальний образ славетного гетьмана. Через чотири роки, 10 вересня 1960 р., у Львові відбулася прем'єра опери Ю.Мейтуса "Украдене щастя". Це була одна з перших українських психологічних опер. Сюжет, в основі якого лежала одноіменна п'єса Івана Франка, показав вузол характерних та соціальних протиріч, що оплутав трикутник його героїв: селян¬ - бойківчан Анну, її чоловіка Миколу, та бувшого односельця Анни, а тепер жандарма Михайла. Павло Кармалюк у цій опері виконав партію Михайла, чим ступив на найвищу сходинку своєї сценічної майстерності та слави. Так само незабутніми залишилися його виступи в опері К.Данькевича "Назар Стодоля" та Кос-Анатольськбго "Заграва".

Голос співака був надзвичайно витривалий. Павло Кармалюк виступав у операх і коли йому було сімдесят, мріяв заспівати і на своєму 80-річчю, якого на жаль за життя не відбулося. Сказати, що Павло Кармалюк був оперним співаком, це значить сказати про нього лише половину правди. Адже він був також і чудовим інтерпретатором камерної музики. За своє життя він проспівав величезну кількість романсів українських та європейських композиторів. З особливим пієтизмом П.Кармалюк ставився до народної пісні. Завжди включав їх в концертні програми. По-суті вся вокальна естетика співака формувалася на основі естетики народної пісні - у її первісному та опрофесійненому виді. Ця пісня виявилася наче перехідним містком до музики Верді, Чайковського, Доніцетті, Лисенка та інших композиторів, твори яких він співав так само легко і музикально, як улюблені з дитинства народні пісні. Багато композиторів - сучасників Павла Кармалюка вважали за честь, аби він першим виконав той чи інший їх твір. Тут можна згадати С.Людкевича, М.Колессу, А.Кос-Анатольського, П. Гайдамаку та багатьох інших.

Павла Петровича Кармалюка вже немає серед нас, але в багатьох містах, України і світу, звучать голоси його учнів - носіїв кращих традицій свого учителя. Його вихованці: П.Ончул, В.Чайка, В.Лужецький, О.Врабель, С.Матвіїв, В.Федотов, О.Чепурний, В.Грицюк, Я.Головчук, Я.Шовковий, Н.Дацько, С.П'ятничко, О.Громиш, С.Криворучко, С.Фіцич, Б.Косопуд, С.Тарасович, Г.Вільха, В.Цімура, О.Максаков, М.Кривень, Ю.Біскуп, В.Юськів, В.Кривий, Б.Олинець, Р.Золотарьова і інш.

Музикознавець, композитор,
доцент ЛНМА імені М.В.Лисенка
Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