Василь Зінкевич

ivasyuk.org.ua

Біографія

Василь Зінкевич, який поруч із Софією Ротару, Назарієм Яремчуком та Іваном Поповичем вважається одним із зачинателів української естради, народився 1 травня 1945 р. у селі Васьківці Хмельницької області. Його батько, Іван Харитонович (1903-1980 рр.) мав гарний голос і був керівником церковного хору. За словами матері, Ганни Прокопівни (1914-2003 рр.) від батька Василь успадкував мистецькі здібності, а у шкільні роки брав участь у художній самодіяльності.

Відомо, що спочатку він навчався у Вижницькому училищі декоративно-прикладного мистецтва, брав участь у танцювальному колективі "Смеречина". За його словами, коли переїхав до Вижниці, то почав малювати і зауважив 17-річним юнаком, що Черемош якось по-особливому обіймає своїм руслом Вижницю – маленьке містечко. І в його юнацькій душі спалахнула думка про те, що Черемош наче закохався у Вижницю. Відтоді любов і свобода стали основним кредом юного Василя, якого він дотримується і по сьогоднішній день.

Після строкової служби у війську Василя Зінкевича запросив у ансамбль "Смерічка" його художній керівник – Левко Дутківський. Василь Зінкевич тут працював 1 рік солістом і разом із Назарієм Яремчуком вони удвох склали дует, який у майбутньому приніс вокально-інструментальному ансамблю "Смерічка" надзвичайну популярність і визнання на увесь тодішній Радянський Союз.

У 1971 р. у Карпатах, у містечку Яремче було знято і показано по Центральному телебаченню музичний фільм Мирослава Скочиляса та Романа Олексіва із романтичною назвою – "Червона рута". Саме у цьому фільмі герой Зінкевича – молодий шахтар Борис із Донбасу, закоханий у дівчину-горянку (яку зіграла Софія Ротару) виконав багато українських пісень молодого тогочасного українського композитора і поета – Володимира Івасюка: "На швидких поїздах", "Мила моя", "Залишені квіти" (на музику Валерія Громцева), проте кульмінація фільму – це виконана Зінкевичем пісня про символ справжнього і щасливого кохання, символ юнацької мрії, пісні, яка стала класикою українською молоді, що з вірою та надією вдивляється у майбутнє – "Червона рута". За словами корифея української естради, у ті часи він навіть не думав, що пісня стане його долею: "навіть тоді, коли зазвучав щемливий і манливий мотив-вступ "Червоної рути", я не думав, що це визначить мою долю".

Саме того ж року Василь Зінкевич, Назарій Яремчук і композитор – Володимир Івасюк взяли участь у телеконкурсі "Пісня року" у Москві. Вони успішно виконали пісню "Червона рута" у супроводі оркестру Всесоюзного радіо і телебачення під керівництвом Юрія Силантьєва. Ще у ті часи ця пісня звучала по всьому Радянському Союзу. У складі вокально-інструментального ансамблю "Смерічка" Василь Зінкевич багато гастролював по Україні і за кордоном, скрізь його супроводжував неймовірний успіх і захоплення глядачів.

У 1972 р. на Центральному телебаченні Василь Зінкевич, Назарій Яремчук та вокально-інструментальний ансамбль "Смерічка" взяли участь у Всесоюзному телеконкурсі "Алло, ми шукаємо таланти", де вони успішно виконали пісню Левка Дутківського "Горянка" на слова поета Миколи Леонтюка і отримали звання лауреатів. У ті роки у складі "Смерічки" Василь Зінкевич подарував світові свої пісні: "Сніжинки падають", "Осінь прийшла", "Скажи, скажи", "Відлуння твоїх кроків", а також – у дуеті з Назарієм Яремчуком: "Червона рута", "Мила моя", "Пісня буде поміж нас", "У Карпатах ходить осінь". Пісні "Смерічки" - Зінкевича, Яремчука та Софії Ротару співали далеко за межами Української РСР, від Сахаліна до Прибалтики і навіть у далекому Сибіру.

Вже у 1975 р. через хворобу горла Василь Зінкевич змушений був залишити ансамбль "Смерічка", оскільки він вже не міг співати, тож думав залишитися працювати у Ленінграді. Однак, лікарі спромоглися йому допомогти і швидко повернули голос. У цей час його запросив на Волинь Валерій Громцев, який керував вокально-інструментальним ансамблем "Світязь". Василь Зінкевич переїхав до міста Луцька і почав працювати у ансамблі "Світязь", а потім – із переїздом Василя Громцева до Криму Зінкевич очолив цей ансамбль, саме у цей час розпочалася нова хвиля його творчості. У 1978 р. співак взяв участь у Всесоюзному конкурсі "Молоді голоси", де успішно виконав пісні Володимира Івасюка "Тільки раз цвіте любов" на слова Богдана Стельмаха і "Світ без тебе" на слова Василя Бабуха. Упродовж багатьох років у репертуарі цього популярного співака звучать пісні: "Балада про мальви", "Скрипка грає", "Два кольори", "Горянка", "Мій рідний край", "Мамина світлиця", "Музика весни", "Ніби вчора", "Хай щастить" та багато інших.

