Фронтовики...

Ми з тобою давно ще на фронті
В боях подружились.
Сухарі і патрони в окопах
Ділили не раз.
В клекотаннях так наливались
Відвагою жили,
Був для, як знамено,
Був для, як знамено,
Вітчизни священний наказ!
А роки, як розсідлані коні,
В тумані червонім летять,
Летять, летять...

Скільки нас із доріг
Не вернулось до отчого дому,
Як затихла весною у світі
Вогненна гроза,
А синів матері виглядають
У горі німому,
Крає серце пекуча,
Крає серце пекуча,
Як рана ще й досі сльоза...

Сплять солдати в степах
Під волошковим небом Європи,
А розквітлому щастю
Здається, немає кінця.
Біля Волги й Дніпра
Заросли пшеницями окопи,
Тільки в шрамах солдатських,
Тільки в шрамах солдатських
Лишилася наша печаль...
А роки, як розсідлані коні, |
В тумані червонім летять,   |
Летять, летять...           | (2)

Поділитись сторінкою: