Важко сказати, що це за символіка. Єдине, в чому я впевнена - це обрядова пісня дохристиянського періоду. Особливо це видно з характерної приспівки "Рано-раненько", притаманної дохристиянським колядкам (а може й не тільки колядкам).
Пісня унікальна. Заворожує, надихає і веде в якусь щемливо-знайому таїну, якусь підсвідомо близьку і рідну.

Знайшла, Діду Василю, про пісню "Ой ти соловейку". Колись ви казали, що він рано не прилітає! Прилітає! Я його чула цього березня, він мерз разом з лелеками затяжною зимою з березня. А я тут хочу сказати про веснянку "Ой ти, соловейку". Шукала по форуму нашу з Вами дискусію, але не знайшла. Ви тоді казали, що соловейко - не рання пташка, але слушно сказали, що Дажбог не крилонька видав, а ключики. Мій варіант: http://www.pisni.org.ua/songsfiles/6160399.html і варіант автентичного запису здійсненого О. Ошуркевичем у Камінь-Каширському районі на Волині в с. Оленине
http://www.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fsoundcloud.com%2Fpoliany%2Fvesna-oshur-01%23new-timed-comment-at-33443&h=cAQENCkuu
(слова ще хочу якось розібрати автентичні, але радості зараз у мене - повні штани!..)
Я як почула автентичний зразок, то аж вухам не повірила!!! Я уперше це почула, а пісню робила років 10 назад суто за нотним уривочком у часописі "Сварог". Уявляєте?!

п. Лесю, Дажбо з Вами! Невже переплутали соловейка з зимовим горобцем? Ніколи жоден соловейко в Україну раніше середини квітня не прилітав. А коли б і занесло його якимсь дивом, то співати він би не наважився. Лелеки ще можуть прилетіти в кінці березня, цього року через це багато їх загинуло. А соловей - це травень! Ну, остання декада квітня.

Лінки Ваші неодмінно послухаю, хай тільки... закінчиться ремонт у хаті.

Ще не вмерла
Поздоровляю Українців із перемогою Володимира Кличка!

А, думаєте, чого це мене з цим поздоровленням та занесло в цю тему? Ні, не випадково й не помилково. Зачепило мене, як зневажливо дехто на форумах відгукнувся про виконання Українського гімну Джамалою перед поєдинком. Мовляв, слабенько, та ще й без музики. Бідні мої Українці, як же ви забуцані цим нескінченним "Сім сОрок"...
Та це ж і була Сама Музика! На тлі розлютованого залу, примітивної російської, потім американської "вихідної" попси, а далі ще й напиндюченого кобзонівського совка ця тендітна татарочка з України була й музикою, й самою Україною - нібито слабенькою, беззахисною, як Давид проти Голіафа, тримала вона в руці той мікрофон, а друга рука піднята в стиснутий кулачок... невже можна було не побачити, не зрозуміти тієї краси й сили? Це ж той самий вічний наш крихітний жайворонок, що вилетів крильцями сніги розмести, ніжками криги розтоптати й своє гніздечко звити - вічне повернення життя, природного духу.
Разючим був контраст цієї чистоти, гарної мелодії й щирих слів нашого гімну (а це ж фактично народна пісня!) з показною величчю дійства і всього оточення...
Слава Україні!

Мушу внести поправку - ось що написано в форумі Укр. Правди з цього ж приводу:

"d2alex _ 06.10.2013 10:02
100й:
З усього шоу мене засмутило те, як Джамала виконувала гім. Дуже погано виконала ((( І чому не було музики?

Я абсолютно не погоджуюсь.

Відсутність музики сконцентрувало публіку на словах гімну, які Джамала промовила дуже виразно і натхненно. Всім своїм виглядом, своєю жестикуляцією, вона пережила те, що проспівала. Так ніхто раніше на виконував - скажімо, Пономарьов завжди робив акцент на вокал, а не на зміст гімну.
Джамала начебто розповіла про своє, інтимне, ставлення до України, не нав'язуючи його іншим.

І особливо приємно було чути таке виконання від представника кримсько-татарської нації - я в цьому навіть побачив натяк росіянам: мовляв, дивіться - не обов'язково бути національно стурбованим українцем, щоб щиро любити Україну.

Ну а Кобзон своїм виступом просто підкреслив яскравість джамалівського виконання на контрасті - ніякого креативу, жодних емоцій, нафталіновий совок." (кінець цитати з форуму УП)

Діду Василю! Респект!

Я Вашим коментарем поділилася на Фейсбук.

Я ж казав Вам, що не знаю, як того фейсбука здихатися, а Ви...
Невже не маєте з ким спілкуватися?

Але насправді я дякую Вам за поширення правдивої інформації.

У мене є з ким спілкуватися, на щастя! А коментарі просто чудові, треба, щоб народ трохи почитав, бо, окрім лайна, у мене на ФБ є ще й чудові цікаві однодумці.
Гадаю, через якісь дурниці не буду там закривати свій профіль. Існують налаштування конфіденційності.

Ні, ні, не закривайтесь. Будете там нашим речником. Але туди багато здоров'я треба.
До речі, я трошки більше такого самого коментаря написав для сайту Ятрань ( yatran.com.ua ), десь скоро має з'явитись.

PS. Уже є, читайте на здоров'я.

Ой стелиться барвіночок - це я повертаюсь до основної страви. Ця народна пісня в тому чи іншому варіанті представлена майже в усіх пісенниках. І скрізь вона своїм текстом якась трохи несповна розуму - все збивається на незграбний жарт, незрозумілий тяжкий прокльон, а ліпше всього - на веселу триндикавку. Навіть М. Леонтович спокусився на танцювальну тему ("Ой чи чула, дівчинонько, як я тебе кликав...") і блискуче її розробив, але од первісної пісні залишилися ріжки та ніжки.

А якою ж була первісна пісня? Я давно втратив надію знайти переконливий варіант, і це не поодинокий випадок. Надто багато наших народних пісень, занесених навіть у серйозні академічні збірники, несуть на собі всі ознаки культурної руїни - спримітивлену мелодію, спрощену гармонію, плутанину в текстах, потуги "редакторів" поліпшити негарний, як їм бачиться, зміст. Добре, коли існує першоджерело, але в багатьох випадках воно або невідоме, або вважається іншою піснею чи іншим варіантом.

То оце якраз приклад подібної деградації. Серед усіх різновидів "Ой стелися, барвіночку, не коренем - листом" видається найпопулярнішою, хоча "не коренем - листом" відразу викликає подив: а що, можна стелитися коренем? Але фраза приклеїлась, бо дуже пасує до неї наступна паралель: "не голосом - свистом".

Прояснилося мені недавно, коли довелося шукати якусь перлинку до конкурсу імені Порфирія Демуцького. І ось серед записів цього славного подвижника чорним по білому стрічаю:
Ой стелиться барвіночок
Од кореня листом.
Кличе козак дівчиноньку
Не голосом - свистом.
Дрібничка, а приємно. Чому ж я раніше не помічав цієї відмінності? Та просто з неуважності. І цього разу я мав уже пробігти мимо, бо далі йшло до нудьги знайоме:
Чи чула ти, дівчинонько,
Як я тебе кликав,
Через твоє подвір'ячко
Сивим конем їхав?
Але ж треба терміново взяти до репертуару щось "із Демуцького"! А найпростіше взяти вже знайоме. Яке ж було диво, коли знайоме виявилось 1)незнайомим, 2)незвичайним,

Ет, Діду Василю! Мій чоловік, сказав, що, коли читаю Ваші пости в інтернеті, то починаю світитися, бо завше гнівна. Золото пишете!

і 3)прекрасним! Варто було розібратися з мелодією - все змінилося, навіть ті дивні слова стали на місце.
Мелодія не зовсім традиційна, особливо у першого (високого) жіночого голосу. А коли звучать обидва жіночі голоси - це взагалі свято. Ніби свіжий весняний вітер повіяв. Банальні побутові стосунки раптом наповнюються високою поезією, між рядками звичайного діалогу парубка й дівки проступає підтекст молодого кохання - не висловленого, соромливого, а в той же час нестримного, аж брутального з Його боку і стриманого, хитруватого - з Її.
Ой хоч чула, хоч не чула,
Не обізвалася:
Темна нічка, дрібен дощик -
Не сподівалася.
Він чудово розуміє, що вона бреше. А власне, тут і брехні немає як такої: вона йому просто не відповідає на запитання. Саме це й переконує, що прекрасно вона все чула. Але ж не належить дівчині серед ночі вискакувати до парубка. І щоб якось таки дістати Її, він вибухає прокльоном:
Бодай же ти, дівчинонько,
Зозулі не чула,
Як ти мого голосочка
Крізь сон не почула!"
Прокльон не спрацює саме тому, що насправді вона чула той голосочок. Точніше - свист.

До речі: чому свист?

Залежить, який свист. Козаки завжди свистіли під пташок: під горобця, під зозульку, ще під когось у своїх засідках. Дівчині вони теж давали пташиний сигнал, щоб батьки не запідозрили, що це хлопець кличе. Через те і був ображений хлопець на дівчину, що свисту не почула. Адже свист був умовний, неповторний.
Правильно?..

Абсолютно правильно. Але свист вона, я переконаний, все ж таки чула .

В тому то й справа, що чула! Я вгадала!!!

Діду Василю! Потрібна Ваша допомога! Ви колись казали, що залізли на фейсбук і не можете його здихатися. Я - теж! Але (от біда!!!) мене попри моєї волі ( )занесли у спільноту українських обрядових пісень і, коли я щось почала критикувати, то ще й призначили адміністратором (приємно, але я ж - цілковита тополя у цьому! ).
Діду Василечку! Допоможі-і-ть!!! Ви можете приєднатися до цієї спільноти? Скажіть, як Вас знайти на фейсбук і я Вас запрошу. Допоможіть! Я не знаю, що мені робити! На фейсбук я - Леся Соболевська (можна в приват), або soblesya@i.ua
Я Вас дуже прошу! Я сама не справлюся - знань недостатньо, а Вам буде цікаво (Спільнота "Колядки, щедрівки, обрядові пісні" - я казала переіменувати, бо записи надсилають унікальні) Відізвіться!!!

А мені, Діду Василю надсилають суцільну автентику! Сюди теж закину, потім, Вебмастере. Западло буде, якщо мені у спільноту, а я відразу сюди!
Діду Василю, ну відізвіться!

До Вебмастера: Пане Романе, а може Ви знаєте, як Діда Василя знайти?

Ага! Забула ще сказати Дідові Василеві: спільнота на фейсбук - це не фейсбук! Це - спільнота! Це ще одне "варіння" у сфері народної пісні без політики. А знаєте чому мене призначили адміністратором?.. Знаєте! - спільнота не тямить ні в чому, але добра, щира і ділиться матеріалом.
Я теж не тямлю, якщо чесно... Тямлю, але не так, як Ви. Чекаю на Ваш відгук.
Ще раз нагадаю свої контакти:
Леся Соболевська (у пошуку, якщо Ви на фейсбук),
soblesya@i.ua - моя пошта, якщо відмовитеся, то хоч пораду дайте!
Все! Я без Вас у народній пісні - це Україна без Дніпра, Карпати без смерек, Макоша без Карпат...

пані Лесю,
Це пропозиція, від якої не можна відмовлятися. Я тільки візьму паузу, оскільки на 13 грудня готуюсь до ювілейного концерту "Чумаків" (25 років. Відбудеться в Зоряному залі київського Планетарію, початок о 18:00, вхід вільний"). Отже весь цей тиждень крутитимусь на деякій відстані від компа. У середу ввечері Вечірня зустріч із Лесею Ворониною по радіо-Культура.

А фейсбуки і їм подібні тирловиська настільки не люблю, що позабував усі паролі. Але скоро напишу Вам на електронну адресу, розберемось.
Хоча, якщо є матеріал або термінові питання, то я тут: vtrylisвухоgmail.com

Дякую Вам!!! Я знала, що відгукнетеся!

п. Лесю,

Не хочеться мені до фейсбуку, але й відмовлятися від участі в автентичній спільноті не можу. Може слід усе путнє перенести на наш сайт? Тут уже є вельми пристойна (хоч і не дуже впорядкована) база, і я давно жду (вже й жданики всі поїв), що якісь добрі фахові етномузикологи очолять відділ народних пісень. Тут (у цьому відділі) слід би 1)повикидати різноманітні імітації та інші псевдонародні потуги; 2)завести супровідний форум, куди й залучити небайдужих і не зовсім дурних шанувальників народної пісні, які взяли б участь у класифікації, поповненні, впорядкування цього господарства; 3)подбати про науково-популярне висвітлення краси й величі нашої традиційної пісенної культури - словом, створити достойний куточок елітарного фольклору. Так щоб серйозним дослідникам не було соромно в нього заглядати.
Боюся, що на фейсбуках це неможливо - неодмінно все перетвориться на базар. Та й мало кому спаде на думку шукати там систематизований фольклорний матеріал. А наш сайт уже має добру славу - треба її розвивати, а не полишати. І все розумне, що потрапило в фейсбук, завернути сюди.

Цілком ЗА!

Щойно занесла шикарну пісню! Аж дух запирає!
http://www.pisni.org.ua/songsfiles/4274787.html

Дуже гарна пісня, я пригадую дитинство, 40-50-ті роки на Черкащині, її співали гурти дівчат та парубків на вулиці, особливо чомусь узимку, мабуть щоб зігрітися.
Жаль не вказано, чий запис. Схоже, це добре муштровані співаки, можливо навіть професійні, яким запросто було вивчити матеріал і навіть перейняти деякі чисто фольклорні "примочки", так що все це дуже схоже на справжній хуторянський вуличний спів. Молодці.
Але якщо по-серйозному, то саме на нюансах "народної" манери вони й проколюються: надто ці нюанси педалюються, надто не в'яжуться вони з чистою, точною інтонацією та строгою, майже академічною дисципліною багатоголосся. Простіше сказати, не вистачає щирості й безпосередності. Натомість проступає несерйозність, погано прихована психологія зверхності щодо "хуторянського матеріалу".
Це не зовсім спів від душі, це скоріш талановите, майстерне копіювання.

І ще по суті: чи є ця пісня обрядовою?
За загальноприйнятими критеріями - ні. Ні до якого конкретного свята чи дійства її не приторочиш, просто собі горласта молодіжна пісня, дуже сприятлива для того, щоб "голос показати", і дуже доречна в молодіжному середовищі, де хлопці й дівчата знайомляться, придивляються, залицяються... Це пісня з тих часів, коли не так просто було наважитися хлопцю (а тим паче дівчині) висловити свої почуття, і такі пісні давали змогу це зробити символічно, "не показуючи пальцем", і всю силу свого почуття вкласти в голос. Кому треба, той зрозуміє...
З іншого боку, в певному сенсі кожна пісня є обрядовою. Кожна щира пісня - це обряд причастя, приєднання до чогось важливого, великого, святого. "Котилася ясна зоря з неба" - це участь у могутньому, радісному потоці молодої сили, молодого поклику. Нібито геть інтимна річ - кохання, і сьогоднішня людина навіть не розуміє, як можна переживати його в великому гурті; вона творить романси, камерні сольні або дуетні форми. А от же ж були й отакі народні пісні, що засвідчують: молоді потрібен був також гуртовий еротичний спів, що допомагав увійти в нові, такі солодкі й трохи страшні переживання...

Діду Василю! Досліджуючи гуцульські коломийки,раптом поставила собі запитання: Чому народна пісня Центральної України відрізняється від Карпатської жіночою цнотою і її перевагою? Порівняйте:

Карпатська коломийка:
"А де будем ночувати, милий мій миленький?
А де будем запихати, любку солоденький?
Я пальцєми, ти яйцєми, любку солоденький..."

А тепер пісня, яку мене навчив мій Дідусь. Гадаю, що знає її більшість на форумі:

Ніч така місячна, тихая, зоряна,
Видно,хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Це не народна пісня, хоч автор невідомий. Це - зразок українського романсу. Питання про цноту. Чому у гуцулів це "питання" постає відвертіше, аніж в українців центрального Трипільського району?..

п. Лесю,
Такого добра, як ця карпатська коломийка, предостатньо в будь-якому регіоні не тільки України, а й багатьох інших братерських країн. Похабниє пєсні називається. Десь більше, десь менше. Не бачу жодного приводу аналізувати, а тим більш порівнювати подібну гидоту з гарними піснями.
Хоча... якщо червоні ліхтарі запалюють, значить це комусь потрібно. От хай той хтось і сушить голову.

Пісня про Путіна
Можливо, ще найголовніший результат Майдану. В тяжку годину, в стані глибокого здичавіння й приниження народ знаходить несподіване рішення, яке вражає своєю простотою, влучністю та (зовсім неймовірно) переможним оптимізмом. Народ регоче, заражаючи нестримним реготом увесь світ. Ніякі санкції так не дістануть, як цей козацький регіт. Бо смішне не може бути великим. Лист турецькому султанові блідне перед цим простим і блискучим ляпасом новітньому султанчикові.

Це справді Українська народна пісня. Використання інтернаціонального мелосу - це тут лише геніальний засіб миттєво зробити пісню доступною всьому людству планети - і так воно й сталося! Не менш важливим є текст, побудований на старшобратніх лексичних перлинах, де кожне слово на своєму місці. І складені ті слова так майстерно, що їх легко перекласти на будь-яку мову, та навіть і перекладати не треба, кожне всім зрозуміле, і жодного не можна з пісні викинути.

Глибоке емоційне й смислове наповнення пісні, незважаючи на її граничну, воістину народну простоту, додає Українцям сили та впевненості в тяжкій боротьбі, а водночас і неабияку естетичну насолоду.

Не можна не порадіти й з того, що вирішена нарешті проблема масового співу: оскільки прості гуртові кричалки набридли й вичерпали себе, а складніші музичні витвори масі сучасників недоступні (навіть національний гімн у нас перетворюється на занудне скандування без жодних музичних ознак), то така музична форма є справжньою й дуже ефективною знахідкою. Чекаю великих подальших досягнень у цьому новому жанрі.

Ось ще один "ремікс" на шлягер Газманова:
https://www.youtube.com/watch?v=XkbX0cHAJWY