У 1980 р. йому було присвоєно звання заслуженого артиста України, а у 1986 р. – Народного артиста. У 1994 р. Василя Зінкевича було удостоєно Державної премії ім. Т. Шевченка, а у 1999 р. – його нагородили орденом "За заслуги" 3 ступеня. У 1997 р. Василь Зінкевич від України взяв участь у Міжнародному журі Міжнародного конкурсу молодих виконавців естрадної пісні "Вітебськ-1997". Наприкінці травня 2000 р. вже на той час славетний український співак взяв участь у ювілейному вечорі "Імперія пісні" популярного поета-пісняра Юрій Рибчинського з нагоди його 55-річчя, це дійство відбувалося у київському палаці "Україна". У 2005 р. по українському телебаченні було показано фільм, який було присвячено багаторічній творчості легендарного співака. У 2009 р. Василю Зінкевичу присвоїли звання "Герой України із врученням ордена Держави".

Концертна діяльність Василя Зінкевича і нині залишається багатогранною. Вже понад 50 років він успішно гастролює у містах і селах України та пропагує культуру української пісні у Польщі, Румунії, Чехії, Югославії, Білорусі, Росії та у інших країнах. Крім того, він був учасником багатьох престижних фестивалів та конкурсів як виконавець і як член журі. Так, відомо, що легендарний співак неодноразово очолював журі Всеукраїнського фестивалю української пісні "Пісенний вернісаж" (м. Київ), Всеукраїнського телевізійного конкурсу молодих виконавців "Мелодія" (м. Львів), був членом журі Міжнародного дитячого конкурсу виконавців "Маленький принц" в м. Бухарест (Румунія) та Міжнародного конкурсу молодих виконавців "Слов'янський базар" у Вітебську (Білорусь).

Вже у наш час, упродовж 2010-2021 рр. Василь Зінкевич готував нову програму "Українська пісня єднає світ", проте поки що цим планам так і не вдалося втілитися у життя, оскільки спочатку завадила пандемія, а потім – збройна агресія РФ.

На думку легендарного співака, українська пісня є суттю українського народу: "Знаєте, не випадково, ми, братове українці, на цій планеті Земля. Тому що наша пісня то не є просто забава, а наша суть. І ми не можемо без цього. До речі, ви знаєте, що на планеті Земля ми, українці, створили найбільше пісень. Українських. Ми виспівували свою історію через пісню. В самому українському слові вже закарбована музика. Українські пісні – глибинні. Поетичне слово в обіймах музики стає поетичною музикою. Ми ще не сказали, братове, своє слово. Ми скажемо! Коли у нашому єстві ствердиться бодай половина національної свідомості, ми зазвучимо на повний голос".

Дизайнер Василь Зінкевич (народився 01 травня 45 у с. Васьківці Хмельницька обл.) став першим мужчиною-солістом в суто жіночому тоді вокальному ансамблі "Смерічка". Це сталося в 1968 році - через три роки його знав весь Радянський Союз - "Червона рута" стала кращою піснею в країні. В фіналі наступної "Пісні-72" звучав "Водограй", через рік самодіяльну "Смерічку "запросили в філармонію... Ось це Зінкевичу вже не сподобалося - через два роки виснажливих гастролів він залишив професійну сцену. Та виявилося, що без пісні вже не прожити -в 1977 році він повертається на велику естраду, вже як соліст волинського ВІА "Світязь". "Ти - моя весна", "Любов цвіте один раз", "Світ без тебе" дуже швидко роблять Зінкевича знову найпопулярнішим співаком в Україні. Та на всесоюзну арену його вже не пустили, та й запланована (після присвоєння йому в 1980 році звання Заслуженого артиста України) платівка так і не з'явилася.

З 1985 року Зінкевич вже Народний артист - на той час в скарбничку української музики він вніс чимало популярних пісень: "Ясні зорі", "Кличу тебе", "Забудь печаль", "Сонце в небі", "Скрипка грає", "Хай щастить", "Тече вода", "Музика", "Ніби вчора", "Крізь літа". Останнім часом метр дуже прискіпливо ставиться до поповнення свого репертуару, записуючи не більше двох пісень на рік, досить довго працюючи над кожною з них. Серед записів останніх років - еврігріни "Два кольори", "Ясени", "Червона рута" та нові пісні "Наснись мені люба", "Серед гір високих". В 1994 році Зінкевичу присвоєна Державна премія Т.Г.Шевченка.

У 1997 році нагороджений орденом Миколи Чудотворця, 20 серпня 1999 р. одержав від Президента орден за заслуги 2-го ступеня. 4 жовтня 2001 р. від головного редактора газети "Голос України" за результатами конкурсу серед читачів отримав звання "Золотий голос України", що засвідчило вручення йому "золотого пера", 30 вересня 2001 року Луцький міский голова присвоїв йому звання почесного громадянина Луцька. 24 травня 2002 року у Києві Міжнародним центром культури і мистецтв була відкрита "Алея зірок" де Зінкевичу була вручена Зірка України (орден №1)

Сини Василя Зінкевича - Василь та Богдан продовжили шлях батька на естраді, кожен з них став лідером відомих в молодіжній тусовці хіп-хопових колективів - відповідно "Тартак" та "Основний показник".

Дякуємо Олександр за допомогу у підготовці статті.