Володимир Яцоланадала Леся Соболевська Володимир Яцола – відомий прикарпатський композитор, аранжувальник та музичний керівник ВІА "Гуцулочки". Зірка його таланту яскраво світила на небосхилі української естради 70-х років поруч із зіркою Володимира Івасюка. Пісні Володимира Яцоли звучать і сьогодні та є взірцем для сучасної естрадної української пісні. Далеко не всі твори дійшли до сучасників, бо загинув Володимир за невідомих обставин і при ньому була папка з нотами нових пісень. Кому вони дістались, можна тільки здогадуватись.
БіографіяВолодимир Яцола народився 22 квітня 1954 року на Кіровоградщині в сім'ї військовослужбовця. 1965 р. переїхав з батьками до Івано-Франківська, де вступив до музичного училища ім. Д. Січинського за спеціальністю баян. Після лав Радянської армії навчався в Івано-Франківському педінституті на відділенні музики і співів. Одночасно був музичним керівником ВІА "Гуцулочки". В цей період "Гуцулочки" досягли неабиякого злету. Виступали в Києві, в Москві та інших містах Радянського Союзу. Здійснювали і закордонні турне, зокрема до Японії (1977), Польщі (1978). За успіхи ансамбль був удостоєний золотої медалі, а керівники нагороджені грамотами. Вже під час навчання в музичному училищі у Володі проя вився хист до композиції. Пісня "Привітальна" (Карпати-гори) на слова Романа Біля з'явилась1972 р. Згодом пісні "Гей як сонце спати ляже", "Загубив – не вернеш", "Чари", "Квіти сонця", "Квітне Україна", "Анничка", "Танго кохання", "Пора весіль", "Печаль матері" та інші твори. ВІА "Гуцулочка" співали в основному його твори або його обробки народних пісень. Відома фірма "Мелодія" навіть випустила їхню платівку 1979 р. Яцола брав активну участь у роботі Спілки композиторів України, підтримував творчі зв'язки з Романом Білем, Миколою Кубиком, Романом Юзвою, Степаном Пушиком, Остапом Гавришем та ін. Яцолу не любив радянський лад за його патріотизм і його українську принциповість. Коли були якісь закордонні турне, то обов'язковим було включення в репертуар російського. Зі спогадів друзів звучить фраза Яцоли: "А де ви бачили, щоб гуцули співали російською?" А ще, коли загинув Володимир Івасюк, він сказав: "Зі мною буде те саме..." У розквіті творчих сил 18 жовтня 1979 року трагічна смерть обірвала його плани і надії , залишивши за собою таємниці і здогадки, куди щезла папка з нотами його нових пісень у день загибелі і хто їх видає донині за свої... 2006 року силами творчої інтелігенції Івано-Франківська (Надії Кукурузи, Марти Шевченко, Лесі Соболевської, друзів Володимира Яцоли Володимира Бондаренка та Ярослава Карціва) а також видавництва "Лілея" було видано нотну збірку пісень Володимира Яцоли "Недописані мелодії... недоспівані пісні..." По можливості кожну пісню цієї збірки буде занесено на сайт. Вірші пам'яті Володимира Яцоли
Роман Біль:
Чорні клавіші і білі –
Чорна туга, білий сум...
Відняли у звуків крила.
Мовкнуть струни Твоїх дум –
Недописаних мелодій,
Недоспіваних пісень.
Проитулився десь на споді
Білих днів Твій чорний день.
Чорні клавіші і білі –
Білі дні і чорні дні...
Твоя доля спопеліла
В чорно-білому вогні.
Роман Юзва:
Талант, що встиг лиш народитись,
Талант, якому ще цвісти,
Новітньою зорею заіскритись –
А ти лежиш в полоні темноти...
Нема вже вороття з того полону:
Він для людини раз і назавжди.
І кам'яніє серце, кров холоне,
Що не знайти рятунку від біди.
Твої пісні вже розпрямляли крила,
Щоб полетіти у погожу вись...
А може втома лиш тебе зморила? –
Тож піднімись і щиро посміхнись
І народи свою найкращу пісню,
Даровану тобі самим життям,
І заспівай, і весело засмійся
На радість людям і назло смертям!
Мовчиш...
Повірить страшно: це не втома,
Ти десь уже в незнаній далині...
І гірко плачуть мати й батько вдома,
Ридають ненароджені пісні.
Прощай!
Пробач, що у життєвім вирі
Тебе ми не зуміли зберегти...
Не спочивай,
У нескінченний вирій
На крилах пісні юної лети!
Адреса цієї сторінки: https://www.pisni.org.ua/persons/1984.html |
|