Дозвольте! Дозвольте!

Дозвольте! Дозвольте!
Пробачте, шановні, дозвольте тут,
Що я сам вам представлюсь:
Мене Прологом звуть!
Покаже автор вам
Маски театру в комічних нарадах.
А, що це означа? Та, що задумав
Дати наш автор, скажу вам зараз.

Вчили давніше поети натхненні:
Не вірте у сльози, пролиті на сцені,
О, не вірте ви,
Бо слізьми ридаємо дуже нещирими!
Ні, ні,
Наш автор бажає сказать вам не те:
Взяв життя живої людини
І показав, що й артист має серце живе!
Автор народу служити повинен,
Він у правди натхнення бере!

Згадав поет про минуле,
Згадав болючі дні, життя криваве -
І очі в сльозах блиснули,
І п'єсу диктували слова, і пісні сумні.

І так ви зараз ось тут побачите
Душ людських щастя і горе,
Ненависть і все, що вона нам творить,
Помсти суд, кривавий суд,
І той крик мерзенний, і сміх,
Пекельний сміх!

А ви забудьте, що на сцені простій
Грають бідні комедіанти.
Ви у душу нам загляньте,
І, що ми - люди теж із кості і крови,
Що, як інші люди на світі,
І ми кохаєм, і страдаєм!

Думка п'єси розкрита,
Судіть, чи п'єса талановита!
І так, ми починаєм!

Поділитись сторінкою: