Павло Арсенович Грабовський

Грабовський Павло Арсенович (1864—1902) — народився в сім'ї паламаря в с. Пушкарному, Охтирського повіту на Харківщині.

Ще в дитячих роках Грабовський зазнав гіркого життя та поневірянь сільської бідноти.

Навчання в Охтирській бурсі проходило разом з великою цікавістю до соціальних питань.

Тут юнак захоплювався революційними народниками 70-х років.

Навчаючись в Харківській семінарії (1879—82), він вступив у тісний контакт з революційним гуртком організації "Чорний переділ", читав там нелегальні видання і поширював їх серед населення, збирав кошти для революційної організації.

За протиурядову пропаганду його було арештовано (1882), виключено а семінарії і вислано на село під нагляд поліції.

Весною 1885 року Грабовський переїздить до Харкова знову і віддається революційній діяльності, а через рік його вдруге заарештовують і засилають на п'ять років у Балаганську округу, Іркутської губернії.

В 1889 році його арештовують за виступ проти кривавих розправ над політичними засланцями, відомих під назвою "якутської трагедії", саджають до іркутської в'язниці, де він був три з половиною роки.

З в'язниці Грабовського заслано до Вілюйська (Якутська область), де недавно поневірявся великий революційний діяч М. Чернишевський.

В 1899 році Грабовський перебрався в Тобольськ, де й скінчилося його страдницьке життя.

Основна творча діяльність припадає на часи заслання, а перші вірші були надруковані в 1890 р. в журналі "Зоря" (Львів).

В 1894 році вийшла перша збірка поезій і переспівів "Пролісок", тоді ж вийшли його переклади з Сурикова "Твори Івана Сурика".

А через рік збірка перекладів "З чужого поля"; потім збірки: "З півночі" ( 1896), "Доля" (1897), "Кобза" (1898) та інші.

Творчість П. Грабовського належить до кращих надбань революційної демократичної поезії пошевченківського періоду.