Риба ― Змий.

Дуже переконуючим приміром Місячної символіки в Святій Вечері є Риба на Святовечірнім столі.

Мітологійне значення і символіка Риби: вибір доказів.

Хотячи доказати, що риба на Святовечірнім столі має мітологійне значіння і є символом Місяця та його шанування, ставимо отсей вибір:

• або походження того символу спричинили етнокультурні взаємини Староукраїнців з Вірменами, про які каже здогадуватися яфетитська теорія проф. Н. Марра,
• або той символ — це корінна (автохтонна) Українська концепція, яка вдаряє незвичайною ориґінальністю помислу і розвинення ідеї.

Яфетитологійні дослідження Н. Марра.

Про доісторичні етнокультурні звязки мешканців Чорноморя з Вірменами пише проф. Н. Марр у своїх яфетитологійних дослідженнях, вважаючи передісторичних "Русских" з над Чорного Моря та від Каспія, нащадків Скитів, Вірмен та Мидів, етнічним відломом Яфетитів або яфетитськими гібридами, звязаними первісно з собою походженням, а опісля об’єднаних реліґійно яфетитським шануванням Змия.

На думку проф. Марра є дуже виразні сліди етнічних і культурних звязків "Полудня Россії" — отже нинішньої полудневої України, — з басейном Уанського озера і Урмійського озера та долиною Уарту. Сліди цих звязків виказує палеонтологія назв рік та місцевостей у Вірменії, які основувалися на іменах преісторичних племен, що жили в цих сторонах.

Імя "Русских" вяже проф. Н. Марр з преісторичними: расами, рассенами, уартами, етрусками, пелясґами, а їх імена виводить від імени ріки Rah в Арменії та долини Раскої, або Рарскої, т.є. Арарату й Уарту.

Шанування Місяця в подобі Змия, Вужа.

Перекази про Змиїв є розсіяні по цілім світі і є свідоцтвом колишнього шанування Змия, а що Змий признаний мітологами за символ Місяця, так свідчать сі перекази про шанування Місяця в подобі Змия.

Порухом Місячного символу у виді Змия є отсе, що змий, чи вуж-гадюка, зміняє (скидає) час-від-часу свою шкіру й тим відновлює свою подобу, так як Місяць зміняє час-від-часу свою подобу.

Святі місця: риби-великани, дракони-змиї, церкви.

Старовірменське реліґійне шанування має свої пам’ятки і вислів у відкритих у р. 1909 в Ґелямських горах камінних рибах-великанах, або камінних драконах-змиях, названих (одні й другі) Вішап-ами.

Що Вішапи були культовими ідолами змиїв, свідчить Старовірменське слово viшap (вішеп), що значить дракон, великий змий, велика риба; а також свідчать про це старинні християнські церкви й культові місцевості у Вірменії, основані в давних поганських культових місцях з іменами Змиїв.

Сі церкви й монастирі, присвячені тепер християнським святим, ось як виглядають:

Таких святих місць є більше.

Шанування Змия і Списа. Християнський св. Юрій.

Рівнорядне з шануванням Змия було в Арменії шанування копія (списа), ― давнього символу Змиєвої голови, або "Змиєвого жала", ― перемінене опісля на християнське шанування списа, яким пробито Христа; або на шанування списа св. Юрія-змийоборця. Очевидно, св. Юрій є тут символом боротьби християнства з шануванням Змия. Порівняти з подібним символом казковим, Кирилом Кожум'якою. (Див. також ― Примітки: КИРИЛО КОЖУМ'ЯКА)

Шанування Вужа. "Молошна" Дорога ― Вуж Світа.

Були назви племенів подібні до назв місцевостей, звязаних з шануванням та іменем Змиїв. Так, приміром, ім’я Мидів або Медів походить етнологійно (після проф. Марра) від Меl або Mad, що значить — змий.

Старовірменське Gel (Mel) означало — вуж, змий; а в Ґелятських горах відкрито камінні культові риби-великани, або риби-змиї. І виходило би, що ці гори були присвячені шануванню Вужа.

Світовим Місячним символом, як Змий, є небесна "Молочна" Дорога, "Вуж Світа" (Weltschlange), а Місяць є буцімто головою цього Вужа. І цьому Місяцеві приписують деякі народи ― також і Український ― таку вдачу, що він захланяє (проглочує) зорі. (Класичний примір, без сумніву взятий з Української народної поезії, видимо в стишку Маркіяна Шашкевича п. з. "Нещасний" — "...журба з’їла му серце, як змия зіроньки".)

Шанування Риби як Місячне.

Та чому як раз належить нам ототожнювати порух Риби з Української Святої Вечері з Яфетито-Вірменським шануванням Змия, чому принагідно вважати Різдвяне шанування Риби за Місячне?

Зближені шанування Змия і Риби.

Думається, тому, що

Мітологійна ідея Риби як доброго ґенія Св. Вечері та народу. Традиції творчості.

Попри неї є в Українського народу далеко поширеніша, більше відповідаюча Святоріздвяній ідеології, — і на Україні раніше, мабуть, корінна, — мітологійна ідея Риби як доброго ґенія Святої Вечері і взагалі Українського народу. Може свідчити про це глибокий мітологійний зміст цього поруху і його поширеність між народом, який ставить його в однім ряді з найповажнішими культово-реліґійними традиціями українськими.

Як порух мітологійний Риба, ― серед космічних вод Моря або Дунаю, ― приявлює Місяць у своїй самостійній активності у Почині Світа.

У повнім мітологійнім Українськім образі

• виступає Місяць як світотворчий чинник нерозлучно в Астральній Трійці, як збірна Сила Первовічних творчих чинників;
• окремішно він є всеживим чинником і символом людської щасливості.

Як риба серед моря, так і Місяць плаваючий по Небі є приманчиві та невловимі; а як риба Виз у Колядках, так само і Місяць — все людям сприяють.

Світові аналогії: Щастя і Спасіння.

Є дві чужі аналогії цього містичного явища, — не то Риби на Морі просторім, не то Місяця серед Неба.

Щастя і Спаситель Іранського народу Йіма.

Староїранське xv arənah = слава, велич; щастя народу; воно плаває серед мітичного Моря vourn kaša, як миготлива, блискуча, приманчива поява.

Його хоче вловити ворог народу, демон-узурпатор, але, щойно посягне за ним рукою, так воно промкне помимо — як Місяць з Неба, невловимий у воді.

Здобуде Те щастя xv arənah мітичний князь і майбутній спаситель Іранського народу, Йіма, і тоді буде довга, вічна, доба щастя народу.

Sampo, мітичний чинник щастя Фіннів.

Другою аналогією — це є мітичний, невловимий чинник щастя людського, Sampo, в Фінляндських поетичних мітах.

За ним шукають, його знаходячи не пізнають, не розуміють; його тяжко здобути, але хто його здобуде, буде творити чуда та мати щасливість, яку схоче.

У Фінських мітах Sampo невідомий з виду; з поезії мітів його годі відгадати; фінські мітологи декотрі вважають його за Рибу, інші за Сонце і Місяць, яких ціну тоді люди спізнали, як чарівниця їх взяла в неволю.

Спаситель здобув це добро людям знов.

Українські мітичні Сокіл і Риба Виз.

Подібний цей Фінський переказ буцім до Українського: на Синім Морі Риба Виз і пливучий Місяць на Небі є символом щастя Українського народу.

Тільки дуже цікавий мітологічний зворот дають Українські Колядки: Сокіл з Райського Дерева (подвійний символ Місяця), далекозорий, приятель Господаря ідеального, з’очує Виза на Морі далекім, ловить його і приносить Господареві на Святу Вечерю! (Гл. Колядки про Виза.)

Міт Іранський та Фінський поруч Українського вказують, що первісна ідея цього невловимого щастя, — яке лиш ґеній народу здобуває, — мала своє джерело в первіснім вогнищі етнічного й культурного життя; а кожний нарід, що її відчув, — з’образив її по-своєму.

Хрещення в Змиєвім Озері.

Як примір дійсного колишнього шанування Змия, чи Змії, між Українським народом, є також згаданий вислів Гуцула-господаря, що вийшов перед Святою Вечерою на своє обійстя з жертвенним приносом та промовляв:

Змиєве Озеро — це мітичне, а заразом справжнє озеро на Гуцульщині. Є це мабуть одно з так званих морських ок-безодень.

Після гуцульських переказів живе в нім "планета", цебто нечистий дух, що поневолив грішні душі помершлих та тримає їх у цім озері й каже їм з ледяних криг град та зиму (сніг) товчи, на пакість людям.

Осудження Старої реліґії християнством.

Вода в цім Змієвім Озері зимна, як лід. Сама назва нечистої сили — "планета" — допускає здогад, що тут мається до діла з Астральною колишньою реліґією, тепер осудженою християнством.

Воно ймовірно пустило в народ багато застрашуючих, містифікуючих історій і забобонів — аби відлякувати людей від давньої народної реліґії. (Порівняти також з казкою про Кирила Кожум'яку. Див. Примітки: КИРИЛО КОЖУМ'ЯКА).

Співпереживання Різдва Світа, Купелі Бога.

Згадка Гуцула про своє нарождення на Свят-Вечер — це поклик на Різдво Світа і зродження Чоловіка.

Купіль новонародженого в Змиєвім Озері — це наче рівнобіжність до Тайни Різдва і Хрещення, співпереживання Староукраїнського реліґійного взірця Купелі Бога.

А святочний настрій Гуцула, з яким він про цю Купіль згадує, свідчить, що він вважає Змиєве Озеро не лише Водою освіжаючою й скріпляючою, але й Силою містичною животворною — з часів, коли Змий був Народу добрим ґенієм.

Астральні, Місячні символи.

Золоте Крижмо, на яке покликується Гуцул, — це безперечно символ Астрального блеску.

В Щедрівках все суть Місячними символами:

• Золотий Човник, в якім сидить або лежить "Білий Молодчик",
• Сріберні Весла при Човні;
• Золотий Стільчик,
• Золота Колиска, —
• взагалі як Золото або Срібло блескучі предмети, що скріплюють Місячну символіку головного поруху, яким є звичайно Дитя, Молоде Пахоля або Білий Молодчик.

Мабуть отже й Золоте Крижмо, а на нім Дитятко гуцульське є таким Місячним символом. Його прообразом (прототипом) Змий серед Озера — Місяць серед Небес глибіні — творчий чинник у Почині Світа.

Кавказ і Карпати.

Не можна поминути одної замітки.

Містичні слова Гуцула про Хрещення в Змиєвім Озері є відмітною ознакою мабуть лише Гуцульщини.

Свідчить про це місцева прикмета цих слів, бо це містичне озеро знаходиться в Гуцульських Карпатах. І, хоч старий реліґійний Гуцульський світогляд не ріжниться основно від реліґійного світогляду всієї України, то таки є річчю ствердженою, що культурний тип Гуцула має деякі свої окремішності — а при тім подібності з Кавказцями. (Ствердив це Хведір Вовк у своїй розвідці: Кавказ і Карпати.)

Тому тим більше є правдоподібність, що реліґійне шанування Змия на Гуцульщині походить з Кавказу та єсть Яфетитським.