Ой Дан Дан Білодан ой повідай Правду

Пісня-Гра. Забави з Паруванням-Цілуванням.

Гаїлки-Великдень: Українське свято Відродження Світа.

Еротика, жарти, забави: Катерини – Калета – Андрія... Гаїлки-Великдень... Зелені Свята... Івана Купала... Весілля... – Щедровечірнє й Новорічне: Маланки-Василь. Коза. Кіт...

Ой Данчику Білоданчику поплинь.

Пошукай си Посестриченьки. Як Гаївку Дівки водять.

• Ой Дан Дан Білодан ой повідай Правду
  
• Ой Данчику Білобрамчику поплинь
  
• Ой Данчику Білоданчику поплинь
  
• Ой Мій Милий Білодарчику поплинь
  
  То в Рожу то в Калину.
  
• Ой Дан Дан Білодан ой повідай Правду
  
• Скакали Дикі Кози
  
  А ми Йому Кінця не знайдем.
  Десь узялася Молода Дівчина.
  Вибирай си кого любиш.
  Вже Весна воскресла.
  
  А я жала Пшениченьку лиш по Колоскови.
  
• Ой дай Дана межи Туденьками
  

Особливістю Українських Колядкових переказів про Почин людського роду є отсе, що побіч переказів про Прадівчину на космічнім Морі та Дівчину під Прадеревом чи то Райським Деревом, є ще й мітольоґійні образці про Первісного Молодця-Стрільця, що пливе Дунаєм та пускає з Водою Стрілки, щоби плинули до його вимріяної Дівчини. Ця Дівчина не є означеною що до особи і що до місця свого перебування, а приявлює лишень предмет побажань і мрію Молодця.

Щедрівки на цю тему згадують не самого, одинокого, Молодця, але і його найблизшу рідню, — Матінку, Сестричку і Братіка, або Батенька, Матінку та ін., що разом з Молодцем приявлюють мабуть Першу людську рідню, так, як це з'ображують інші Колядки, що співають про Прарідню. Женихання Молодця, отся туга за Дівчиною і мрія про неї — це як раз подібність до цього поступу психічного чи життяного, що зображений в Колядці про "Грішну Панну", яка "задивилася на Мале Пахоля".

Пускання стрілок на воду молодим хлопцем, з бажанням, щоб вода знесла їх до дівчини, — це подібність до грецько-латинського Ероса-Купідона-Амора з луком і стрілами супроти Психе.

Але Українське уявлення здається давнішим, через те, що посередником між хлопцем і дівчиною є живлова вода. Звертання до Калини (приспів) має особливе символічне значіння, бо Калина є символом великої розродчости. Вода, що зпід Калини леліє, — це також символ творчости й родючости.

Хоча в цих Щедрівках образці дарунків взяті з побутового життя пізнішої культурної доби, то однак все інше в Щедрівках указує на дуже велику культурну старину; для того можна вважати ці образці за пізнішу вставку в Щедрівках.

Обі Щедрівки мають визначну Місячну символіку.

Відгомоном цих Щедрівок є Гаїлки про Білодарчика, що пливе по Дунайчику, а Гаїлкові Дівчата залицяються до нього та співають до Нього:

Постать Білоданчика в Гаїлці (також званого Білодарчиком) є без сумніву Місячна. І цікаве при тім отсе, що на Нових Гебридах Найвищим Єством Місячної мітольоґії є Tangaro, якому приписують великий вплив на приспорення родючости й плодючости Землі і надприродну життєву силу "мана". Пошанування Tangara зв'язують там з пошануванням Каменя, так, що великі купи каменя звуть tangara.

Пригадується також, що Уралалтайське Найвище Єство, Білий Князь, зветься Ai-Tangeri. А у Піґмеїв Місячним божеством є Billik Taria.

Мабуть бачення Місячного божества під подібнозвучним іменем було колись поширено на просторах Сходу і Полудня.


Листки з приводу цієї Пісні: