Як почуєш вночі край свойого вікна

Як почуєш вночі край свойого вікна,
Що щось плаче і хлипає важко,
Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна, |
Не дивися в той бік, моя пташко.         | (2)

Се не та сирота, що без мами блука,
Не голодний жебрак, моя зірко.
Се розпука моя, невтишима тоска,         |
Се любов моя плаче так гірко.            | (2)

Так прощай же, прощай, не чекай більш весни,
Коли будуть цвісти верболози.
І востаннє тобі, замість слів про любов, |
Посилаю я муки і сльози.                 | (2)

Так прощай же, прощай, не чекай більш весни,
Будь щаслива, весела, як завжди.
Що було — схороню аж у серце на дно...   |
Не шукай між людьми більше правди.       | (2)

Поділитись сторінкою: