Ой чий же то Плужок так рано вийшов

Стародавні Колядки-Щедрівки: Українські Різдво Світа і Щедрий Вечір.

Буде Тобі Три Дорозі.

Ініціація, поділ на статеві гурти та вибір Пари. Є в Колядках та Щедрівках ще одна характеристика старинности Українського свята Збору. Це ті етичні роздуми й догани, висказані мітичними Голубами. З такими роздумами й моралями можна часто стрітитися в Колядках. Вони очевидно мають свою ціль і належать до проґрами Свята.

Отож цікава річ, що подібні моральні науки і так само з покликом на первісну етику народу бувають на вселюдних святах пракультурних народів природи, приміром у Якутів, або у інших палеоазіятів (про те ще опісля).

Ці анальоґії, як самих всенародних свят, так і моральних доган і пісень, ставлять Українське Різдвяне свято, і окремо Святий Збір, у ряді свят такого самого, первісного типу.

Здається однако ж, що саме етнічний характер Українського свята Збору висновується з далеко глибших початків життя Українського народу. На це вказують як раз моралізуючі Святочні практики Українського народу і анальоґійні їм практики народів природи. Бо такі періодичні, Святочні, моральні поклики мають свій початок в ініціяційних поученнях, даваних пракультурними народами своїй молоді перед уведенням її в Молодецький або Дівоцький стан. Таке уведення буває попереджуване окремими обрядами і реліґійно-моральними науками. Після довершення обряду ініціяції творять з ініціятів, обов'язково, статеві (полові) гурти (Хлопців і Дівчат) з ціллю розділити молодіж обох статей (полів) від себе, а заразом улегшити обом сторонам вибір дружини — з більшого гурту.

Отож такі статеві гурти повинні задержувати приписану їм етику і культивувати її на будуче. З бігом часу і життя ці реліґійно-моральні норми могли б затрачуватися, що звичайно й буває; тому їх пригадується в часі Святочних племінних зборів; а цю пригадку сповняє звичайно сама молодь Святочними піснями.

Є сенсаційне в піднятих тут етнольоґічних дослідах над Українським народом, що згадані вище суспільні засади і норми, властиві дуже старинним народам природи, зберіг Український нарід традиційно в Колядках і Щедрівках, а тим самим дав доказ, що ці засади і норми не перестали бути для нього цікавими як провідні життєві ідеї — і до сьогодні.

Самогуртування: статеві, вікові та станові гурти. В Колядках і Щедрівках є образці статевих гуртів молоді та вікових відділів молоді і старших людей. Є там спомини про

• вандрівні й осілі гурти Хлопців-Молодців (вандрувати = бродити, блукати);
  
• гурти для реліґійної пропаганди (типові гурти пізніших Колядників);
  
• вандрівні гурти для полагодження економічних справ (гурти "Купців");
  
• гурти спеціальних ремісників, працюючих удома для родини; гурти фахових рільних робітників обох полів, працюючих окремо, і
  
• гурти працівників старших;
  
• гурти мужви зі схильністю емансипувати себе від жіноцтва задля ідейних цілей — і такі ж
  
• гурти задля емансипації чисто статевої (безперечно пізніші, в округах, де вибивалася на верх матеровлада);
  
• гурти боєві і козацькі.
  

Всі оті гурти уложилися в пам'яті народу неначе ступінь за ступенем в міру культурно-історичногої еволюції — і приявляються нам сьогодня у відповідній культурно-історичній характеристиці.

Таке самогуртування народу в статеві, станові та вікові гурти лежало безперечно в засадах Старовіцького суспільного світогляду Українського народу, а не було ділом припадку. А що воно перейшло було в суспільну норму, свідчать про це Колядки й Щедрівки, які згадують часто про установу Трьох Сел на Україні і дають докази, що були вони не тільки в Старинні часи, але перетривали до новішої доби. Були це окремі села: Старих людей, Молодців (Парубків) і Дівчат.

(Самогуртування: У праці Кс. Сосенка вжито "гуртуванняся", що відповідало б "самоорганізації" в сучасній науковій термінології. Самоорганізація як явище є предметом вивчення окремої сучасної науки — синергетики. Доречно говорити про етнологічну синергетику.)


Символіка Щедрого Вечера і Василя.

Щедрий Вечер зачинається властиво під Новий Рік, 13-14 січня (7 днів наперед Богоявління — символ Місячний!), т. є. в вечер перед св. Василя.

Це особливо улюблене Українське свято: мітичного Василя і Маланки, — є найщирішим шануванням Місяця з його женихальними мотивами (ними переповнені Щедрівки). Тоді мітичну постать Василя мішають часто з мітольоґійно-Місячною постаттю Іллї — Ілії, який є в Українського народу покровителем урожаїв збіжжя, особливо жита (сніп жита, дід Ілля, — в часі жнив, — це постава Місяця).

Листки з приводу цієї Пісні:

• Святий Збір, 8 січня: Статеві гурти для рільних робіт: пракультурні образці. Говорячи все за Дівочки.
  
  
• Колядки як Українські релігійні роздуми про Бога.
  
• Щедрий Вечер, 13-14 січня. Маланки-Василь. Коза.